Salmos 44

1 Dios, con nuestros oídos hemos oído, nuestros padres nos han contado la obra que hiciste en sus tiempos, en los tiempos antiguos.

Для дириґента хору. Синів Коре́євих. Псало́м навча́льний. Боже, своїми ушима ми чули, наші батьки́ нам оповіда́ли: велике Ти ді́ло вчинив за їхніх днів, за днів старода́вніх:

2 Tú con tu mano echaste a las naciones, y los plantaste a ellos: afligiste los pueblos, y los enviaste.

Ти вигнав пога́нів Своєю рукою, а їх осади́в, понищив народи, а їх Ти поши́рив!

3 Porque no heredaron la tierra por su espada, ni su brazo les libró; si no tu diestra, y tu brazo, y la luz de tu rostro, por que los amaste.

Не мече́м бо своїм вони землю посі́ли, і їхнє раме́но їм не помогло́, — а прави́ця Твоя та раме́но Твоє, та Світло обличчя Твого́, бо Ти їх уподо́бав!

4 Tú eres mi Rey o! Dios: manda saludes a Jacob.

Ти Сам — Цар мій, о Боже, звели ж про спасі́ння для Якова:

5 Por ti acornearemos a nuestros enemigos: en tu nombre atropellaremos a nuestros adversarios.

Тобою поб'ємо своїх ворогів, Ім'я́м Твоїм будемо топта́ти повсталих на нас,

6 Porque no confiaré en mi arco, ni mi espada me salvará.

бо я буду наді́ятися не на лу́ка свого́, і мій меч не поможе мені,

7 Porque tú nos has guardado de nuestros enemigos: y a los que nos aborrecieron, has avergonzado.

але Ти нас спасеш від противників наших, і наших нена́висників засоро́миш!

8 En Dios nos alabamos todo el día; y para siempre loaremos tu nombre. (Selah)

Ми хва́лимось Богом щодня́, і пові́ки Ім'я́ Твоє сла́вимо, (Се́ла)

9 También nos has desechado, y nos has hecho avergonzar; y no sales en nuestros ejércitos.

та однак Ти покинув і нас засоро́мив, і вже не вихо́диш із нашими ві́йськами:

10 Hicístenos volver atrás del enemigo: y los que nos aborrecieron, nos saquearon para sí.

Ти вчинив, що від ворога ми оберну́лись назад, а наші нена́висники грабува́ли собі наш маєток.

11 Pusístenos como a ovejas para comer: y esparcístenos entre las naciones.

Ти віддав нас на по́їд, немов тих ове́чок, і нас розпоро́шив посеред наро́дів,

12 Has vendido a tu pueblo de balde; y no pujaste en sus precios.

Ти за бе́зцін продав Свій наро́д, і ціни́ йому не побільши́в!

13 Pusístenos por vergüenza a nuestros vecinos, por escarnio y por burla a nuestros al derredores.

Ти нас нашим сусідам віддав на знева́гу, на нару́гу та по́сміх для наших око́лиць,

14 Pusístenos por proverbio entre las naciones; por movimiento de cabeza en los pueblos.

Ти нас учинив за прислі́в'я пога́нам, і головою хита́ють наро́ди на нас.

15 Cada día mi vergüenza está delante de mí, y la confusión de mi rostro me cubre,

Передо мною щоденно безче́стя моє, і сором вкриває обличчя моє, —

16 De la voz del que me avergüenza y deshonra; del enemigo, y del que se venga.

через голос того, хто лає мене й проклинає, через ворога й ме́сника.

17 Todo esto nos ha venido, y no nos hemos olvidado de ti; y no hemos faltado a tu concierto.

Прийшло було все це на нас, та ми не забу́ли про Тебе, й заповіту Твого не пору́шили,

18 No se ha vuelto atrás nuestro corazón; y no se han apartado nuestros pasos de tus caminos;

не вступи́лось назад наше серце, і не відхили́вся наш крок від Твоєї доро́ги!

19 Cuando nos quebrantaste en el lugar de los dragones, y nos cubriste con sombra de muerte.

Хоч у місце шака́лів Ти ви́пхнув був нас, і прикрив був нас сме́ртною тінню, —

20 Si nos olvidásemos del nombre de nuestro Dios; y si alzásemos nuestras manos a dios ajeno;

чи й тоді ми забули Ім'я́ Бога нашого, і руки свої простягну́ли до Бога чужого?

21 ¿Dios no demandaría esto? porque él conoce los secretos del corazón.

Таж про те Бог дові́дається, бо Він знає тає́мності серця, —

22 Porque por tu causa nos matan cada día; somos tenidos como ovejas para el degolladero.

що нас побива́ють за Тебе щоденно, пораховано нас, як овечок жерто́вних.

23 Despierta, ¿por qué duermes, Señor? Despierta, no te alejes para siempre.

Прокинься ж, — для чо́го Ти, Господи, спиш? Пробуди́ся, — не кидай наза́вжди!

24 ¿Por qué escondes tu rostro, y te olvidas de nuestra aflicción, y de nuestra opresión?

Для чо́го обличчя Своє Ти ховаєш, забуваєш про нашу недолю та нашу тісно́ту?

25 Porque nuestra alma se ha agobiado hasta el polvo: nuestro vientre está pegado con la tierra.

Бо душа наша зни́жилася аж до по́роху, а живіт наш приліг до землі.

26 Levántate para ayudarnos; y redímenos por tu misericordia.

Устань же, о По́моче наша, і ви́купи нас через милість Свою!