Luka 1
1 Ko so mnogi jeli opisovati rečí, ktere so popolnoma gotove med nami,
Через те, що багато-хто брались складати опо́вість про спра́ви, які стались між нами,
2 Kakor so nam izročili, kteri so od začetka sami videli in so služabniki besede bili:
як нам ті розповіли, хто споча́тку були самови́дцями й слу́гами Сло́ва,
3 Namenil sem tudi jaz, ki sem vse od začetka na tanko pozvedel, po vrsti pisati tebi, častiti Teofil!
тому й я, все від першої хвилі докладно розвідавши, забажав описати за порядком для тебе, високодосто́йний Тео́філе,
4 Da spoznaš gotovost rečî, kterih si se naučil.
щоб пізнав ти істо́ту науки, якої навчився.
5 Bil je v dnéh Heroda kralja Judejskega neki duhoven po imenu Zaharija, od reda Abijevega; in žena njegova od hčeri Aronovih, in ime jej je bilo Elizabeta.
За днів царя юдейського Ірода був один священик, на ім'я́ Заха́рій, з денної черги́ Аві́я, та дружина його із дочо́к Ааро́нових, а ім'я́ їй Єлисавета.
6 Bila sta pa oba pravična pred Bogom, in živela sta po vseh zapovedih in ustavah Gospodovih brez madeža.
І обо́є вони були праведні перед Богом, бездоганно сповня́ючи заповіді й постанови Господні.
7 In nista imela otrók, ker je bila Elizabeta nerodovitna, in oba sta se bila uže postarala.
А дитини не мали вони, бо Єлисавета неплідна була, — та й віку старого обо́є були́.
8 Zgodí se pa, ko je po vrsti reda svojega služil pred Bogom,
І ось раз, як у порядку своєї черги́ він служив перед Богом,
9 Po navadi duhovstva zadene ga opravilo, naj vnide v tempelj Gospodov, da pokadí.
за звича́єм свяще́нства, жеребко́м йому випало до Господнього храму ввійти й покади́ти.
10 In vsa množiča ljudstva je bila zunej, in molila je v čas kajenja.
Під час же каді́ння вся бе́зліч народу молилась знадво́ру.
11 Prikaže pa mu se angelj Gospodov, stoječ na desnej strani kadilnega oltarja.
І з'явивсь йому ангол Господній, ставши право́руч кадильного же́ртівника.
12 In Zaharija se ustraši, ko ga ugleda, in groza ga obide.
І стриво́живсь Захарій, побачивши, і о́страх на нього напав.
13 Angelj mu pa reče: Ne boj se, Zaharija! kajti uslišana je molitev tvoja, in žena tvoja Elizabeta ti bo rodila sina, in imenuj ime njegovo Janez.
А ангол до нього промовив: „Не бійся, Захаріє, бо почута молитва твоя, і дружи́на твоя Єлисавета сина породить тобі, ти ж даси йому йме́ння Іван.
14 In bo ti na radost in na veselje, in veliko se jih bo rojstvu njegovemu radovalo.
І він буде на радість та втіху тобі, і з його наро́дження багато-хто втішаться.
15 Kajti velik bo pred Gospodom; in vina in močne pijače ne bo pil, in napolnil se bo Duha svetega še v telesu matere svoje.
Бо він бу́де великий у Господа, „ні вина, ні п'янко́го напо́ю не питиме“, і напо́вниться Духом Святим ще з утро́би своєї матері.
16 In veliko sinov Izraelskih bo obrnil h Gospodu Bogu njih.
І багато синів із Ізраїля він наве́рне до їхнього Господа Бога.
17 In on pojde pred njim z duhom in močjó Elijevo, da obrne srca očetov k otrokom, in nevernike k razumnosti pravičnih: da pripravi Gospodu ljudstvo gotovo.
І він сам перед Ним буде йти в духу й силі Іллі, „щоб серця́ батьків приверну́ти до дітей“, і неслухняних — до мудрости праведних, щоб готових людей споряди́ти для Господа“.
18 Pa reče Zaharija angelju: Po čem bom poznal to? kajti jaz sem star, in žena moja se je postarala.
І промовив Захарій до Ангола: „Із чо́го пізнаю я це? Я ж старий, та й дружина моя вже похи́лого віку“.
19 In odgovarjajoč angelj, reče mu: Jaz sem Gabrijel, ki stojim pred Bogom, in poslan sem, naj s teboj govorim, in ti to veselje oznanim.
