От Матфея святое благовествование 5
1 Узрев же народы, взыде на гору: и седшу Ему, приступиша к Нему ученицы Его.
І, побачивши на́товп, Він вийшов на го́ру. А як сів, підійшли Його у́чні до Нього.
2 И отверз уста Своя, учаше их, глаголя:
І, відкривши уста́ Свої, Він навчати їх став, промовляючи:
3 блажени нищии духом: яко тех есть Царствие Небесное.
„Блаже́нні вбогі духом, бо їхнє Царство Небесне.
4 Блажени плачущии: яко тии утешатся.
Блаженні засму́чені, бо вони будуть утішені.
5 Блажени кротцыи: яко тии наследят землю.
Блаженні ла́гідні, бо землю вспадку́ють вони.
6 Блажени алчущии и жаждущии правды: яко тии насытятся.
Блаженні голодні та спра́гнені праведности, бо вони нагодо́вані будуть.
7 Блажени милостивии: яко тии помиловани будут.
Блаженні милости́ві, бо помилувані вони будуть.
8 Блажени честии сердцем: яко тии Бога узрят.
Блаженні чисті́ серцем, бо вони будуть бачити Бога.
9 Блажени миротворцы: яко тии сынове Божии нарекутся.
Блаженні миротво́рці, бо вони синами Божими стануть.
10 Блажени изгнани правды ради: яко тех есть Царствие Небесное.
Блаженні ви́гнані за праведність, бо їхнє Ца́рство Небесне.
11 Блажени есте, егда поносят вам, и ижденут, и рекут всяк зол глагол на вы лжуще, Мене ради:
Блаженні ви, як ганьби́ти та гнати вас бу́дуть, і будуть облу́дно на вас нагово́рювати всяке слово лихе ради Мене.
12 радуйтеся и веселитеся, яко мзда ваша многа на небесех: тако бо изгнаша пророки, иже (беша) прежде вас.
Радійте та веселі́ться, — нагорода бо ваша велика на небеса́х! Бо так гнали й пророків, що були перед вами.
13 Вы есте соль земли: аще же соль обуяет, чим осолится? Ни во чтоже будет ктому, точию да изсыпана будет вон и попираема человеки.
Ви — сіль землі. Коли сіль ізвітрі́є, то чим насолити її? Не придасться вона вже ніна́що, хіба щоб надвір була висипана та потоптана людьми.
14 Вы есте свет мира: не может град укрытися верху горы стоя:
Ви світло для світу. Не може сховатися місто, що стоїть на верхови́ні гори.
15 ниже вжигают светилника и поставляют его под спудом, но на свещнице, и светит всем, иже в храмине (суть).
І не запалюють світла, щоб поставити його під посу́дину, але на світи́льник, — і світить воно всім у домі.
16 Тако да просветится свет ваш пред человеки, яко да видят ваша добрая дела и прославят Отца вашего, Иже на небесех.
Отак ваше світло нехай світить перед людьми́, щоб вони бачили ваші добрі діла, та прославляли Отця вашого, що на небі.
17 (Да) не мните, яко приидох разорити закон, или пророки: не приидох разорити, но исполнити.
Не подумайте, ніби Я руйнувати Закон чи Пророків прийшов, — Я не руйнувати прийшов, але ви́конати.
18 Аминь бо глаголю вам: дондеже прейдет небо и земля, иота едина, или едина черта не прейдет от закона, дондеже вся будут.
Попра́вді ж кажу́ вам: доки небо й земля не мине́ться, — ані йота єдина, ані жоден значок із Зако́ну не мине́ться, аж поки не збудеться все.
19 Иже аще разорит едину заповедий сих малых и научит тако человеки, мний наречется в Царствии Небеснем: а иже сотворит и научит, сей велий наречется в Царствии Небеснем.
