От Луки святое благовествование 19
1 И вшед прохождаше Иерихон.
І вийшовши проходив через Єрихон.
2 И се, муж нарицаемый Закхей, и сей бе старей мытарем, и той бе богат:
І ось чоловік, на ймя званий Закхей, а був він старший між митниками, й був заможний.
3 и искаше видети Иисуса, кто есть, и не можаше от народа, яко возрастом мал бе:
бачити Ісуса, хто Він, та не зміг за народом, бо малого був вросту.
4 и предитек, возлезе на ягодичину, да видит, яко хотяше мимо ея проити.
побігши наперед, вилїз на шовковицю, щоб подивитись па Него; бо туди мав проходити.
5 И яко прииде на место, воззрев Иисус виде его и рече к нему: Закхее, потщався слези: днесь бо в дому твоем подобает Ми быти.
як прийшов на те місце, споглянувши Ісус, побачив його, й рече до него: Закхею, злїзь боржій додолу; сьогодні бо в дому твоїм треба мені бути.
6 И потщався слезе и прият Его радуяся.
І злїз він боржш, і прийняв Його радїючи.
7 И видевше вси роптаху, глаголюще, яко ко грешну мужу вниде витати.
І бачивши всї, нарікала кажучи: Що до грішника чоловіка пійшов у гостину.
8 Став же Закхей рече ко Господу: се, пол имения моего, Господи, дам нищым: и аще кого чим обидех, возвращу четверицею.
Ставши ж Закхей, каже до Господа: Ось половину достатку мого, Господи, даю вбогим; і коди кого чим обидив, віддаю вчетверо.
9 Рече же к нему Иисус, яко днесь спасение дому сему бысть, зане и сей сын Авраамль есть:
Рече ж до него Ісус: Що сьогоднї спасеннє домові сьому сталось, бо й він син Авраамів:
10 прииде бо Сын Человечь взыскати и спасти погибшаго.
прийшов бо Син чоловічий, щоб шукати й спасати погибше.
11 Слышащым же им сия, приложь рече притчу, зане близ Ему быти Иерусалима, и мняху, яко абие Царство Божие хощет явитися.
Як же слухали вони се, додавши сказав приповість: бо був Він близько Єрусалиму, й думали вони, що зараз має царство Боже явитись.
12 Рече убо: человек некий добра рода иде на страну далече прияти себе царство и возвратитися:
Рече ж оце: Один чоловік значного роду йшов у землю далеку прийняти собі царство, та й вернутись.
13 призвав же десять раб своих, даде им десять мнас и рече к ним: куплю дейте, дондеже прииду.
Покликавши ж десять слуг своїх, дав їм десять мин срібла, та й сказав до них: Орудуйте, поки прийду.
14 И граждане его ненавидяху его и послаша послы вслед его, глаголюще: не хощем сему, да царствует над нами.
Мішане ж його ненавиділи його, й післали посли слїдом за ним, кажучи: Не хочемо сього, щоб царював над вами.
15 И бысть егда возвратися приим царство, рече пригласити рабы тыя, имже даде сребро, да увесть, какову куплю суть сотворили.
І сталось, як вернув ся він, прийнявши царство, сказав прикликати собі слуг тих, що дав їм срібло, щоб знати, хто що з'орудував.
16 Прииде же первый, глаголя: господи, мнас твоя придела десять мнас.
Прийшов же первий, кажучи: Пане, мина твоя приробила десять мин.
17 И рече ему: благо, рабе добрый: яко о мале верен был еси, буди область имея над десятию градов.
І рече йому: Гаразд, добрий слуго. що у найменшому вірен був єси, то май власть над десятьма городами.
18 И прииде вторый, глаголя: господи, мнас твоя сотвори пять мнас.
І приступив другий, кажучи; Пане, мина твоя зробила пять мин.
19 Рече же и тому: и ты буди над пятию градов.
Рече ж і сьому: І ти будь над пятьма городами.
20 И другий прииде, глаголя: господи, се, мнас твоя, юже имех положену во убрусе:
Приступив і инший, кажучи: Пане, ось мина твоя, котру я мав сховану в хустцї:
21 бояхся бо тебе, яко человек яр еси, вземлеши, егоже не положил еси, и жнеши, егоже не сеял еси.
боявсь бо тебе, що ти чоловік жорстокий: береш, чого не клав єси, і жнеш, чого не сіяв.
22 Глагола же ему: от уст твоих сужду ти, лукавый рабе: ведел еси, яко аз человек яр есмь, вземлю, егоже не положих, и жну, егоже не сеях:
Рече ж йому: З уст твоїх судити му тебе, лукавий слуго. Знав єси, що я чоловік жорстокий: беру, чого не клав, і жну, чого не сїяв;
23 и почто не вдал еси моего сребра купцем, и аз пришед с лихвою истязал бых е?
а чом же не дав єси срібла мого у міняльню? і я, прийшовши, в лихвою виміг би його.
24 И предстоящым рече: возмите от него мнас и дадите имущему десять мнас.
