Притчи Соломона 5
1 Сыне, моей премудрости внимай, к моим же словесем прилагай ухо твое,
Мій сину, на мудрість мою уважа́й, нахили своє ухо до мого розуму,
2 да сохраниши мысль благую: чувство же моих устен заповедает тебе.
щоб розважність ти міг стерегти́, а пізна́ння — хай у́ста твої стережу́ть!
3 Не внимай злей жене: мед бо каплет от устен жены блудницы, яже на время наслаждает твой гортань:
Бо кра́пають со́лодощ губи блудни́ці, а у́ста її від оливи масні́ші,
4 последи же горчае желчи обрящеши, и изощренну паче меча обоюду остра:
та гірки́й їй кінець, мов поли́н, гострий, як меч обосі́чний, —
5 безумия бо нозе низводят употребляющих ю со смертию во ад, стопы же ея не утверждаются: (Sheol h7585)
її ноги до смерти спускаються, шео́лу тримаються кроки її! (Sheol h7585)
6 на пути бо животныя не находит, заблужденна же течения ея и неблагоразумна.
Вона путь життя не урі́внює, її стежки непевні, і цього не знає вона.
7 Ныне убо, сыне, послушай мене и не отриновенна сотвори моя словеса:
Тож тепер, мої діти, мене ви послухайте, не відхо́дьте від слів моїх уст:
8 далече от нея сотвори путь твой и не приближися ко дверем домов ея,
віддали́ ти від неї дорогу свою, і не зближа́йсь до дверей її дому,
9 да не предаст иным живота твоего, и твоего жития немилостивым,
щоб слави своєї ти іншим не дав, а роки свої — для жорстокого,
10 да не насытятся инии твоея крепости, твои же труды в домы чуждыя внидут,
щоб чужі не наси́тились сили твоєї й маєтку твого́ в чужім домі!
11 и раскаешися на последок твой, егда иструтся плоти тела твоего, и речеши:
І будеш стогнати при своєму кінці́, як знемо́жеться тіло твоє й твої сили,
12 како возненавидех наказание, и от обличений уклонися сердце мое?
і скажеш: „Як нена́видів я те напу́чування, а карта́ння те серце моє відкидало!
13 Не послушах гласа наказующаго мя, и ко учащему мя не прилагах уха моего:
І не слухав я голосу своїх учителі́в, і уха свого не схиля́в до наставників.
14 вмале бех во всяцем зле посреде церкве и сонмища.
Тро́хи не був я при кожному злому, в сере́дині збору й громади!“
15 Сыне, пий воды от своих сосудов и от твоих кладенцев Источника:
Пий воду з криниці своєї, і теку́че з свого коло́дязя:
16 да преизливаются тебе воды от твоего источника, во твоя же пути да происходят твоя воды.
чи ж мають на вулицю вилиті бути джере́ла твої, а на площі — потоки твоєї води? —
17 Да будут тебе единому имения, и да никтоже чуждь причастится тебе.
Нехай вони будуть для тебе, для тебе самого, а не для чужих із тобою!
18 Источник твоея воды да будет тебе твой, и веселися с женою, яже от юности твоея:
Хай твоє джерело́ буде благослове́нне, і радій через жінку твоїх юних літ, —
19 елень любве и жребя твоих благодатей да беседует тебе, твоя же да предидет тебе и да будет с тобою во всяко время: в дружбе бо сея спребываяй умножен будеши.
вона ла́ня любовна та се́рна прекрасна, її пе́рса напоять тебе кожноча́сно, — впивайся ж наза́вжди коха́нням її!
20 Не мног буди к чуждей, ниже объят буди объятии не твоея:
І на́що, мій сину, ти маєш впиватись блудни́цею, і на́що ти бу́деш приго́ртати груди чужи́нки?
21 пред очима бо суть Божиима путие мужа, вся же течения его назирает.
Бож перед очима Господніми всі дороги люди́ни, і стежки́ її всі Він рівняє:
22 Законопреступления мужа уловляют: пленицами же своих грехов кийждо затязается.
власні провини безбожного схо́плять його, і поворо́ззям свого гріха буде зв'я́заний він,
23 Сей скончавается с ненаказанными: от множества же своего жития извержется и погибает за безумие.
помиратиме він без напу́чування, і буде блукати в великій глупо́ті своїй!