А ангол прорік йому в відповідь: „Я Гавриїл, що стою перед Богом; мене по́слано, щоб говорити з тобою, і звістити тобі про цю Добру Нови́ну.
20 In glej, mutast boš in ne boš mogel govoriti do dné, ko se bo to zgodilo; ker nisi veroval besedam mojim, ktere se bodo izpolnile o svojem času.
І замовкнеш ось ти, і говорити не зможеш аж до дня, коли станеться це, за те, що ти віри не йняв був словам моїм, які збудуться ча́су свого́!“
21 In čakalo je ljudstvo Zaharija; in čudili so se, da se tako dolgo mudí v tempeljnu.
А люди чекали Захарія, та й дивувались, чого́ забаривсь він у храмі.
22 Ko pa izide, ni jim mogel govoriti? in spoznajo, da je videl prikazen v tempeljnu: in on jim je pomigaval, in ostal je mutast.
Коли ж вийшов, не міг говорити до них, і вони зрозуміли, що видіння він бачив у храмі. А він тільки знаки́ їм давав, — і залиши́вся німий.
23 In zgodí se, ko se izpolnijo dnevi službe njegove, odide na dom svoj.
І як дні його служби скінчи́лись, він вернувся до дому свого́.
24 A po teh dnéh je Elizabeta žena njegova spočela, in skrivala se je pet mesecev, govoreč:
А після тих днів зачала́ його дружи́на Єлисавета, і таїлась п'ять місяців, кажучи:
25 Tako mi je storil Gospod v dnéh, ko se je ozrl na me, da odvzeme oponos moj med ljudmí.
„Так для мене Господь учинив за тих днів, коли згля́нувся Він, щоб зняти наругу мою між людьми́!“
26 A šesti mesec pošlje Bog angelja Gabrijela v mesto Galilejsko, kteremu je ime Nazaret,
А шостого місяця від Бога був по́сланий ангол Гавриїл у галілейське місто, що йому на ім'я́ Назаре́т,
27 K devici zaročenej možu, kteremu je bilo ime Jožef, iz hiše Davidove; in devici je bilo ime Marija.
до діви, що заручена з мужем була́, на ім'я́ йому Йо́сип, із дому Давидового, а ім'я́ діві — Марі́я.
28 In angelj vnide k njej, in reče: Zdrava, z milostjo obdarovana! Gospod je s teboj; blagoslovljena si ti med ženami.
І, ввійшовши до неї, промовив: „Раді́й, благода́тная, Госпо́дь із тобою! Ти благослове́нна між жо́нами!“
29 Ona pa, ko ga ugleda, prestraši se od besede njegove, in premišljevala je, kakošen bi bil ta pozdrav.
Вона ж затриво́жилась словом, та й стала розду́мувати, що́ б то значило це привіта́ння.
30 Pa jej angelj reče; Ne boj se, Marija! našla si namreč milost pri Bogu.
А ангол промовив до неї: „Не бійся, Маріє, — бо в Бога благода́ть ти знайшла́!
31 In glej, spočela boš v telesu, in rodila boš sina, in imenuj ime njegovo Jezus.
І ось ти в утро́бі зачне́ш, і Сина породиш, і даси Йому йме́ння Ісус.
32 Ta bo velik, in imenoval se bo sin najvišega; in dal mu bo Gospod Bog prestol Davida očeta njegovega,
Він же буде Великий, і Сином Всеви́шнього зва́ний, і Господь Бог дасть Йому престола Його ба́тька Давида.
І повік царюватиме Він у домі Якова, і царюва́нню Його не буде кінця“. (aiōn g165)
34 Marija pa reče angelju: Kako bo to, ko moža ne poznam?
А Марія озвалась до ангола: „Як же станеться це, коли мужа не знаю?“
35 In odgovarjajoč angelj, reče jej; Sveti Duh bo prišel na te, in moč najvišega te bo obsenčila; za to se bo sveto, ktero se bo rodilo iz tebe, imenovalo sin Božji.
І ангол промовив у відповідь їй: „Дух Святий зли́не на тебе, і Всеви́шнього сила обго́рне тебе, через те то й Святе, що наро́диться, бу́де Син Божий!
36 In glej, Elizabeta teta tvoja, tudi ona je spočela sina v starosti svojej; in ta mesec jej je šesti, njej, ki jo imenujejo nerodovitno:
А ото твоя родичка Єлисаве́та — і вона зачала́ в своїй старості сина, і оце шостий місяць для неї, яку звуть неплідною.