Хто ж порушить одну з найменших цих заповідей, та й людей так навчи́ть, той буде найменшим у Царстві Небеснім; а хто виконає та й навчи́ть, той стане великим у Царстві Небеснім.
20 Глаголю бо вам, яко аще не избудет правда ваша паче книжник и фарисей, не внидете в Царствие Небесное.
Кажу́ бо Я вам: коли праведність ваша не буде рясніша, як книжників та фарисеїв, то не вві́йдете в Царство Небесне!
21 Слышасте, яко речено бысть древним: не убиеши: иже (бо) аще убиет, повинен есть суду.
Ви чули, що було́ стародавнім наказане: „Не вбивай, а хто вб'є, підпадає він су́дові“.
22 Аз же глаголю вам, яко всяк гневаяйся на брата своего всуе повинен есть суду: иже бо аще речет брату своему: рака, повинен есть сонмищу: а иже речет: уроде, повинен есть геенне огненней. (Geenna g1067)
А Я вам кажу́, що кожен, хто гнівається на брата свого, підпадає вже судові. А хто скаже на брата свого: „рака́“, підпадає верховному су́дові, а хто скаже „дурний“, підпадає геєнні огне́нній. (Geenna g1067)
23 Аще убо принесеши дар твой ко олтарю и ту помянеши, яко брат твой имать нечто на тя:
Тому́, коли принесеш ти до же́ртівника свого да́ра, та тут ізгадаєш, що брат твій щось має на тебе, —
24 остави ту дар твой пред олтарем и шед прежде смирися с братом твоим, и тогда пришед принеси дар твой.
залиши́ отут да́ра свого перед же́ртівником, і піди, примирись перше з братом своїм, — і тоді поверта́йся, і принось свого да́ра.
25 Буди увещаваяся с соперником твоим скоро, дондеже еси на пути с ним, да не предаст тебе соперник судии, и судия тя предаст слузе, и в темницу ввержен будеши:
Зо своїм супроти́вником швидко мирися, доки з ним на дорозі ще ти, щоб тебе супроти́вник судді́ не віддав, а суддя́ щоб прислужникові тебе не передав, і щоб тебе до в'язни́ці не вкинули.
26 аминь глаголю тебе: не изыдеши оттуду, дондеже воздаси последний кодрант.
Поправді кажу́ тобі: Не вийдеш ізвідти, поки не віддаси́ ти й останнього ше́ляга!
27 Слышасте, яко речено бысть древним: не прелюбы сотвориши.
Ви чули, що сказано: „Не чини пере́любу“.
28 Аз же глаголю вам, яко всяк, иже воззрит на жену ко еже вожделети ея, уже любодействова с нею в сердцы своем:
А Я вам кажу́, що кожен, хто на жінку поди́виться із пожадли́вістю, той уже вчинив із нею пере́люб у серці своїм.
29 аще же око твое десное соблажняет тя, изми е и верзи от себе: уне бо ти есть, да погибнет един от уд твоих, а не все тело твое ввержено будет в геенну (огненную): (Geenna g1067)
Коли праве око твоє спокуша́є тебе, — його ви́бери, і кинь від себе: бо краще тобі, щоб загинув один із твоїх членів, аніж до геєнни все тіло твоє було вки́нене. (Geenna g1067)
30 и аще десная твоя рука соблажняет тя, усецы ю и верзи от себе: уне бо ти есть, да погибнет един от уд твоих, а не все тело твое ввержено будет в геенну. (Geenna g1067)
І як прави́ця твоя спокуша́є тебе, — відітни́ її й кинь від себе: бо краще тобі, щоб загинув один із твоїх членів, аніж до геєнни все тіло твоє було вки́нене. (Geenna g1067)
31 Речено же бысть, яко иже аще пустит жену свою, да даст ей книгу распустную.
Також сказано: „Хто дружи́ну свою відпускає, нехай дасть їй листа розводо́вого“.
