Psalmi 89
1 Ukovita pesem Etana Ezrajičana. Milosti Gospodove bodem prepeval vekomaj; od roda do roda bodem oznanjal z usti svojimi zvestobo tvojo.
Навчальна пісня Ета́на езрахе́янина. Про милості Господа буду співати пові́ки, я буду звіща́ти уста́ми своїми про вірність Твою з роду в рід!
2 Ker preverjen sem, da se bode vekomaj slavila milost tvoja; v samih nebesih bodeš utrdil zvestobo svojo, s katero si rekel:
Бо я був сказав: „Буде наві́ки збудо́вана милість, а небо — Ти вірність Свою встановля́єш на нім“.
3 Sklenil sem zavezo z izvoljenim svojim, prisegel sem Davidu, svojemu hlapcu.
„Я склав заповіта з вибра́нцем Своїм, присягнув Я Давидові, Моєму рабо́ві:
4 Da bodem na vekomaj utrdil seme tvoje in stavil prestol tvoj od roda do roda.
Встановлю́ Я наві́ки насі́ння твоє, а твій трон Я збудую на вічні віки́“! (Се́ла)
5 Zatorej slavé nebesa čudovito delo tvoje, Gospod; in zvestobo tvojo v zboru svetnikov.
І небо хвалитиме, Господи, чудо Твоє, також вірність Твою на зібра́нні святих,
6 Kdo namreč naj se enako čisla v gornjem oblaku Gospodu; primerja se Gospodu med sinovi mogočnih?
бо хто в небі поді́бний до Господа? Хто подібний до Господа серед Божих синів?
7 Bog mogočni je strašán v zboru svetnikov, in čestit nad vse, kar ga obdaja.
Бог дуже страшни́й у зібра́нні святих, і грізни́й Він на ці́ле довкі́лля Своє!
8 O Gospod, Bog vojnih krdél, kdo je tebi enako mogočen, Gospod? Ker zvestoba tvoja te ogrinja!
Господи, Боже Саваоте, — хто си́льний, як Ти, Господи? А вірність Твоя — на довкі́ллі Твоїм!
9 Ti gospoduješ nad morja ponosom; ko se spenjajo valovi njegovi, ti jih krotiš.
Ти пануєш над силою моря, коли підіймаються хви́лі, Ти їх втихоми́рюєш.
10 Ti si zdrobil, kakor prebodenega, Egipčana; z roko svoje moči si razkropil sovražnike svoje.
Ти стиснув Рага́ва, як трупа, і сильним раме́ном Своїм розпоро́шив Своїх ворогів.
11 Tvoja so nebesa in tvoja zemlja; vesoljni svet in česar je poln ustanovil si tí.
Твої небеса́, Твоя теж земля, вселе́нна і все, що на ній, — Ти їх заложив!
12 Sever in jug, katera si ti ustvaril, Tabor in Hermon prepevajo o imenu tvojem.
Північ та південє — Ти їх створив, Фаво́р та Хермо́н співають про Йме́ння Твоє.
13 Ti imaš roko z močjo; krepka je tvoja roka, vzvišena desnica tvoja.
Могутнє раме́но Твоє, рука Твоя си́льна, висока прави́ця Твоя!
14 Pravica in sodba sta za prebivališče tvojemu prestolu; milost in zvestoba hodita pred tvojim obličjem.
Справедливість та право — підста́ва престо́лу Твого, милість та правда — обличчя Твоє випере́джують!
15 Blagor ljudstvu, katero pozna trombe glas, hodi v svetlobi obličja tvojega, Gospod!
Блаже́нний наро́д, що знає він поклик святковий, — Господи, вони ходять у світлі обличчя Твого!
16 V imenu tvojem radujejo se ves dan, in dvigujejo se v pravici tvoji.
Радіють вони цілий день Твоїм Іменням, і підви́щуються Твоєю справедливістю,
17 Ker slava si njih móči, in po blagovoljnosti tvoji dviguje se naš rog.
бо окра́са їхньої сили — то Ти, а Твоєю зичли́вістю ріг наш підно́ситься,
18 Gospod namreč je naš ščit in svetnika Izraelovega, našega kralja.
бо щит наш — Господній, а цар наш — від Святого Ізраїлевого!
19 Tedaj si v prikazni nagovoril njega, kateremu milost deliš, ter mu rekel: "Pomoč sem napravil zoper močnega, povzdignil izvoljenega iz ljudstva.
Тоді богобійним Своїм про мовляв Ти в об'я́вленні та говорив: „Я поклав допомогу на сильного, Я вибра́нця підніс із наро́ду:
20 Našel sem Davida, svojega hlapca; pomazilil sem ga sè svetim oljem svojim.
знайшов Я Давида, Свого раба, — Я його намасти́в Своєю святою оливою,
21 Z njim bodi stanovitna roka moja, in dlan moja naj ga krepča.
щоб із ним була си́льна рука Моя, а раме́но Моє вміцни́ло його́!
22 Ne bode ga stiskal sovražnik, in krivici udani ga ne ne bode žalil.
Ворог на нього не нападе́, а син беззаконня не буде його переслі́дувати,
23 Temuč starem izpred njegovega obličja neprijatelje njegove, in sovražnike udarim.
— його ворогів поб'ю́ перед обличчям його, і вда́рю його ненави́сників!