І рече стоячим коло него: Візьміть від него мину, а дайте маючому десять мин.
25 И реша ему: господи, имать десять мнас.
І казали йому: Пане, має десять мин.
26 Глаголю бо вам, яко всякому имущему дастся: а от неимущаго, и еже имать, отимется от него:
Глаголю бо вам: Що всякому маючому дасть ся, від немаючого ж і що мав, візьметь ся від него.
27 обаче враги моя оны, иже не восхотеша мене, да царь бых был над ними, приведите семо и изсецыте предо мною.
А ворогів моїх тих, що не хочуть, щоб царював над ними, приведіть сюда, та й повбивайте передо мною.
28 И сия рек, идяше преди, восходя во Иерусалим.
І, промовивши се, пійшов далїй, ідучи в Єрусалим.
29 И бысть яко приближися в Вифсфагию и Вифанию, к горе нарицаемей Елеон, посла два ученик Своих,
І сталось, як наближавсь до Витфагиї та Витаниї, до гори, званої Оливної, післав двох з учеників своїх,
30 глаголя: идита в прямную весь: (и) в нюже входяща обрящета жребя привязано, на неже никтоже николиже от человек вседе: отрешша е приведита:
глаголючи: Ідїть у село, що перед вами, у котре ввійшовши, знайдете осля привязане, що на него ніхто з людей ніколи не сідав. Одвязавши його, приведіть.
31 и аще кто вы вопрошает: почто отрешаета? Сице рцыта ему, яко Господь его требует.
І коли хто вас поспитає: На що одвязуєте? так скажіть йому: Що Господеві треба його.
32 Шедша же посланная обретоста, якоже рече има.
Пійшовши ж послані, знайшли, як Він сказав їм.
33 Отрешающема же има жребя, рекоша господие его к нима: что отрешаета жребя?
Як же одвязували вони осля, казали господарі його до них: На що одвязуєте осля?
34 Она же рекоста, яко Господь его требует.
Вони ж сказали: Господеві його треба.
35 И приведоста е ко Иисусови: и возвергше ризы своя на жребя, всадиша Иисуса.
І привели його до Ісуса; й, накинувши свою одежу на осля, посадили Ісуса.
36 Идущу же Ему, постилаху ризы своя по пути.
Як же Він їхав, простилали одежу свою по дорозі.
37 Приближающужеся Ему уже (абие) к низхождению горе Елеонстей, начаша все множество ученик радующеся хвалити Бога гласом велиим о всех силах, яже видеша,
Коли ж вже наближив ся Він до збочу гори Оливної, почало все мно-жество учеників радуючись хвалити Бога голосом великим за всї чудеса, що бачили,
38 глаголюще: благословен грядый Царь во имя Господне: мир на небеси и слава в вышних.
говорячи: Благословен грядущий пар в імя Господнє; впокій на небі, і слава на вишинах!
39 И нецыи фарисее от народа реша к Нему: Учителю, запрети учеником Твоим.
А деякі з Фарисеїв між народом казали до Него: Учителю, закажи ученикам Твоїм.
40 И отвещав рече им: глаголю вам, яко, аще сии умолчат, камение возопиет.
І озвавшись рече їм: Глаголю вам, що коли сї замовкнуть, каміннє кричати ме.
41 И яко приближися, видев град, плакася о нем,
І, як наближивсь, то, побачивши город, заплакав над ним,
42 глаголя: яко аще бы разумел и ты, в день сей твой, еже к смирению твоему: ныне же скрыся от очию твоею:
глаголючи: О, коли б зрозумів і ти хоч у день сей твій, що для впокою твого! тепер же воно закрито перед очима твоїми.
43 яко приидут дние на тя, и обложат врази твои острог о тебе, и обыдут тя, и оымут тя отвсюду,
Бо прийдуть дні на тебе, й обкинуть вороги твої валами тебе, та й обляжуть тебе, й стиснуть тебе звідусюди.
44 и разбиют тя и чада твоя в тебе, и не оставят камень на камени в тебе: понеже не разумел еси времене посещения твоего.
І з землею зрівняють тебе з дїти твої у тобі; і не зоставлять у тобі каменя на камені; бо не розумів єси часу одвідин твоїх.
45 И вшед в церковь, начат изгонити продающыя в ней и купующыя,
І ввійшовши у церкву, почав виганяти продаючих і купуючих,
46 глаголя им: писано есть: дом Мой дом молитвы есть: вы же сотвористе его пещеру разбойником.
глаголючи їм: Писано: Дом мій - дом молитви; ви ж його зробили вертепом розбійників.
47 И бе учя по вся дни в церкви. Архиерее же и книжницы искаху Его погубити, и старейшины людем:
І навчав щодня в церкві. Архиєреї ж та письменники й значні людські шукали Його вбити.
48 и не обретаху, что бы сотворили Ему: людие бо вси держахуся Его, послушающе Его.
І не знайшли, що б зробити Йому; народ бо ввесь горнувсь до Него слухаючи.
