Cantar de los Cantares 2

1 Yo soy el lirio del campo, y la rosa de los valles.

„Я — саро́нська троя́нда, я доли́нна ліле́я!

2 Como el lirio entre las espinas, así es mi compañera entre las hijas.

Як ліле́я між те́реном, так подру́га моя поміж ді́вами!“

3 Como el manzano entre los árboles monteses, así es mi amado entre los hijos: debajo de su sombra deseé sentarme, y me asenté, y su fruto ha sido dulce a mi paladar.

„Як та яблуня між лісови́ми дере́вами, так мій коханий поміж юнака́ми, — його ті́ні жадала й сиділа я в ній, і його плід для мого піднебі́ння солодкий!

4 Trájome a la cámara del vino; y su bandera de amor puso sobre mí.

Він впровадив мене до виня́рні, а пра́пор його надо мною — любов!

5 Sustentádme con frascos de vino, esforzádme con manzanas; porque estoy enferma de amor.

Підкріпіте мене виногра́довим пе́чивом, освіжі́ть мене яблуками, — бо я хвора з любови!

6 Su izquierda esté debajo de mi cabeza, y su derecha me abrace.

Ліва рука його — під головою моєю, прави́ця ж його — пригорта́є мене!.

7 Yo os conjuro, o! hijas de Jerusalem, por las gamas, o por las ciervas del campo, que no despertéis, ni hagáis velar al amor, hasta que él quiera.

Заклинаю я вас, дочки єрусалимські, газе́лями чи польови́ми оленями, — щоб ви не споло́хали, й щоб не збудили любови, аж доки йому́ до вподо́би!“

8 ¡La voz de mi amado! He aquí que éste viene saltando sobre los montes, saltando sobre los collados.

„Голос мого коханого! Ось він іде, ось він скаче гора́ми, по пагі́рках вистри́бує.

9 Mi amado es semejante al gamo, o al cabrito de los ciervos. Héle aquí, está detrás de nuestra pared, mirando por las ventanas, mostrándose por las rejas.

Мій коханий подібний до са́рни чи до молодого оленя. Он стоїть він у нас за стіною, зазирає у ві́кна, заглядає у ґра́ти.

10 Mi amado habló, y me dijo: Levántate, o! amor mío, hermosa mía, y vente:

Мій коханий озвався й промовив до мене: „Уставай же, подру́го моя, моя кра́сна, й до мене ходи́!

11 Porque, he aquí, ha pasado el invierno: la lluvia se ha mudado, y se fue;

Бо оце промину́ла пора дощова́, дощ ущу́х, перейшов собі він.

12 Las flores se han mostrado en la tierra; el tiempo de la canción es venido, y voz de tórtola se ha oído en nuestra región;

Показались квітки́ на землі, пора солове́йка настала, і голос го́рлиці в нашому кра́ї луна́є!

13 La higuera ha metido sus higos, y las vides en cierne dieron olor: levántate, o! amor mío, hermosa mía, y vente.

Фіґа ви́пустила свої ранні плоди́, і розцвілі виногра́дини па́хощі ви́дали. Уставай же, подру́го моя, моя красна, й до ме́не ходи́!“

14 Paloma mía, en los agujeros de la peña, en lo escondido de la escalera: muéstrame tu vista: házme oír tu voz; porque tu voz es dulce, y tu vista hermosa.

„Голубко моя у розщі́линах ске́льних, у бе́скіднім схо́вку, — дай побачити мені твоє ли́чко, дай почути мені голосо́к твій, бо голос твій милий, а личко твоє уродли́ве!“

15 Tomádnos las zorras, las zorras pequeñas, que echan a perder las viñas, mientras nuestras viñas están en cierne.

„Ловіть нам лисиці, лисиня́та маленькі, що ушко́джують нам виногра́дники, виноградники ж наші — у цві́ті!

16 Mi amado es mío, y yo suya: él apacienta entre lirios.

Мій коханий — він мій, я ж його́, він пасе між ліле́ями!

17 Hasta que apunte el día, y las sombras huyan, tórnate, o! amado mío: sé semejante al gamo, o al cabrito de los ciervos sobre los montes de Beter.

Поки день прохоло́ду наві́є, а ті́ні втечу́ть, — вернись, мій коханий, стань подібний до са́рни чи до молодого оленя в паху́чих гора́х!“