Marcos 15
1 Muy de mañana, los principales sacerdotes consultaron con los ancianos, los escribas y el Tribunal Supremo. Ataron a Jesús, [lo] llevaron y [lo] entregaron a Pilato.
А первосвященики з ста́ршими й книжниками, та ввесь синедріо́н, зараз уранці, нараду вчинивши, зв'язали Ісуса, повели́ та й Пилатові видали.
2 Pilato le preguntó: ¿Eres Tú el Rey de los judíos? Le respondió: Tú [lo ]dices.
А Пила́т запитався Його: „Чи Ти Цар Юдейський?“А Він йому в відповідь каже: „Сам ти кажеш“.
3 Los principales sacerdotes lo acusaban mucho.
А первосвященики мі́цно Його винува́тили.
4 Pilato le preguntó otra vez: ¿Nada respondes? Mira de cuántas cosas te acusan.
Тоді Пилат зно́ву Його запитав і сказав: „Ти нічого не відповідаєш? Дивись, — як багато проти Тебе свідку́ють!“
5 Pero Jesús nada más respondió, de tal modo que Pilato se asombró.
А Ісус більш нічого не відповідав, так що Пилат дивувався.
6 En cada fiesta [Pilato] les soltaba un preso: el que pidieran.
На свято ж він їм відпускав був одно́го із в'я́знів, котро́го просили вони.
7 Un hombre llamado Barrabás estaba preso con los sublevados que habían cometido un homicidio en una revuelta.
Був же один, що звався Вара́вва, ув'я́знений ра́зом із повста́нцями, які за повста́ння вчинили були душогубство.
8 Cuando la multitud pidió a Pilato que hiciera lo que siempre les hacía,
Коли ж на́товп зібрався, він став просити Пила́та зробити, як він за́вжди робив їм.
9 Pilato les preguntó: ¿Quieren que les suelte al Rey de los judíos?
Пилат же сказав їм у відповідь: „Хочете, — відпущу́ вам Царя Юдейського?“
10 Porque entendía que los principales sacerdotes lo habían entregado por envidia.
Бо він знав, що Його через за́здрощі видали первосвященики.
11 Pero los principales sacerdotes incitaron a la multitud para [pedirle] que más bien les soltara a Barrabás.
А первосвященики на́товп підмовили, щоб краще пустив їм Вара́вву.
12 Pilato les volvió a preguntar: ¿Qué hago al Rey de los judíos?
Пилат же промовив знов їм у відповідь: „А що ж я чинитиму з Тим, що Його ви Юдейським Царем називаєте?“
13 Ellos gritaron otra vez: ¡Crucifícalo!
Вони ж стали кричати знов: „Розіпни́ Його!“
14 Pero Pilato les preguntaba: ¿Pues qué mal hizo? Y ellos gritaron aún más: ¡Crucifícalo!
Пилат же сказав їм: „Яке ж зло вчинив Він?“А вони ще сильніше кричали: „Розіпни́ Його!“
15 Pilato, entonces, quiso satisfacer a la multitud y les soltó a Barrabás. Azotó a Jesús y lo entregó para que lo crucificaran.
Пилат же хотів догодити наро́дові, — і відпустив їм Вара́вву. І видав Ісуса, збичува́вши, щоб ро́зп'ятий був.
16 Entonces los soldados lo llevaron a la residencia oficial del gobernador y reunieron a toda la tropa.
Вояки ж повели́ Його до сере́дини двору, цебто в преторій, і цілий відділ скликають.
17 Lo vistieron de púrpura, trenzaron una corona de espinas y se la pusieron [en la cabeza].
І вони зодягли Його в багряни́цю і, сплівши з терни́ни вінка, поклали на Нього.
18 Lo saludaban: ¡Honores, Rey de los judíos!
І вітати Його зачали́: „Раді́й, Ца́рю Юдейський!“
19 También le golpeaban la cabeza con una caña, lo escupían y se arrodillaban para rendirle homenaje.
І трости́ною по голові Його били, і плювали на Нього. І навколішки кидалися та вклонялись Йому.
20 Cuando lo ridiculizaron, le quitaron la ropa de púrpura, lo vistieron con su ropa y lo sacaron para crucificarlo.
І коли назнущалися з Нього, зняли́ з Нього багряни́цю, і наділи на Нього одежу Його. І Його повели́, щоб розп'я́сти Його.
21 Obligaron a uno que pasaba, quien llegaba del campo, Simón cireneo, el padre de Alejandro y Rufo, a llevar la cruz de Jesús.
І одного перехо́жого, що з поля вертався, Си́мона Кіріне́янина, батька Олександра та Ру́фа, змусили, щоб хреста Йому ніс.
22 Lo llevaron al Gólgota, que significa: Lugar de una Calavera.
І Його привели́ на місце Голго́фу, що значить „Черепо́вище“.
23 Le dieron vino mezclado con mirra, pero no tomó.
І давали Йому пити вина, із ми́ррою змішаного, але Він не прийня́в.
24 Lo crucificaron y se repartieron sus ropas para lo cual echaron suerte a fin de saber qué llevaría cada uno.
І Його розп'яли́, і „поділили одежу Його, кинувши же́реб про неї“, хто що ві́зьме.
25 Eran las nueve de la mañana cuando lo crucificaron.
Була́ ж третя година, як Його розп'яли́.