37 Ker ne bo nobene besede pri Bogu, ktera se ne bi mogla izpolniti.
Бо „для Бога нема неможливої жодної речі!“
38 Marija pa reče: Glej, dekla sem Gospodova; zgôdi mi se po besedi tvojej. In angelj odide od nje.
А Марія промовила: „Я ж Господня раба: нехай буде мені згідно з словом твоїм!“І відійшов а́нгол від неї.
39 Vstavši pa Marija v té dni, odide jadrno na gorenjo stran v mesto Judovo.
Тими днями зібралась Марія й пішла, поспішаючи, у гірську око́лицю, у місто Юдине.
40 In vnide v hišo Zaharijevo, in pozdravi Elizabeto.
І ввійшла вона в дім Захарія, та й поздоро́вила Єлисавету.
41 In zgodí se, ko sliši Elizabeta pozdrav Marijin, zaigra dete v telesu njenem; in Elizabeta se napolni Duha svetega,
Коли ж Єлисавета зачула Маріїн привіт, затріпота́ла дитина в утро́бі її. І Єлисавета напо́внилась Духом Святим,
42 In zavpije z močnim glasom, in reče: Blagoslovljena si ti med ženami, in blagoslovljen je sad telesa tvojega.
і скрикнула голосом гучним, та й прорекла́: „Благослове́нна Ти між жо́нами, і благослове́нний Плід утро́би твоєї!
43 In odkod meni to, da je prišla mati Gospoda mojega k meni?
І звідкіля́ мені це, що до мене прийшла мати мого Господа?
44 Kajti glej, ko je prišel glas pozdrava tvojega v ušesa moja, zaigralo je dete radostno v telesu mojem.
Бо як тільки в ву́хах моїх голос привіту твого забрині́в, — від ра́дощів затріпота́ла дитина в утробі моїй!
45 In blagor jej, ktera je verovala; kajti zgodilo se bo, kar jej je rekel Gospod.
Блаженна ж та, що повірила, бо спо́вниться проре́чене їй від Господа!“
46 Pa reče Marija: Duša moja poveličuje Gospoda,
А Марія промовила: „Велича́є душа моя Господа,
47 In duh moj se je oveselil v Bogu, zveličarji mojem:
і радіє мій дух у Бозі, Спасі моїм,
48 Da se je ozrl na ponižanje dekle svoje. Kajti glej, odslej me bodo blagrovali vsi rodovi:
що зглянувся Він на поко́ру Своєї раби, бо ось від ча́су цього́ всі ро́ди мене за блаженну вважатимуть,
49 Ker mi je storil velike rečí on, ki je mogočen, in ime njegovo sveto;
бо велике вчинив мені Поту́жний! Його ж Іме́ння святе,
50 In usmiljenje njegovo od roda do roda tistim, kteri se ga bojé.
і милість Його́ з роду в рід на тих, хто боїться Його́!
51 Pokazal je moč z roko svojo: razkropil je ošabne v mislih srca njih;
Він показує міць Свого раме́на, розпорошує тих, хто пиша́ється думкою серця свого́!
52 Vrgel je mogočne s prestola, in povišal je ponižne.
Він могутніх скидає з престолів, підіймає покі́рливих,
53 Lačne je napolnil z blagom, in bogate je odpravil prazne.
удовольняє голодних добром, а багатих пускає ні з чи́м!
54 Sprejel je Izraela hlapca svojega, da se spomene usmiljenja svojega.
Пригорну́в Він Ізраїля, Свого слугу, щоб ми́лість згадати,
як прорік був Він нашим отця́м, — Аврааму й насінню його аж повіки!“ (aiōn g165)
56 Prebila je pa Marija ž njo kake tri mesece; in vrne se na dom svoj.
І залиша́лась у неї Марія щось місяців зо́ три, та й вернулась до дому свого́.
57 A Elizabeti se izpolni čas, da porodí, in rodí sina.
А Єлисаветі настав час родити, — і сина вона породила.
58 In sosedje in sorodniki njeni zaslišijo, da je pokazal Gospod veliko usmiljenje svoje na njej; in radovali so se ž njo.
І почули сусіди й роди́на її, що Господь Свою милість велику на неї послав, — та й утішалися ра́зом із нею.
