Псалтирь 79

1 Боже, приидоша языцы в достояние Твое, оскверниша храм святый Твой,

Псалом Аса́фів.

2 положиша Иерусалим яко овощное хранилище: положиша трупия раб Твоих брашно птицам небесным, плоти преподобных Твоих зверем земным:

Рабів Твоїх трупи вони віддали́ на пожи́ву для птаства небесного, тіло Твоїх богобійних — звіри́ні земні́й.

3 пролияша кровь их яко воду окрест Иерусалима, и не бе погребаяй.

Вони розливали їхню кров, немов воду, в око́лицях Єрусалиму, — і не було́ погреба́льників!

4 Быхом поношение соседом нашым, подражнение и поругание сущым окрест нас.

Ми стали за га́ньбу для наших сусідів, за нару́гу та по́сміх для наших око́лиць.

5 Доколе, Господи, прогневаешися до конца? Разжжется яко огнь рвение Твое?

Аж до́ки, о Господи, гні́ватись будеш наза́вжди, доки буде пала́ти Твій гнів, як огонь?

6 Пролий гнев Твой на языки незнающыя Тебе, и на царствия, яже имене Твоего не призваша:

Вилий Свій гнів на людей, що Тебе не пізнали, і на ца́рства, що Йме́ння Твого не кличуть,

7 яко поядоша Иакова, и место его опустошиша.

бо вони з'їли Якова, а мешка́ння його опусто́шили!

8 Не помяни наших беззаконий первых: скоро да предварят ны щедроты Твоя, Господи, яко обнищахом зело.

Не пам'ята́й гріхів пре́дківських нам, — нехай попере́дить нас скоро Твоє милосердя, бо ми зо́всім осла́бли!

9 Помози нам, Боже, Спасителю наш, славы ради имене Твоего: Господи, избави ны и очести грехи нашя имене ради Твоего.

Поможи нам, Боже нашого спасі́ння, ради слави Йме́ння Твого, і збережи́ нас, і прости наші гріхи ради Ймення Свого́!

10 Да не когда рекут языцы: где есть Бог их? И да увестся во языцех пред очима нашима отмщение крове раб Твоих пролитыя.

Чого будуть казати пога́ни: „Де їхній Бог?“Нехай в наших оча́х між наро́дами стане відо́мою помста за проли́ту кров Твоїх рабів,

11 Да внидет пред Тя воздыхание окованных: по величию мышцы Твоея снабди сыны умерщвленных.

нехай перед лице Твоє ді́йде стогін в'я́зня! За великістю сили раме́на Твого збережи на смерть прироко́ваних!

12 Воздаждь соседом нашым седмерицею в недро их поношение их, имже поносиша Тя, Господи.

А нашим сусідам верни семикра́тно на лоно їхнє їхню нару́гу, якою Тебе зневажа́ли, о Господи!

13 Мы же людие Твои и овцы пажити Твоея исповемыся Тебе, Боже, во век, в род и род возвестим хвалу Твою.

А ми, Твій наро́д і отара Твого пасови́ська, будем дя́кувати Тобі вічно, будем оповіда́ти про славу Твою з роду в рід!