Job 11
1 Y RESPONDIÓ Sophar Naamathita, y dijo:
І заговорив наама́тянин Цофа́р та й сказав:
2 ¿Las muchas palabras no han de tener respuesta? ¿y el hombre parlero será justificado?
„Чи має зоста́тись без відповіді бе́зліч слів? І хіба язика́та люди́на невинною буде?
3 ¿Harán tus falacias callar á los hombres? ¿y harás escarnio, y no habrá quien te avergüence?
Чи мужі замо́вчать твої тереве́ні, й не бу́де кому засоро́мити тебе?
4 Tú dices: Mi conversar es puro, y yo soy limpio delante de tus ojos.
Ось гово́риш ти: „Чисте моє міркува́ння, і я чистий в оча́х Твоїх, Боже!“
5 Mas ¡oh quién diera que Dios hablara, y abriera sus labios contigo,
О, коли б говорити став Бог, і відкрив Свої уста до те́бе,
6 Y que te declarara los arcanos de la sabiduría, que [son] de doble [valor] que la hacienda! Conocerías entonces que Dios te ha castigado menos que tu iniquidad merece.
і представив тобі таємни́ці премудрости, бо вони — як ті чу́да розду́мування! І знай, — вимагає Бог менше від тебе, ніж провини твої того варті!
7 ¿Alcanzarás tú el rastro de Dios? ¿llegarás tú á la perfección del Todopoderoso?
Чи ти Божу глибі́нь досліди́ш, чи знаєш ти аж до кінця Всемогу́тнього?
8 Es más alto que los cielos: ¿qué harás? Es más profundo que el infierno: ¿cómo lo conocerás? (Sheol h7585)
Вона вища від неба, — що зможеш зробити? І глибша вона за шео́л, — як пізна́єш її? (Sheol h7585)
9 Su dimensión es más larga que la tierra, y más ancha que la mar.
її міра — довша за землю, і ширша за море вона!
10 Si cortare, ó encerrare, ó juntare, ¿quién podrá contrarrestarle?
Якщо Він пере́йде й замкне́ щось, і згрома́дить, — то хто заборо́нить Йому?
11 Porque él conoce á los hombres vanos: ve asimismo la iniquidad, ¿y no hará caso?
Бо Він знає нікче́мності лю́дські та бачить насилля, — і Він не догля́не?
12 El hombre vano se hará entendido, aunque nazca como el pollino del asno montés.
Тож люди́на порожня мудрішає, хоч народжується, як те дике осля́!
13 Si tú apercibieres tu corazón, y extendieres á él tus manos;
Якщо ти зміцни́ш своє серце, і свої ру́ки до Нього простя́гнеш, —
14 Si alguna iniquidad hubiere en tu mano, y la echares de ti, y no consintieres que more maldad en tus habitaciones;
якщо є беззако́ння в руці твоїй, то прожени́ ти його, і кривда в наме́тах твоїх нехай не пробува́є, —
15 Entonces levantarás tu rostro limpio de mancha, y serás fuerte y no temerás:
тож тоді ти піді́ймеш обличчя невинне своє, і бу́деш міцни́й, і не будеш боятись!
16 Y olvidarás tu trabajo, ó te acordarás de él como de aguas que pasaron:
Бо забудеш стражда́ння, — про них будеш зга́дувати, як про воду, яка пропливла́.
17 Y en mitad de la siesta se levantará bonanza; resplandecerás, y serás como la mañana:
Від пі́вдня повстане життя, а те́мрява буде, як ра́нок.
18 Y confiarás, que habrá esperanza; y cavarás, y dormirás seguro:
І будеш ти певний, бо маєш наді́ю, і ви́копаєш собі яму та й будеш безпе́чно лежати, —
19 Y te acostarás, y no habrá quien te espante: y muchos te rogarán.
і будеш лежати, й ніхто не споло́шить, і багато-хто будуть підле́щуватися до обличчя твого́.
20 Mas los ojos de los malos se consumirán, y no tendrán refugio; y su esperanza será agonía del alma.
А очі безбожних мину́ться, і згине приту́лок у них, а їхня наді́я — то сто́гін душі!“
