От Матфея святое благовествование 14
1 В то время услыша Ирод четвертовластник слух Иисусов
Того ча́су прочув Ірод чотиривла́сник чутки́ про Ісуса,
2 и рече отроком своим: сей есть Иоанн Креститель: той воскресе от мертвых, и сего ради силы деются о нем.
і сказав своїм слу́гам: „Це Іван Христитель, — він із мертвих воскрес, і тому́ чуда тво́ряться ним“.
3 Ирод бо емь Иоанна, связа его и всади в темницу, Иродиады ради жены Филиппа брата своего:
Бо Ірод схопи́в був Івана, і зв'язав його, і посадив у в'язни́цю через Іродія́ду, дружи́ну брата свого Пилипа.
4 глаголаше бо ему Иоанн: не достоит ти имети ея.
Бо до нього Іван говорив: „Не годи́ться тобі її мати! “
5 И хотящь его убити, убояся народа, зане яко пророка его имеяху.
І хотів Ірод смерть заподі́яти йому, та боявся наро́ду, бо того за пророка вважали.
6 Дню же бывшу рождества Иродова, пляса дщи Иродиадина посреде и угоди Иродови:
А як був день наро́дження Ірода, танцювала посеред гостей дочка Іродія́дина, та й Іродові догоди́ла.
7 темже и с клятвою изрече ей дати, егоже аще воспросит.
Тому́ під прися́гою він обіцявся їй дати, чого тільки попросить вона.
8 Она же наваждена материю своею, даждь ми, рече, зде на блюде главу Иоанна Крестителя.
А вона, за намовою матері своєї: „Дай мені — проказала — отут на полу́миску голову Івана Христителя!“
9 И печален бысть царь: клятвы же ради и за возлежащих с ним, повеле дати (ей)
І цар засмутився, але́ через клятву та тих, хто сидів при столі з ним, звелів дати.
10 и послав усекну Иоанна в темнице.
І послав стяти Івана в в'язни́ці.
11 И принесоша главу его на блюде и даша девице: и отнесе матери своей.
І прине́сли на полу́мискові його голову, та й дали́ дівчині, а та відне́сла її своїй матері.
12 И приступльше ученицы его взяша тело (его) и погребоша е: и пришедше возвестиша Иисусови.
А учні його прибули́, взяли тіло, і поховали його, та прийшли й сповістили Ісуса.
13 И слышав Иисус отиде оттуду в корабли в пусто место един: и слышавше народи по Нем идоша пеши от градов.
Як Ісус те почув, Він відплив звідти чо́вном у місце пустинне й самотнє. І, прочувши, наро́д із міст пішов пі́шки за Ним.
14 И изшед Иисус виде мног народ, и милосердова о них, и изцели недужныя их.
І, як вийшов Ісус, Він побачив багато наро́ду, — і змилосе́рдивсь над ними, і їхніх слаби́х уздоро́вив.
15 Позде же бывшу, приступиша к Нему ученицы Его, глаголюще: пусто есть место, и час уже мину: отпусти народы, да шедше в веси купят брашна себе.
А коли настав вечір, підійшли Його учні до Нього й сказали: „ Тут місце пустинне, і година вже пі́зня; відпусти наро́д, — хай по селах розі́йдуться, і куплять пожи́ви собі“.
16 Иисус же рече им: не требуют отити: дадите им вы ясти.
А Ісус їм сказав: „Непотрібно відхо́дити їм, — нагодуйте їх ви!“
17 Они же глаголаша Ему: не имамы зде токмо пять хлеб и две рыбе.
Вони ж кажуть Йому: „Не маємо чим тут, — тільки п'я́теро хліба й дві рибі“.
18 Он же рече: принесите Ми их семо.
А Він відказав: „Принесіть Мені їх сюди“.
19 И повелев народом возлещи на траве, и приемь пять хлеб и обе рыбе, воззрев на небо, благослови и преломив даде учеником хлебы, ученицы же народом.
І, звелівши на́товпові посідати на траві, Він узяв п'ятеро хліба й дві рибі, спогля́нув на небо, поблагословив й поламав ті хліби́, і дав учням, а учні наро́дові.
20 И ядоша вси и насытишася: и взяша избытки укрух, дванадесять кошя исполнь:
І всі їли й наси́тились, а з кусків позосталих назбирали двана́дцятеро повних кошів.
21 ядущих же бе мужей яко пять тысящ, разве жен и детей.
Їдців же було мужа тисяч із п'ять, крім жіно́к і дітей.
22 И абие понуди Иисус ученики Своя влезти в корабль и варити Его на оном полу, дондеже отпустит народы.
І зараз звелів Ісус учням до чо́вна сідати, і перепли́сти на той бік раніше Його, аж поки наро́д Він відпу́стить.
23 И отпустив народы, взыде на гору един помолитися: позде же бывшу, един бе ту.
Відпусти́вши ж народ, Він на го́ру пішов помолитися насамоті́; і як вечір настав, був там Сам.
24 Корабль же бе посреде моря влаяся волнами: бе бо противен ветр.
А чо́вен вже був на сере́дині моря, і кидали хвилі його, бо вітер зірвавсь супроти́вний.
25 В четвертую же стражу нощи иде к ним Иисус, ходя по морю.
А о четвертій сторо́жі нічній Ісус підійшов до них, іду́чи по морю.
26 И видевше Его ученицы по морю ходяща, смутишася, глаголюще, яко призрак есть: и от страха возопиша.
Як побачили ж учні, що йде Він по морю, то настра́шилися та й казали: „Мара́!“І від стра́ху вони закричали...
27 Абие же рече им Иисус, глаголя: дерзайте: Аз есмь, не бойтеся.
А Ісус до них зараз озвався й сказав: „Заспокойтесь, — це Я, не лякайтесь!“
28 Отвещав же Петр рече: Господи, аще Ты еси, повели ми приити к Тебе по водам. Он же рече: прииди.
Петро ж відповів і сказав: „Коли, Господи, Ти́ це, то звели, щоб прийшов я до Тебе по воді“.
29 И излез из корабля Петр, хождаше по водам, приити ко Иисусови:
А Він відказав йому: „Іди“. І, вилізши з чо́вна, Петро став іти по воді, і пішов до Ісуса.
30 видя же ветр крепок, убояся, и начен утопати, возопи, глаголя: Господи, спаси мя.
Але, бачачи велику бурю, злякався, і зачав потопа́ти, і скричав: „Рятуй мене, Господи!“
31 И абие Иисус простер руку, ят его и глагола ему: маловере, почто усумнелся еси?
І зараз Ісус простяг руку й схопи́в його, і каже до нього: „Маловірний, чого́ усумни́вся?“
32 И влезшема има в корабль, преста ветр.
Як до чо́вна ж вони ввійшли, буря вщу́хнула.
33 Сущии же в корабли пришедше поклонишася Ему, глаголюще: воистинну Божий Сын еси.
А приявні в чо́вні вклонились Йому та сказали: „Ти справді Син Божий!“
34 И прешедше приидоша в землю Геннисарефскую.
Перепливши ж вони, прибули́ в землю Генісаре́тську.
35 И познавше Его мужие места того, послаша во всю страну ту, и принесоша к Нему вся болящыя:
А люди тієї місцевости, пізнавши Його, сповістили по всій тій око́лиці, і до Нього прине́сли всіх хворих.
36 и моляху Его, да токмо прикоснутся вскрилию ризы Его: и елицы прикоснушася, спасени быша.
І благали Його, щоб бодай доторкнутися кра́ю одежі Його. А хто доторкавсь, — уздоро́влений був.