24 Tako mu bode pomagala zvestoba moja in milost moja, da se bode v mojem imenu povzdignil rog njegov.
Із ним Моя вірність та милість Моя, а Йме́нням Моїм його ріг піднесе́ться, —
25 Ker nad morje položim roko njegovo, in nad reke njegovo desnico.
і Я покладу́ його ру́ку на море, і на рі́ки — прави́цю його.
26 On me bode klical: Ti oče moj; Bog moj mogočni in skala blaginje moje!
Він Мене буде звати: „Отець Ти мій, Бог мій, і скеля спасі́ння мого́!“
27 In jaz ga postavim za prvorojenca, povišanega nad zemeljske kralje.
Я вчиню́ його теж перворі́дним, найвищим над зе́мних царів.
28 Vekomaj mu ohranim milost svojo, in zaveza moja mu bode zvesta.
Свою милість для нього наві́ки схова́ю, і Мій заповіт йому вірний,
29 In vekomaj postavim seme njegovo in prestol njegov kakor so dnevi nebeški.
і насіння його покладу́ Я наві́ки, а трона його — як дні неба!
30 Ako zapusté sinovi njegovi zakon moj, ne bodo hodili v sodbah mojih,
Коли ж його діти покинуть Зако́на Мого, і не будуть держа́тись нака́зів Моїх,
31 Ako oskrunijo postave moje, in se ne držé zapovedi mojih:
коли ізнева́жать Мої постано́ви, і не бу́дуть держатись нака́зів Моїх,
32 Obiskal bodem sè šibo njih pregreho; z udarci njih krivico.
тоді па́лицею навіщу́ їхню прови́ну, та пора́зами — їхнє беззако́ння!
33 Milosti pa svoje mu ne odtegnem, in lagal ne bodem zoper zvestobo svojo.
А ласки Своєї від ньо́го Я не заберу́, і не зра́джу його в Своїй вірності,
34 Oskrunil ne bodem zaveze svoje, ne izpremenil ust svojih besede.
не збезче́щу Свого заповіту, а що́ було з уст Моїх вийшло, того не зміню́!
35 Enkrat sem prisegel pri svetosti svoji, Davidu ne bodem lagal:
Одне в Своїй святості Я присягнув, — не пові́м Я неправди Давидові:
36 Da bode večno seme njegovo, in prestol njegov kakor solnce pred mano.
повік буде насі́ння його, а престол його передо Мною — як сонце,
37 Kakor luna bode stanoviten vekomaj, in kakor priče zveste na gornjem oblaku."
як місяць, він буде стояти пові́ки, і Сві́док на хмарі — правди́вий“. (Се́ла)
38 Ti pa si zavrgel in zaničeval; razsrdil si se proti maziljencu svojemu.
А Ти опустив та обри́див, розгнівався Ти на Свого пома́занця, —
39 Zaničeval si hlapca svojega zavezo, oskrunil in vrgel na tla venčanje njegovo.
Ти неважливим зробив запові́та Свого раба, Ти скинув на землю корону його́,
40 Podrl si vse ograje njegove; trdnjave njegove si izpostavil razdrobljenju.
всю горо́жу його полама́в, тверди́ні його оберну́в на руїну!
41 Plenili so ga vsi popotniki, v zasramovanje je sosedom svojim.
Всі грабують його, хто прохо́дить дорогою, — він став для сусідів своїх посміхо́вищем.
42 Povzdignil si sovražnikov njegovih desnico, razveselil vse neprijatelje njegove.
Підніс Ти правицю його переслі́дувачів, усіх його ворогів Ти поті́шив,
43 Skrhal si tudi meča njegovega ostrino, in utrdil ga nisi v vojski.
і Ти відвернув вістря ша́блі його, у війні ж не підтри́мав його.
44 Storil si, da mine bleščoba njegova, in prestol njegov si pahnil na tla.
Ти слави позбавив його, а трона його повалив був на землю,
45 Okrajšal si dnî mladosti njegove; pokril si ga sè sramoto.
скоротив Ти був дні його мо́лодости, розтягнув над ним сором! (Се́ла)
46 Doklej, Gospod? bodeš li se skrival vekomaj? gorela bode kakor ogenj jeza tvoja?
Доки, Господи, бу́деш хова́тись наза́вжди, доки буде палати Твій гнів, як огонь?
47 Spomni se mene, kako sem kratkih dni, kaj bi bil zastonj ustvaril vse otroke človeške?
Пам'ятай же про мене, — яка довгота́ життя лю́дського? Для чого створив Ти всіх лю́дських синів на ніщо́?
Котри́й чоловік буде жити, а смерти не ба́читиме, збереже свою душу від сили шео́лу? (Се́ла) (Sheol h7585)
49 Kje so milosti one nekdanje, Gospod, katere si bil prisegel Davidu po zvestobi svoji?
Де Твої перші милості, Господи, що їх присягав Ти Давидові у Своїй вірності?
50 Spomni se, Gospod, sramote hlapcev svojih, da nosim v naročji svojem zasramovanje vseh ljudstev največjih,
Згадай, Господи, про га́ньбу рабів Своїх, яку я ношу́ в своїм лоні від усіх великих наро́дів,
51 S katerim so sramotili sovražniki tvoji, Gospod, s katerim so sramotili maziljenca tvojega stopinje.
якою Твої вороги зневажають, о Господи, і кроки Твого́ помазанця безславлять!
52 Slava Gospodu vekomaj, zgódi se, še enkrat, zgódi se!
Благослове́нний навіки Господь! Амі́нь і амі́нь!