32 Аз же глаголю вам, яко всяк отпущаяй жену свою, разве словесе любодейнаго, творит ю прелюбодействовати: и иже пущеницу поймет, прелюбодействует.
А Я вам кажу́, що кожен, хто пускає дружи́ну свою, крім провини розпу́сти, той доводить її до пере́любу. І хто з відпущеною побере́ться, той чинить пере́люб.
33 Паки слышасте, яко речено бысть древним: не во лжу кленешися, воздаси же Господеви клятвы твоя.
Ще ви чули, що було́ стародавнім наказане: „Не клянись неправдиво“, але „вико́нуй клятви свої перед Господом“.
34 Аз же глаголю вам не клятися всяко: ни небом, яко престол есть Божий:
А Я вам кажу́ не клясти́ся зовсі́м: ані небом, бо воно престол Божий;
35 ни землею, яко подножие есть ногама Его: ни Иерусалимом, яко град есть великаго Царя:
ні землею, бо підні́жок для ніг Його це; ані Єрусалимом, бо він місто Царя Великого;
36 ниже главою твоею кленися, яко не можеши власа единаго бела или черна сотворити:
не клянись головою своєю́, — бо навіть однієї волоси́нки ти не можеш учинити білою чи чорною.
37 буди же слово ваше: ей, ей: ни, ни: лишше же сею от неприязни есть.
Ваше ж слово хай бу́де: „так-так“, „ні-ні“. А що більше над це, то те від лукавого.
38 Слышасте, яко речено бысть: око за око, и зуб за зуб.
Ви чули, що сказано: „Око за око, і зуб за зуба“.
39 Аз же глаголю вам не противитися злу: но аще тя кто ударит в десную твою ланиту, обрати ему и другую:
А Я вам кажу́ не проти́витись злому. І коли вдарить тебе хто у праву щоку́ твою, — підстав йому й другу.
40 и хотящему судитися с тобою и ризу твою взяти, отпусти ему и срачицу:
А хто хоче тебе позива́ти й забрати сорочку твою, — віддай і плаща йому.
41 и аще кто тя поймет по силе поприще едино, иди с ним два.
А хто силувати тебе бу́де відбу́ти подорожнє на милю одну, — іди з ним навіть дві.
42 Просящему у тебе дай, и хотящаго от тебе заяти не отврати.
Хто просить у тебе — то дай, а хто хоче пози́чити в тебе — не відве́ртайсь від нього.
43 Слышасте, яко речено есть: возлюбиши искренняго твоего и возненавидиши врага твоего.
Ви чули, що сказано: „Люби свого ближнього, і нена́видь свого ворога“.
44 Аз же глаголю вам: любите враги вашя, благословите кленущыя вы, добро творите ненавидящым вас, и молитеся за творящих вам напасть и изгонящыя вы,
А Я вам кажу́: Любіть ворогів своїх, благословляйте тих, хто вас проклинає, творіть добро тим, хто нена́видить вас, і моліться за тих, хто вас переслідує,
45 яко да будете сынове Отца вашего, Иже есть на небесех: яко солнце Свое сияет на злыя и благия и дождит на праведныя и на неправедныя.
щоб вам бути синами Отця вашого, що на небі, що наказує схо́дитн сонцю Своєму над злими й над добрими, і дощ посилає на праведних і на неправедних.
46 Аще бо любите любящих вас, кую мзду имате? Не и мытари ли тожде творят?
Коли бо ви любите тих, хто вас любить, то яку нагороду ви маєте? Хіба не те саме й ми́тники роблять?
47 И аще целуете други вашя токмо, что лишше творите? Не и язычницы ли такожде творят?
І коли ви вітаєте тільки братів своїх, то що́ ж особливого робите? Чи й пога́ни не чинять отак?
48 Будите убо вы совершени, якоже Отец ваш Небесный совершен есть.
Отож, будьте досконалі, як досконалий Отець ваш Небесний!