59 In zgodí se osmi dan, da pridejo deteta obrezovat; in klicali so ga po imenu očeta njegovega, Zaharija.
І сталося во́сьмого дня, прийшли, щоб обрізати дитя, і хотіли назвати його йме́нням ба́тька його — Заха́рій.
60 Ali odgovarjajoč mati njegova, reče: Ne, nego imenoval se bo Janez.
І озвалася мати його та й сказала: „Ні, — нехай на́званий буде Іван!“
61 In rekó jej: Nikogar ni v rodovini tvojej, da bi mu bilo tako ime.
А до неї сказали: „Таж у роди́ні твоїй нема жодного, який на́званий був тим ім'я́м!“
62 In pomigavali so očetu njegovemu, kako hoče, da bi ga imenovali.
І кива́ли до батька його, — як хотів би назвати його?
63 In izprosivši tablico, napiše, govoreč: Janez mu je ime. In vsi se začudijo.
Попросивши ж табличку, написав він слова́: „Іван імення йому“. І всі дивувались.
64 In odprla so se usta njegova pri tej priči in jezik njegov, in govoril je, hvaleč Boga.
І в тій хвилі уста та язик розв'язались йому, — і він став говорити, благословляючи Бога!
65 In strah obide vse njih sosede; in po vsej gorenjej Judeji se razglasé vse te reči.
І страх обгорнув усіх їхніх сусідів, і по всіх верхови́нах юдейських проне́слася чутка про це все.
66 In vsi, kteri jih slišijo, položé jih v srce svoje, govoreč: Kaj neki bo iz tega otroka? In roka Gospodova je bila ž njim.
А всі, що почули, розважали у серці своїм та казали: „Чим то буде дитина оця?“І Господня рука була з нею.
67 In Zaharija oče njegov se napolni Duha svetega, in prerokuje, govoreč:
Його ж батько Захарій напо́внився Духом Святим, та й став пророкувати й казати:
68 Blagoslovljen Gospod Bog Izraelov, da je obiskal in odrešil ljudstvo svoje;
„Благослове́нний Госпо́дь, Бог Ізраїлів, що зглянувся й визволив люд Свій!
69 In nam povzdignil rog zveličanja v hiši Davida hlapca svojega,
Він ріг спасі́ння підні́с нам у домі Давида, Свого слуги,
як був заповів відвіку уста́ми святих пророків Своїх, (aiōn g165)
71 Da nas bo rešil sovražnikov naših in iz rok vseh, kteri nas mrzé:
що від ворогі́в наших визволить нас, та з руки всіх наших ненависників,
72 Da storí usmiljenje očetom našim, in se spomene svete zaveze svoje,
що вчинить Він милість нашим отцям, і буде пригадувати Свій святий заповіт,
73 Prisege, ktero je prisegel Abrahamu očetu našemu, da nam bo dal,
що дотримає й нам ту прися́гу, якою Він присягавсь Авраамові, отцю́ нашому,
74 Da mu, rešeni iz rok sovražnikov svojih, brez straha služimo,
щоб ми, ви́зволившись із руки ворогів, служили безстрашно Йому
75 V svetosti in pravičnosti pred njim vse svoje žive dní.
у святості й праведності перед Ним по всі дні життя нашого.
76 In ti, otrok, imenoval se boš prerok najvišega; kajti šel boš pred obličjem Gospodovim, da mu pripraviš pot;
Ти ж, дитино, станеш пророком Всеви́шнього, бо будеш ходи́ти перед Господом, щоб дорогу Йому приготува́ти,
77 In daš razum zveličanja ljudstvu njegovemu za odpuščanje njih grehov,
щоб наро́ду Його дати пізнати спасі́ння у відпу́щенні їхніх гріхів,
78 Po prisrčnem usmiljenji Boga našega, po kterem nas je obiskal vzhod z vižave:
через велике милосердя нашого Бога, що ним Схід із висоти нас відвідав,
79 Da obsije tiste, kteri sedé v temi in smrtnej senci; da naravná noge naše na pot mirú.
щоб світити всім тим, хто перебуває в те́мряві й тіні смерте́льній, щоб спрямува́ти наші ноги на дорогу спокою!“
80 A dete je rastlo in se krepčalo v duhu; in bilo je v puščavah do dné, ko se pokaže Izraelu.
А дитина росла, і скріплялась на дусі, і перебува́ла в пустинях до дня свого з'я́влення перед Ізраїлем.
