От Матфея святое благовествование 16
1 И приступиша (к нему) фарисее и саддукее, искушающе просиша Его знамение с небесе показати им.
І підійшли фарисеї та саддукеї, і, випробо́вуючи, просили Його показати ознаку їм із неба.
2 Он же отвещав рече им: вечеру бывшу, глаголете: ведро, чермнуетбося небо:
А Він відповів і промовив до них: „Ви зве́чора кажете: „Буде пого́да, — червоні́є бо небо“.
3 и утру: днесь зима, чермнуетбося дряселуя небо. Лицемери, лице убо небесе умеете разсуждати, знамений же временом не можете (искусити).
А ра́нком: „Сьогодні него́да, — червоніє бо небо похмуре“. Розпізна́ти небесне обличчя ви вмієте, ознак ча́су ж не можете!
4 Род лукав и прелюбодейный знамения ищет: и знамение не дастся ему, токмо знамение Ионы пророка. И оставль их, отиде.
Рід лукавий і перелю́бний шукає озна́ки, та ознаки йому не дадуть, окрім озна́ки пророка Йони“. І, їх полишивши, Він відійшов.
5 И прешедше ученицы Его на он пол, забыша хлебы взяти.
А учні Його, перейшовши на то́й бік, забули взяти хліба.
6 Иисус же рече им: внемлите и блюдитеся от кваса фарисейска и саддукейска.
Ісус же промовив до них: „Стережіться ува́жливо фарисе́йської та саддуке́йської ро́зчини“!
7 Они же помышляху в себе, глаголюще: яко хлебы не взяхом.
Вони ж міркува́ли собі й говорили: „Ми ж хлібі́в не взяли́“.
8 Разумев же Иисус рече им: что мыслите в себе, маловери, яко хлебы не взясте?
А Ісус, знавши те, запита́в: „Чого між собою міркуєте ви, маловірні, що хлібі́в не взяли́?
9 Не у ли разумеете, ниже помните пять хлебы пятим тысящам, и колико кош взясте?
Чи ж ви ще́ не розумієте й не пам'ятаєте про п'ять хлібів на п'ять тисяч, — і скільки коші́в ви зібрали?
10 Ни ли седмь хлебы четырем тысящам, и колико кошниц взясте?
Ані про сім хлібів на чотири тисячі, — і скільки кошиків ви назбирали?
11 Како не разумеете, яко не о хлебех рех вам внимати, (но) от кваса фарисейска и саддукейска?
Як ви не розумієте, що Я не про хліб вам сказав? Стережіться но ро́зчини фарисейської та саддукейської!“
12 Тогда разумеша, яко не рече хранитися от кваса хлебнаго, но от учения фарисейска и саддукейска.
Тоді зрозуміли вони, що Він не казав стерегтися їм ро́зчини хлібної, але фарисе́йської та саддуке́йської науки.
13 Пришед же Иисус во страны Кесарии Филипповы, вопрошаше ученики Своя, глаголя: кого Мя глаголют человецы быти, Сына Человеческаго?
Прийшовши ж Ісус до землі Кесарі́ї Пили́пової, питав Своїх учнів і казав: „За ко́го наро́д уважає Мене́, Сина Лю́дського?“
14 Они же реша: ови убо Иоанна Крестителя, инии же Илию, друзии же Иеремию или единаго от пророк.
Вони ж відповіли́: „Одні за Івана Христителя, одні за Іллю́, інші ж за Єремі́ю або за одного з пророків“.
15 Глагола им (Иисус): вы же кого Мя глаголете быти?
Він каже до них: „А ви за ко́го Мене маєте?“
16 Отвещав же Симон Петр рече: Ты еси Христос, Сын Бога Живаго.
А Си́мон Петро відповів і сказав: „Ти — Христос, Син Бога Живого!“
17 И отвещав Иисус рече ему: блажен еси, Симоне, вар Иона, яко плоть и кровь не яви тебе, но Отец Мой, иже на небесех:
А Ісус відповів і до ньо́го промовив: „Блаженний ти, Си́моне, сину Йо́нин, бо не тіло і кров тобі оце ви́явили, але Мій Небесний Отець.
18 и Аз же тебе глаголю, яко ты еси Петр, и на сем камени созижду Церковь Мою, и врата адова не одолеют ей: (Hadēs g86)
I кажу Я тобі, що Петро ти, і на скелі оцій побудую Я Церкву Свою, — і сили а́дові не переможуть її. (Hadēs g86)
19 и дам ти ключи Царства Небеснаго: и еже аще свяжеши на земли, будет связано на небесех: и еже аще разрешиши на земли, будет разрешено на небесех.
І ключі тобі дам від Царства Небесного, і що́ на землі ти зв'яжеш, те зв'язане буде на небі, а що́ на землі ти розв'яжеш, те розв'язане буде на небі“!
20 Тогда запрети Иисус учеником Своим, да ни комуже рекут, яко Сей есть Иисус Христос.
Тоді наказав Своїм учням, щоб ніко́му не казали, що Він — Христо́с.
21 Оттоле начат Иисус сказовати учеником Своим, яко подобает Ему ити во Иерусалим и много пострадати от старец и архиерей и книжник, и убиену быти, и в третий день востати.
Із того ча́су Ісус став виказувати Своїм у́чням, що Він мусить іти до Єрусалиму, і постраждати багато від старших, і первосвящеників, і книжників, і вбитому бути, — і воскреснути третього дня.
22 И поемь Его Петр, начат пререцати Ему глаголя: милосерд Ты, Господи: не имать быти Тебе сие.
І, на́бік відвівши Його, Петро став Йому́ докоря́ти й казати: „Змилуйся, Господи, — такого Тобі хай не бу́де!“
23 Он же обращься рече Петрови: иди за Мною, сатано, соблазн Ми еси: яко не мыслиши яже (суть) Божия, но человеческая.
А Він обернувся й промовив Петрові: „Відступися від Мене, сатано́, — ти спокуса Мені, бо ду́маєш не про Боже, а про лю́дське!“
24 Тогда Иисус рече учеником Своим: аще кто хощет по Мне ити, да отвержется себе и возмет крест свой и по Мне грядет:
Промовив тоді Ісус у́чням Своїм: „Коли хоче хто йти вслід за Мною, — хай зречеться самого себе, і хай ві́зьме свого хреста, та й іде вслід за Мною.
25 иже бо аще хощет душу свою спасти, погубит ю: и иже аще погубит душу свою Мене ради, обрящет ю:
Бо хто хоче спасти́ свою душу, той погубить її, хто ж за Мене свою душу погубить, той зна́йде її.
26 кая бо польза человеку, аще мир весь приобрящет, душу же свою отщетит? Или что даст человек измену за душу свою?
Яка ж ко́ристь люди́ні, що здобуде ввесь світ, але душу свою занапа́стить? Або що́ дасть люди́на взамін за душу свою?
27 Приити бо имать Сын Человеческий во славе Отца Своего со Ангелы Своими, и тогда воздаст комуждо по деянием его:
Бо при́йде Син Лю́дський у славі Свого Отця з ангола́ми Своїми, і тоді „віддасть кожному згідно з діла́ми його“.
28 аминь глаголю вам, (яко) суть нецыи от зде стоящих, иже не имут вкусити смерти, дондеже видят Сына Человеческаго грядуща во Царствии Своем.
Поправді кажу́ вам, що деякі з тут-о прия́вних не скушту́ють смерти, аж поки не побачать Сина Лю́дського, що йде в Царстві Своїм“.
