Eclesiastés 3

1 Para todas las cosas hay sazón; y todo lo que quisiereis debajo del cielo, tiene su tiempo determinado.

Для всього свій час, і година своя́ кожній справі під небом:

2 Tiempo de nacer, y tiempo de morir: tiempo de plantar, y tiempo de arrancar lo plantado:

час роди́тись і час помирати, час садити і час виривати поса́джене,

3 Tiempo de matar, y tiempo de curar: tiempo de destruir, y tiempo de edificar:

час вбивати і час лікувати, час руйнувати і час будувати,

4 Tiempo de llorar, y tiempo de reír: tiempo de endechar, y tiempo de bailar:

час плакати й час регота́ти, час ридати і час танцювати,

5 Tiempo de esparcir las piedras, y tiempo de allegar las piedras: tiempo de abrazar, y tiempo de alejarse del abrazar:

час розкида́ти каміння і час каміння грома́дити, час обіймати і час ухилятись обі́ймів,

6 Tiempo de buscar, y tiempo de perder: tiempo de guardar, y tiempo de echar:

час шукати і час розгубити, час збирати і час розкида́ти,

7 Tiempo de romper, y tiempo de coser: tiempo de callar, y tiempo de hablar:

час дерти і час зашивати, час мовчати і час говорити,

8 Tiempo de amar, y tiempo de aborrecer: tiempo de guerra, y tiempo de paz.

час кохати і час ненави́діти, час війні і час миру!

9 ¿Qué tiene más el que trabaja en lo que trabaja?

Яка ко́ристь трудя́щому в тім, над чим тру́диться він?

10 Yo he visto la ocupación que Dios dio a los hijos de los hombres, para que en ella se ocupasen.

Я бачив роботу, що Бог був дав лю́дським синам, щоб труди́лись над нею,

11 Todo lo hizo hermoso en su tiempo, y aun el mundo dio a su corazón, de tal manera que no alcance el hombre esta obra de Dios desde el principio hasta el cabo.

— усе Він прега́рним зробив свого ча́су, і вічність поклав їм у серце, хоч не розуміє люди́на тих діл, що Бог учинив, від поча́тку та аж до кінця́.

12 Yo he conocido que no hay mejor para ellos, que alegrarse, y hacer bien en su vida.

Я знаю, немає нічо́го в них кращого, як тільки радіти й робити добро́ у своєму житті.

13 Y también que es don de Dios, que todo hombre coma y beba, y goce de todo su trabajo.

I отож, як котри́й чоловік їсть та п'є і в усім своїм тру́ді радіє добром, — це дар Божий!

14 He entendido, que todo lo que Dios hace eso será perpetuo: sobre aquello no se añadirá, ni de ello se disminuirá; porque Dios hace, para que teman los hombres delante de él.

Я знаю, що все, що Бог робить, воно зостається навіки, — до того не можна нічого додати, — і з того не можна нічого відня́ти, і Бог так зробив, щоб боялись Його!

15 Aquello que fue, ya es; y lo que ha de ser ya fue; y Dios restaura lo que pasó.

Що є, то було́ вже воно, і що статися має — було вже, бо минуле відно́влює Бог!

16 Ví más debajo del sol: en lugar del juicio, allí la impiedad; y en lugar de la justicia, allí la iniquidad.

І я бачив під сонцем іще: місце су́ду, — а в нім беззако́ння, і місце правди, — у ньому ж неправда.

17 Y yo dije en mi corazón: Al justo y al impío juzgará Dios, porque allí hay tiempo determinado a todo lo que quisiereis, y sobre todo lo que se hace.

Я сказав був у серці своє́му: Судитиме Бог справедливого й несправедливого, бо для кожної справи є час, і на всяке там ді́ло.

18 Dije en mi corazón acerca de la condición de los hijos de los hombres, que Dios los hizo escogidos; y es para ver, que ellos sean bestias los unos a los otros.

Я сказав був у серці своє́му: Це для лю́дських синів, щоб Бог випробо́вував їх, і щоб бачити їм, що вони як ті зві́рі,

19 Porque el suceso de los hijos de los hombres, y el suceso del animal, el mismo suceso es; como mueren los unos, así mueren los otros; y una misma respiración tienen todos; ni tiene más el hombre que la bestia; porque todo es vanidad.

бо доля для лю́дських синів і доля звіри́ни — однакова доля для них: як оці помирають, так само вмирають і ті, і для всіх один по́дих, і нема над твариною ви́щости людям, — марно́та бо все!

20 Todo va a un lugar; todo es hecho del polvo; y todo se tornará en el mismo polvo.

Все до місця одно́го йде: все постало із по́роху, і ве́рнеться все знов до пороху.

21 ¿Quién sabe si el espíritu de los hijos de los hombres suba arriba, y el espíritu del animal descienda debajo de la tierra?

Хто те знає, чи дух лю́дських синів підійма́ється вго́ру, і чи спуска́ється вділ до землі дух скотини?

22 Así que he visto que no hay bien, mas que alegrarse el hombre con lo que hiciere; porque esta es su parte: porque ¿quién le llevará para que vea lo que ha de ser después de él?

І я бачив, — нема чоловікові кращого, як діла́ми своїми радіти, бо це доля його́! Бо хто поведе́ його гля́нути, що́ буде по ньому?