Proverbios 5
1 Hijo mío está atento a mi sabiduría, y a mi inteligencia inclina tu oído:
Мій сину, на мудрість мою уважа́й, нахили своє ухо до мого розуму,
2 Para que guardes mis consejos; y tus labios conserven la ciencia.
щоб розважність ти міг стерегти́, а пізна́ння — хай у́ста твої стережу́ть!
3 Porque los labios de la mujer extraña destilan panal de miel; y su paladar es más suave que el aceite:
Бо кра́пають со́лодощ губи блудни́ці, а у́ста її від оливи масні́ші,
4 Mas su fin es amargo como el ajenjo; agudo como espada de dos filos.
та гірки́й їй кінець, мов поли́н, гострий, як меч обосі́чний, —
її ноги до смерти спускаються, шео́лу тримаються кроки її! (Sheol h7585)
6 Si no pesares el camino de vida, sus caminos son instables: no los conocerás.
Вона путь життя не урі́внює, її стежки непевні, і цього не знає вона.
7 Ahora pues, hijos, oídme, y no os apartéis de las razones de mi boca.
Тож тепер, мої діти, мене ви послухайте, не відхо́дьте від слів моїх уст:
8 Aleja de ella tu camino; y no te acerques a la puerta de su casa.
віддали́ ти від неї дорогу свою, і не зближа́йсь до дверей її дому,
9 Porque no des a los extraños tu honor; y tus años a cruel.
щоб слави своєї ти іншим не дав, а роки свої — для жорстокого,
10 Porque no se harten los extraños de tu fuerza; y tus trabajos estén en casa del extraño:
щоб чужі не наси́тились сили твоєї й маєтку твого́ в чужім домі!
11 Y gimas en tus postrimerías, cuando se consumiere tu carne y tu cuerpo,
І будеш стогнати при своєму кінці́, як знемо́жеться тіло твоє й твої сили,
12 Y digas: ¿Cómo aborrecí el castigo; y mi corazón menospreció la reprensión,
і скажеш: „Як нена́видів я те напу́чування, а карта́ння те серце моє відкидало!
13 Y no oí la voz de los que me castigaban; y a los que me enseñaban no incliné mi oído?
І не слухав я голосу своїх учителі́в, і уха свого не схиля́в до наставників.
14 Poco se faltó para que no cayese en todo mal, en medio de la compañía y de la congregación.
Тро́хи не був я при кожному злому, в сере́дині збору й громади!“
15 Bebe el agua de tu cisterna, y las corrientes de tu pozo.
Пий воду з криниці своєї, і теку́че з свого коло́дязя:
16 Derrámense por de fuera tus fuentes: en las plazas los ríos de tus aguas.
чи ж мають на вулицю вилиті бути джере́ла твої, а на площі — потоки твоєї води? —
17 Sean para ti solo, y no para los extraños contigo.
Нехай вони будуть для тебе, для тебе самого, а не для чужих із тобою!
18 Será bendito tu manadero; y alégrate de la mujer de tu mocedad.
Хай твоє джерело́ буде благослове́нне, і радій через жінку твоїх юних літ, —
19 Cierva amada, y graciosa cabra; sus pechos te hartarán en todo tiempo; y de su amor andarás ciego de continuo.
вона ла́ня любовна та се́рна прекрасна, її пе́рса напоять тебе кожноча́сно, — впивайся ж наза́вжди коха́нням її!
20 ¿Y por qué andarás ciego, hijo mío, con la ajena, y abrazarás el seno de la extraña?
І на́що, мій сину, ти маєш впиватись блудни́цею, і на́що ти бу́деш приго́ртати груди чужи́нки?
21 Pues que los caminos del hombre están delante de los ojos de Jehová, y él pesa todas sus veredas.
Бож перед очима Господніми всі дороги люди́ни, і стежки́ її всі Він рівняє:
22 Sus iniquidades prenderán al impío; y con las cuerdas de su pecado será detenido.
власні провини безбожного схо́плять його, і поворо́ззям свого гріха буде зв'я́заний він,
23 Él morirá sin castigo; y por la multitud de su locura errará.
помиратиме він без напу́чування, і буде блукати в великій глупо́ті своїй!
