Псалтирь 59
1 В конец, да не растлиши, Давиду в столпописание, внегда посла Саул и стреже дом его, еже умертвити его. Изми мя от враг моих, Боже, и от востающих на мя избави мя:
Для дириґента хору. На спів: „Не вигуби“. Золотий псалом Давидів, коли послав був Саул, і стерегли́ його дім, щоб убити його. Ви́зволь мене від моїх ворогі́в, о мій Боже, від напасникі́в моїх охорони́ Ти мене!
2 избави мя от делающих беззаконие, и от муж кровей спаси мя.
Ви́зволь мене від злочи́нців, і спаси мене від кровоже́рних,
3 Яко се, уловиша душу мою, нападоша на мя крепцыи: ниже беззаконие мое, ниже грех мой, Господи:
бо ось причаї́лись на душу мою, на мене збираються сильні, — не моя в тім провина, о Господи, і не мій гріх!
4 без беззакония текох и исправих: востани в сретение мое и виждь.
Без моєї провини вони он збігаються та готу́ються, — устань же назу́стріч мені та побач!
5 И Ты, Господи Боже сил, Боже Израилев, вонми посетити вся языки: да не ущедриши вся делающыя беззаконие.
І Ти, Господи, Боже Саваоте, Боже Ізраїлів, збудися, щоб покара́ти всіх поган, — і не помилуй ніко́го із зра́дників злих! (Се́ла)
6 Возвратятся на вечер, и взалчут яко пес, и обыдут град.
На́двечір вони поверта́ються, ски́глять, як пес, і перебігають по місту,
7 Се, тии отвещают усты своими, и мечь во устнах их: яко кто слыша?
й ось слова виверга́ють уста́ми своїми, мечі в їхніх губах, — та хто це почує.
8 И Ты, Господи, посмеешися им, уничижиши вся языки.
Але посмієшся з них, Господи, і всіх поган засоро́миш!
9 Державу мою к Тебе сохраню: яко Ты, Боже, заступник мой еси.
Тверди́не моя, я Тебе пильнува́тиму, — бо Бог оборо́на моя!
10 Бог мой, милость Его предварит мя: Бог мой, явит мне на вразех моих.
Мій Бог, — Його милість мене попере́дила, Бог учинить мені, що побачу паді́ння своїх ворогів!
11 Не убий их, да не когда забудут закон Твой: расточи я силою Твоею и низведи я, защитниче мой, Господи,
Не вбива́й їх, щоб наро́д мій цього не забув, — міццю Своєю розвій їх і зниж їх, о щите наш, Господи!
12 грех уст их, слово устен их: и яти да будут в гордыни своей, и от клятвы и лжи возвестятся в кончине,
Гріх їхніх уст — слово губ їхніх, і нехай вони схо́плені будуть своєю пихо́ю, і за клятву й брехню, яку кажуть!
13 во гневе кончины, и не будут: и уведят, яко Бог владычествует Иаковом и концы земли.
У гніві їх знищ, знищ — і хай їх не буде, і хай знають вони, що царю́є Бог в Якові, аж до кі́нців землі! (Се́ла)
14 Возвратятся на вечер, и взалчут яко пес, и обыдут град:
А на́двечір вони поверта́ються, ски́глять, як пес, і перебігають по місту.
15 тии разыдутся ясти: аще ли же не насытятся, и поропщут.
Вони ве́штатись будуть, щоб їсти, коли ж не наїдя́ться, то ска́ржитись будуть.
16 Аз же воспою силу Твою и возрадуюся заутра о милости Твоей: яко был еси заступник мой и прибежище мое в день скорби моея.
А я буду співати про силу Твою, буду радісно вра́нці хвалити Твою милісти, бо для мене Ти був в день недолі моєї тверди́нею й за́хистом!
17 Помощник мой еси, Тебе пою: яко Бог заступник мой еси, Боже мой, милость моя.
Тверди́не моя, — до Тебе співати я буду, бо Бог оборо́на моя, милости́вий мій Боже!
