Откровение ап. Иоанна Богослова 16

1 И слышах глас велий от храма глаголющь седмим Ангелом: идите и излийте седмь фиал ярости Божия на землю.

І я почув гучний голос із храму, що казав до семи анголів: „Ідіть, і вилийте на землю сім чаш гніву Божого!“

2 И иде первый Ангел и излия фиал свой на землю: и бысть гной зол и лют на человецех имущих начертание зверино и кланяющихся иконе его.

I пішов перший ангол, і вилив на землю чашу свою. І шкідливі та люті болячки обсіли людей, хто мав знаме́но звіри́ни й вклонявсь її о́бразу.

3 И вторый Ангел излия фиал свой в море: и бысть кровь яко мертвеца, и всяка душа жива умре в мори.

А другий ангол вилив свою чашу до моря. І сталася кров, немов у мерця́, — і кожна істота жива вмерла в морі.

4 И третий Ангел излия фиал свой на реки и на источники водныя: и бысть кровь.

Третій же ангол вилив чашу свою на річки́ та на водні джере́ла, — і сталася кров.

5 И слышах Ангела воднаго глаголюща: праведен еси, Господи, сый и Иже бе, и преподобн, яко сия судил еси:

І почув я ангола вод, який говорив: „Ти праведний, що Ти є й що Ти був, і святий, що Ти це присудив!

6 зане кровь святых и пророк излияша, и кровь им дал еси пити: достойни бо суть.

Бо вони пролили́ кров святих та пророків, — і Ти дав їм напитися крови. Вони варті того!“

7 И слышах другаго от олтаря глаголюща: ей, Господи Боже Вседержителю, истинни и прави суди Твои.

І я чув, як же́ртівник говорив: „Так, Господи, Боже Вседержи́телю! Правдиві й справедливі суди Твої!“

8 И четвертый Ангел излия фиал свой на солнце: и дано бысть ему опаляти человеки огнем.

А ангол четвертий вилив свою чашу на сонце. І да́но йому палити людей огнем.

9 И опалишася человецы зноем великим, и хулиша имя Божие, иже имать область на язвах сих, и не покаяшася дати Ему славы.

І спека велика палила людей, і зневажа́ли вони Ім'я Бога, що має вла́ду над карами тими, — і вони не покаялися, щоб славу віддати Йому́.

10 И пятый Ангел излия фиал свой на престол зверин: и бысть царство его омрачено, и жваху языки своя от болезни,

А п'ятий ангол вилив чашу свою на престола звіри́ни. І затьми́лося царство її, і люди від болю кусали свої язики́,

11 и хулиша Бога небеснаго от болезни и от язв своих, и не покаяшася от дел своих.

і Бога Небесного вони зневажа́ли від болю свого й від своїх болячо́к, — та в учинках своїх не пока́ялись!

12 И шестый Ангел излия фиал свой на реку велику Евфрат: и изсяче вода ея, да уготовится путь царем сущым от восток солнечных.

Шостий же ангол вилив чашу свою на річку велику Ефра́т, — і вода її висохла, щоб пригото́вити дорогу царям, які від схід сонця.

13 И видех из уст змия и из уст зверя и из уст лжаго пророка духи три нечистыя, яко жабы исходящыя:

І я бачив, що вихо́дили з уст змі́я, і з уст звіри́ни, і з уст неправдивого пророка три ду́хи нечисті, як жа́би, —

14 суть бо дуси демонстии творяще знамения, иже исходят к царем всея вселенныя, собрати я на брань в день той великий Бога Вседержителя.

це духи де́монські, що чинять озна́ки. Вони виходять до царів усього світу, щоб зібрати їх на війну того великого дня Вседержителя Бога.

15 Се, гряду яко тать: блажен бдяй и блюдый ризы своя, да не наг ходит и узрят срамоту его.

Ось іду, немов злодій! Блаженний, хто чуйни́й, і одежу свою береже, щоб наги́м не ходити, і щоб не бачили га́ньби його!

16 И собра их на место нарицаемое еврейски Армагеддон.

І зібрав їх на місце, яке по-єврейському зветься Армагеддо́н.

17 И седмый Ангел излия фиал свой на воздух: и изыде глас велий от храма небесе от престола, глаголя: бысть.

Сьомий же ангол вилив чашу свою на повітря. І голос гучни́й залунав від небесного храму з престолу, говорячи: „Сталося!“

18 И быша блистания и громи и гласи, и бысть трус велик, яков николиже бысть, отнележе быша человецы на земли, толик трус, тако велий.

I сталися бли́скавки й гу́ркіт та гро́ми, і сталось велике трясі́ння землі, якого не було́, відко́ли люди́на живе на землі. Великий такий землетру́с, такий міцний!

19 И бысть град велик в три части, и гради язычестии падоша, и Вавилон великий помяновен бысть пред Богом, дати ему чашу вина ярости гнева Своего.

І місто велике розпа́лося на три частини, і попадали лю́дські міста́. І великий Вавилон був згаданий перед Богом, щоб дати йому чашу вина Його лютого гніву.

20 И всяк остров бежа, и горы не обретошася:

І зник кожен о́стрів, і не зна́йдено гір!

21 и град велик, яко талантес, сниде с небесе на человеки: и хулиша человецы Бога от язвы градныя, яко велия есть язва его зело.

І великий град, як важкі тягарі́, падав із неба на людей. І люди зневажали Бога за покара́ння градом, — бо кара Його була дуже велика!