Псалтирь 88
1 Песнь псалма Сыном Кореовым, в конец, о Маелефе еже отвещати, разума Еману Израилтянину. Господи Боже спасения моего, во дни воззвах и в нощи пред Тобою:
Ein song, ein salme av Korahs born. Til songmeisteren; etter Mahalat leannot; ein song til lærdom av ezrahiten Heman. Herre, min Frelse-Gud! Dag og natt ropar eg framfyre deg.
2 да внидет пред Тя молитва моя, приклони ухо Твое к молению моему.
Lat mi bøn koma for di åsyn, bøyg ditt øyra til mitt klagerop!
For mi sjæl er mett av ulukkor, og mitt liv er kome nær til helheimen. (Sheol h7585)
4 Привменен бых с низходящими в ров: бых яко человек без помощи,
Eg er rekna lik deim som fer ned i gravi, eg er som ein mann utan livskraft.
5 в мертвых свободь: яко язвеннии спящии во гробе, ихже не помянул еси ктому, и тии от руки Твоея отриновени быша.
Eg er forlaten millom dei daude, som dei ihelslegne som ligg i gravi, som du ikkje meir kjem i hug, då dei er avskorne frå di hand.
6 Положиша мя в рове преисподнем, в темных и сени смертней.
Du hev lagt meg i den djupe hola, i myrkrer, i ovdjup.
7 На мне утвердися ярость Твоя, и вся волны Твоя навел еси на мя.
Din harm kvilar tungt på meg, og med alle dine bylgjor trengjer du meg. (Sela)
8 Удалил еси знаемых моих от мене: положиша мя мерзость себе: предан бых и не исхождах.
Du hev drive mine kjenningar langt burt frå meg, du hev gjort meg til ein styggedom for deim, eg er innestengd og kann ikkje koma ut.
9 Очи мои изнемогосте от нищеты: воззвах к Тебе, Господи, весь день, воздех к Тебе руце мои.
Mitt auga hev vanmegtast av liding, eg hev kalla på deg kvar dag, Herre, eg hev rett ut mine hender til deg.
10 Еда мертвыми твориши чудеса? Или врачеве воскресят, и исповедятся Тебе?
Gjer du vel under for dei daude? eller vil skuggar stand upp og lova deg? (Sela)
11 Еда повесть кто во гробе милость Твою, и истину Твою в погибели?
Tru dei i gravi fortel um di miskunn, og um di truskap i avgrunnen?
12 Еда познана будут во тме чудеса Твоя, и правда Твоя в земли забвенней?
Vert dine under kjende i myrkret, og di rettferd i gløymelandet?
13 И аз к Тебе, Господи, воззвах, и утро молитва моя предварит Тя.
Men eg ropar til deg, Herre, og um morgonen kjem mi bøn imot deg.
14 Вскую, Господи, отрееши душу мою? Отвращаеши лице Твое от мене?
Kvifor, Herre, støyter du burt mi sjæl? Kvifor løyner du ditt andlit for meg?
15 Нищь есмь аз, и в трудех от юности моея: вознесжеся смирихся и изнемогох.
Arm er eg og døyande frå ungdomen av, eg ber dine rædslor, eg lyt gjeva meg yver.
16 На мне преидоша гневи Твои, устрашения Твоя возмутиша мя:
Logarne av din harm hev gjenge yver meg, dine skræmor hev gjort meg til inkjes.
17 обыдоша мя яко вода весь день, одержаша мя вкупе.
Dei hev ringa seg um meg som vatn all dagen, dei hev i samlag kringsett meg.
18 Удалил еси от мене друга и искренняго, и знаемых моих от страстей.
Du hev drive langt burt frå meg ven og næste, mine kjenningar er myrkret.