26 Entonces escribieron la acusación contra Él encima de la cruz: El Rey de los judíos.
І був написаний на́пис провини Його: „Цар Юдейський“.
27 Crucificaron con Él a dos ladrones, uno a su derecha y otro a su izquierda.
Тоді ро́зп'ято з Ним двох розбійників, — одно́го право́руч, і одно́го ліво́руч Його.
І збулося Писа́ння, що каже: „До злочи́нців Його зарахо́вано!“
29 Los que pasaban lo ofendían, meneaban sus cabezas y decían: ¡Bah! ¡El que derriba el Santuario y [lo] reedifica en tres días,
А хто побіч прохо́див, то Його лихосло́вили, „голова́ми своїми хитали“й казали: „Отак! Ти, що храма руйнуєш та за три дні будуєш, —
30 baja de la cruz, sálvate a Ti mismo!
зійди із хреста, та спаси Самого Себе!“
31 Del mismo modo, los principales sacerdotes y los escribas se burlaban y se decían unos a otros: Salvó a otros. Él mismo no puede salvarse.
Теж і первосвященики з книжниками глузува́ли й один до одного казали: „Він інших спасав, — а Самого Себе не може спасти!
32 ¡El Cristo, el Rey de Israel! Baja ahora de la cruz para que veamos y creamos. También lo insultaban los que fueron crucificados con Él.
Христос, Цар Ізраїлів, — нехай зі́йде тепер із хреста, щоб побачили ми та й увірували“. Навіть ті, що ра́зом із Ним були ро́зп'яті, насміхалися з Нього.
33 Cuando llegó el mediodía hubo oscuridad en toda la tierra hasta las tres de la tarde.
А як шоста година настала, то аж до години дев'ятої те́мрява стала по ці́лій землі.
34 A esa hora Jesús exclamó a gran voz: Eloi, Eloi, ¿lema sabajtani? que significa: Dios mío, Dios mío, ¿por qué me desamparaste?
О годині ж дев'ятій Ісус скрикнув голосом гучни́м та й вимовив: „Елої́, Елої́, — лама́ савахта́ні“, що в перекладі значить: „Боже Мій, Боже Мій, — на́що Мене Ти покинув?“
35 Al oírlo algunos de los presentes, decían: ¡Mira, llama a Elías!
Дехто ж із тих, що стояли навколо, це почули й казали: „Ось Він кличе Іллю́!“
36 Entonces alguien corrió y empapó una esponja con vinagre, la sujetó a una caña, le dio a beber y dijo: Dejen, veamos si Elías viene a bajarlo.
А один із них побіг, намочив губку о́цтом, настроми́в на трости́ну, і давав Йому пити й казав: „Чекайте, побачим, — чи при́йде Ілля́ Його зняти!“
37 Pero Jesús, con una fuerte exclamación, expiró.
А Ісус скрикнув голосом гучни́м, — і духа віддав!
38 El velo del Santuario fue rasgado en dos, de arriba abajo.
І в храмі завіса розде́рлась надво́є, — від ве́рху аж додолу.
39 El centurión destacado frente a Él, al ver cómo había expirado, exclamó: ¡Verdaderamente este Hombre era Hijo de Dios!
А сотник, що насу́проти Нього стояв, як побачив, що Він отак духа віддав, то промовив: „Чоловік Цей був справді Син Божий!“
40 También estaban unas mujeres que miraban de lejos, entre quienes estaban María Magdalena, María, la madre de Jacobo el menor y de José, Salomé,
Були ж і жінки́, що дивились здалека, між ними Марі́я Магдали́на, і Марія, мати Якова Молодшого та Йосі́ї, і Саломі́я,
41 y muchas otras que subieron con Él a Jerusalén, las cuales lo seguían y le servían cuando estaba en Galilea.
що вони, як Він був у Галілеї, ходили за Ним та Йому прислуго́вували; і інших багато, що до Єрусалиму прийшли з Ним.
42 Al llegar la noche, puesto que era Preparación, es decir, víspera del sábado,
А коли настав вечір, — через те, що було́ Пригото́влення, цебто перед суботою, —
43 cuando llegó José de Arimatea, miembro prominente del Tribunal Supremo, quien también esperaba el reino de Dios, con audacia entró ante Pilato y pidió el cuerpo de Jesús.
прийшов Йо́сип із Аримате́ї, радник поважний, що сам сподівавсь Царства Божого, і сміливо ввійшов до Пилата, — і просив тіла Ісусового.
44 Pilato [se] sorprendió de que ya había muerto. Llamó al centurión para preguntar si ya había muerto.
А Пила́т здивувався, щоб Він міг уже вмерти. І, покликавши сотника, запитався його, чи давно вже Розп'я́тий помер.
45 Cuando el centurión le informó, [Pilato] entregó el cuerpo a José.
І, дізнавшись від сотника, він подарував тіло Йо́сипові.
46 Éste compró una sábana, [lo] bajó, [lo ]envolvió en la sábana, [lo ]puso en un sepulcro excavado en una roca y rodó una piedra contra la entrada del sepulcro.
А Йо́сип купив полотно, і, знявши Його, обгорнув полотном та й покла́в Його в гро́бі, що в скелі був ви́січений. І каменя привалив до моги́льних дверей.
47 María Magdalena y María la [madre] de José observaban dónde era puesto.
Марія ж Магдали́на й Марія, мати Йосієва, дивилися, де́ ховали Його.
