Притчи Соломона 24
1 Сыне, не ревнуй мужем злым, ниже возжелей быти с ними:
Не зави́дуй злим лю́дям, не бажай бути з ними,
2 лжам бо поучается сердце их, и болезни устне их глаголют.
бо їхнє серце говорить про зди́рство, а у́ста їхні мовлять про зло.
3 С премудростию зиждется дом и с разумом исправляется.
Дім будується мудрістю, і розумом ста́виться міцно.
4 С чувствием исполняются сокровища от всякаго богатства честнаго и добраго.
А через пізна́ння кімна́ти напо́внюються усіля́ким має́тком цінни́м та приє́мним.
5 Лучше мудрый крепкаго, и муж разум имеяй земледелца велика.
Мудрий сильніший від сильного, а люди́на розумна — від повносилого.
6 Со управлением бывает брань, помощь же с сердцем советным.
Тому́ то провадь війну мудрими ра́дами, бо спасі́ння — в числе́нності ра́дників.
7 Премудрость и мысль блага во вратех премудрых: смысленнии не укланяются от закона Господня,
Для безумного мудрість за надто висока, — своїх уст не розкриє при брамі.
8 но советуют в сонмищих. Ненаказанных сретает смерть,
Хто чини́ти лихе заміря́є, того́ звуть лукавим.
9 умирает же безумный во гресех. Нечистота мужу губителю:
Замір глупо́ти — то гріх, а насмі́шник — оги́да люди́ні.
10 осквернится в день зол и в день печали, дондеже оскудеет.
Якщо ти в день недолі знеси́лився, то мала́ твоя сила.
11 Избави ведомыя на смерть и искупи убиваемых, не щади.
Рятуй узятих на смерть, також тих, хто на стра́чення хи́литься, — хіба не підтри́маєш їх?
12 Аще же речеши: не вем сего: разумей, яко Господь всех сердца весть, и создавый дыхание всем, сей весть всяческая, Иже воздаст комуждо по делом его.
Якщо скажеш: „Цього́ ми не знали!“— чи ж Той, хто серця́ випробо́вує, знати не буде? Він Сторож твоєї душі, і Він знає про це, і пове́рне люди́ні за чином її.
13 Яждь мед, сыне, благ бо есть сот, да насладится гортань твой:
Їж, си́ну мій, мед, бо він добрий, а мед щільнико́вий — солодкий він на піднебі́нні твоїм, —
14 сице уразумееши премудрость душею твоею: аще бо обрящеши, будет добра кончина твоя, и упование не оставит тебе.
отак мудрість пізнай для своєї душі: якщо зна́йдеш її, то ти маєш майбу́тність, і надія твоя не пони́щиться!
15 Не приводи нечестиваго на пажить праведных, ниже прельщайся насыщением чрева:
Не чату́й на поме́шкання праведного, ти безбожнику, не огра́блюй мешка́ння його,
16 седмерицею бо падет праведный и востанет, нечестивии же изнемогут в злых.
бо праведний сім раз впаде́ — та зведе́ться, а безбожний в погибіль впаде́!
17 Аще падет враг твой, не обрадуйся ему, в преткновении же его не возносися:
Не тішся, як ворог твій па́дає, а коли він спіткне́ться, — хай серце твоє не радіє,
18 яко узрит Господь, и не угодно Ему будет, и отвратит ярость Свою от него.
щоб Господь не побачив, і це не було в Його о́чах лихим, і щоб Він не звернув Свого гніву від нього на тебе!
19 Не радуйся о злодеющих и не ревнуй грешным,
Не пались на злочинців, не заздри безбожним,
20 не пребудут бо внуцы лукавых, светило же нечестивых угаснет.
бо злому не буде майбу́тности, світильник безбожних погасне.
21 Бойся Бога, сыне, и царя, и ни единому же их противися:
Бійся, сину мій, Господа та царя́, не водися з непе́вними,
22 внезапу бо истяжут нечестивых, мучения же обоих кто увесть?
бо погибіль їхня на́гло постане, а біду від обох тих хто знає?
23 Сия же вам смысленным глаголю разумети: срамлятися лица на суде не добро.
І оце ось походить від мудрих: Звертати увагу в суді́ на обличчя — не добре.
24 Глаголяй нечестиваго, яко праведен есть, проклят от людий будет и возненавиден во языцех:
Хто буде казати безбожному: „Праведний ти!“того проклина́тимуть люди, і гніватись будуть на того наро́ди.
25 обличающии же лучшии явятся, на няже приидет благословение благо:
А тим, хто картає його, буде миле оце́, і при́йде на них благослове́ння добра!
26 и устне облобызают отвещающыя словеса блага.
Мов у губи цілує, хто відповідає правдиве.
27 Уготовляй на исход дела твоя, и уготовися на село, и ходи вслед мене, и созиждеши дом твой.
Приготуй свою працю надво́рі, й оброби собі поле, а по́тім збудуєш свій дім.
28 Не буди свидетель лжив на твоего гражданина, ниже пространяйся твоима устнама.
Не будь ложним сві́дком на свого ближнього, і не підгово́рюй уста́ми своїми.
29 Не рцы: имже образом сотвори ми, сотворю ему и отмщу ему, имиже мя преобиде.
Не кажи: „Як зробив він мені, так зроблю́ я йому, — верну́ люди́ні за чином її!“
30 Якоже нива муж безумный, и яко виноград человек скудоумный:
Я прохо́див край поля люди́ни лінивої, та край виноградника недоу́мкуватого, —
31 аще оставиши его, опустеет и травою порастет весь, и будет оставлен, ограды же каменныя его раскопаются.
і о́сь все воно позаро́стало те́рням, будяка́ми покрита поверхня його, камі́нний же мур його був поруйно́ваний.
32 Последи аз покаяхся, воззрех избрати наказание:
І бачив я те, і увагу звернув, і взяв я поу́ку собі:
33 мало дремлю, мало же сплю и мало объемлю рукама перси:
„Ще тро́хи поспа́ти, подріма́ти ще тро́хи, руки трохи зложи́ти, щоб поле́жати, —
34 аще же сие твориши, приидет предидущи нищета твоя и скудость твоя, яко благ течец.
і прихо́дить, немов мандрівни́к, незамо́жність твоя, і ну́жда твоя, як озбро́єний муж!“
