Job 15

1 Y respondió Elifaz Temanita, y dijo:

І відповів теманянин Еліфа́з та й сказав:

2 ¿Si responderá el sabio sabiduría ventosa, y henchirá su vientre de viento solano?

„Чи відповідатиме мудра люди́на знання́м вітряни́м, і східнім вітром напо́внить утробу свою?

3 ¿Disputará con palabras inútiles, y con razones sin provecho?

Бу́де виправдуватися тим словом, що не надається, чи тими реча́ми, що пожитку немає від них?

4 Tú también disipas el temor, y disminuyes la oración delante de Dios.

Ти страх Божий руйнуєш тако́ж, і пусто́шиш молитву до Бога,

5 Porque tu boca declaró tu iniquidad, pues has escogido el lenguaje de los astutos.

бо навчає провина твоя — твої уста, і ти вибираєш собі язика хитрунів.

6 Tu boca te condenará, y no yo; y tus labios testificarán contra ti.

Оскаржа́ють тебе твої уста, не я, й твої губи свідкують на те́бе:

7 ¿Naciste tú primero que Adam? ¿y fuiste tú creado antes de los collados?

Чи ти народився люди́ною першою, чи раніше, ніж згі́р'я, ти ство́рений?

8 ¿Oíste tú el secreto de Dios, que detienes en ti solo la sabiduría?

Чи ти слухав у Божій таємній нара́ді, та мудрість для себе забрав?

9 ¿Qué sabes tú que no lo sabemos? ¿qué entiendes tú que no se halle en nosotros?

Що ти знаєш, чого б ми не знали? Що ти зрозумів, — і не з нами воно?

10 Entre nosotros también hay cano, también hay viejo, mayor en días que tu padre.

Поміж нами і сивий, ото́й і старий, старший днями від ба́тька твого́.

11 ¿En tampoco tienes las consolaciones de Dios; y tienes alguna cosa oculta acerca de ti?

Чи мало для тебе — поті́шення Божі та слово, яке Він сховав у тобі́?

12 ¿Por qué te toma tu corazón, y por qué guiñan tus ojos,

Чого то підно́сить тебе твоє серце, й які то знаки́ твої очі дають,

13 Que respondas a Dios con tu espíritu, y saques tales palabras de tu boca?

що на Бога зверта́єш ти духа свого́, і з своїх уст випускаєш подібні слова́?

14 ¿Qué cosa es el hombre para que sea limpio, y que se justifique el nacido de mujer?

Що таке чоловік, щоб опра́вданим бути, і щоб був справедливим від жінки наро́джений?

15 He aquí, que en sus santos no confía, y ni los cielos son limpios delante de sus ojos:

Таж Він на́віть святим Своїм не довіря́є, і не опра́вдані в о́чах Його небеса́, —

16 ¿Cuánto más el hombre abominable y vil, que bebe como agua la iniquidad?

що ж тоді чоловік той бридки́й та зіпсутий, що п'є кривду, як воду?

17 Escúchame: mostrarte he, y contarte he lo que he visto:

Я тобі розповім, — ти послухай мене, а що бачив, то те розкажу́,

18 Lo que los sabios nos contaron de sus padres; y no lo encubrieron:

про що мудрі доне́сли та від батьків своїх не затаїли того, —

19 A los cuales solos fue dada la tierra; y no pasó extraño por medio de ellos.

їм самим була да́на земля, і не прихо́див чужий поміж них.

20 Todos los días del impío, él es atormentado de dolor, y el número de años es escondido al violento.

Безбожний тремти́ть по всі дні, а наси́льникові мало років захо́вано.

21 Estruendos espantosos tiene en sus oídos, en la paz le vendrá quien le asuele.

Вереск жа́хів — у нього в уша́х, серед ми́ру прихо́дить на нього грабі́жник.

22 Él no creerá que ha de volver de las tinieblas, y siempre está mirando la espada.

Він не вірить, що ве́рнеться від темноти́, й він вичі́кується для меча́.

23 Desasosegado viene a comer siempre, porque sabe que le está aparejado día de tinieblas.

Він мандру́є за хлібом, — та де він? Знає він, що для нього встано́влений день темноти́.

24 Tribulación y angustia le asombrará, y se esforzará contra él, como un rey aparejado para la batalla.

Страша́ть його у́тиск та гно́блення, хапають його, немов цар, що готовий до бо́ю,

25 Porque él extendió su mano contra Dios, y contra el Todopoderoso se esforzó.

бо руку свою простягав він на Бога, і повставав на Всемогу́тнього,

26 El le encontrará en la cerviz, en lo grueso de los hombros de sus escudos.

проти Нього твердо́ю він шиєю бігав, товсти́ми хребта́ми щитів своїх.

27 Porque cubrió su rostro con su gordura: e hizo arrugas sobre los ijares.

Бо закрив він обличчя своє своїм салом, і бо́ки обклав своїм жиром,

28 Y habitó las ciudades asoladas, las casas inhabitadas, que estaban puestas en montones.

і сидів у міста́х поруйно́ваних, у дома́х тих, що в них не сидять, що на купи каміння призна́чені.

29 No enriquecerá, ni será firme su potencia, ni extenderá por la tierra su hermosura.

Він не буде багатий, і не всто́їться сила його, і по землі не поши́ряться їхні маєтки.

30 No se escapará de las tinieblas: la llama secará su renuevo, y con el aliento de su boca perecerá.

Не всту́питься з те́мности він, по́лум'я висушить па́рост його, й духом уст Його буде він схо́плений.

31 No será afirmado: en vanidad yerra: por lo cual en vanidad será trocado.

Хай не вірить в марно́ту заблу́каний, бо марно́тою буде заплата йому́, —

32 Él será cortado antes de su tiempo, y sus renuevos no reverdecerán.

вона ви́повниться не за днів його, а його верхові́ття не буде зелене!

33 El perderá su agraz, como la vid; y como la oliva derramará su flor.

Поскидає наси́ллям, немов виноград, недозрілість свою, поро́нить він квіття своє, як оливка, —

34 Porque la compañía del hipócrita será asolada: y fuego consumirá las tiendas de cohecho.

бо збори безбожних спусто́шені будуть, а огонь пожере́ дім хаба́рника:

35 Concibieron dolor, y parieron iniquidad: y las entrañas de ellos meditan engaño.

він злом вагітні́є, й породить марно́ту, й ома́ну готує утро́ба його“.