Послание к Римлянам 12

1 Молю убо вас, братие, щедротами Божиими, представите телеса ваша жертву живу, святу, благоугодну Богови, словесное служение ваше,

Тож благаю вас, браття, через Боже милосердя, — повіддавайте ваші тіла на жертву живу, святу, приємну Богові, як розумну службу вашу,

2 и не сообразуйтеся веку сему, но преобразуйтеся обновлением ума вашего, во еже искушати вам, что есть воля Божия благая и угодная и совершенная. (aiōn g165)

і не стосу́йтесь до віку цього, але перемініться відно́вою вашого розуму, щоб пізнати вам, що́ то є воля Божа, — добро, приємність та доскона́лість. (aiōn g165)

3 Глаголю бо благодатию давшеюся мне, всякому сущему в вас не мудрствовати паче, еже подобает мудрствовати: но мудрствовати в целомудрии, коемуждо якоже Бог разделил есть меру веры.

Через да́ну мені благода́ть кажу́ кожному з вас не ду́мати про себе більш, ніж належить ду́мати, але ду́мати скромно, у міру віри, як кожному Бог наділи́в.

4 Якоже бо во едином телеси многи уды имамы, уды же вси не тожде имут делание,

Бо як в однім тілі маємо багато членів, а всі члени мають не однакове ді́яння,

5 такожде мнози едино тело есмы о Христе, а по единому друг другу уди.

так багато нас є одне тіло в Христі, а зосібна ми один о́дному члени.

6 Имуще же дарования по благодати данней нам различна: аще пророчество, по мере веры:

І ми маємо різні да́ри, згідно з благода́ттю, да́ною нам: коли пророцтво — то виконуй його́ в міру віри,

7 аще ли служение, в служении: аще учяй, во учении:

а коли служіння — будь на служі́ння, коли вчитель — на навча́ння,

8 аще утешаяй, во утешении: подаваяй, в простоте: предстояй, со тщанием: милуяй, с добрым изволением.

коли втіши́тель — на потіша́ння, хто подає — у простоті, хто голову́є — то з пильністю, хто милосе́рдствує — то з привітністю!

9 Любы нелицемерна: ненавидяще злаго, прилепляйтеся благому:

Любов нехай буде нелицемірна; нена́видьте зло та тулі́ться до доброго!

10 братолюбием друг ко другу любезни: честию друг друга болша творяще:

Любіть один о́дного братньою любов'ю; випереджа́йте один о́дного пошаною!

11 тщанием не лениви, духом горяще, Господви работающе.

У ре́вності не лінуйтеся, духом палайте, служіть Господе́ві,

12 Упованием радующеся, скобри терпяще, в молитве пребывающе:

тіштесь надією, утиски терпіть, перебувайте в молитві,

13 требованием святых приюбщающеся, страннолюбия держащеся:

беріть у́діл у потребах святих, будьте гостинні до чужи́нців!

14 благословляйте гонящыя вы: благословите, а не клените.

Благословляйте тих, хто вас переслідує; благословляйте, а не проклинайте!

15 Радоватися с радующимися, и плакати с плачущими.

Тіштеся з тими, хто тішиться, і плачте з отими, хто плаче!

16 Тожде друг ко другу мудрствующе. Не высокая мудрствующе, но смиренными ведущеся: не бывайте мудри о себе:

Ду́майте між собою одна́ково; не величайтеся, але́ наслідуйте слухня́них; „не вважайте за мудрих себе!“

17 ни единому же зла за зло воздающе, промышляюще добрая пред всеми человеки.

Не платіть ніко́му злом за зло, дбайте про добре перед усіма́ людьми́!

18 Аще возможно, еже от вас, со всеми человеки мир имейте.

Коли можливо, якщо це залежить від вас — живіть у мирі зо всіма́ людьми́!

19 Не себе отмщающе, возлюблении, но дадите место гневу. Писано бо есть: Мне отмщение, Аз воздам, глаголет Господь.

Не мстіться самі, улю́блені, але дайте місце гніву Божому, бо написано: „Мені помста належить, Я відплачу́, говорить Господь“.

20 Аще убо алчет враг твой, ухлеби его: аще ли жаждет, напой его: сие бо творя, углие огнено собираеши на главу его.

Отож, як твій ворог голодний, — нагодуй його; як він пра́гне, — напій його, бо, роблячи це, ти згорта́єш розпа́лене ву́гілля йому на голову.

21 Не побежден бывай от зла, но побеждай благим злое.

Не будь переможений злом, але перемагай зло добром!