От Луки святое благовествование 18
1 Глаголаше же и притчу к ним, како подобает всегда молитися и не стужати (си),
Сказав же й приповість їм про те, що треба по всяк час молитись, а не внивати,
2 глаголя: судия бе некий в некоем граде, Бога не бояся и человек не срамляяся.
глаголючи: Один суддя був у якомусь городі, й Бога ж бояв ся, і чоловіка не соромив ся.
3 Вдова же некая бе во граде том: и прихождаше к нему, глаголющи: отмсти мене от соперника моего.
Вдовиця ж була одна у городі тім, і прийшла до него, кажучи: Пометись за мене над противником моїм.
4 И не хотяше на долзе времени. Последи же рече в себе: аще и Бога не боюся, и человек не срамляюся:
І не хотїв довго, потім же каже в собі: Хоч і Бога не боюсь, і чоловіка не соромлюсь,
5 но зане творит ми труды вдовица сия, отмщу ея: да не до конца приходящи застоит мене.
то, що докучав менї вдова ся, помщусь за неї, щоб, без перестану ходячи, не докучала менї.
6 Рече же Господь: слышите, что судия неправды глаголет?
Рече ж Господь: Слухайте, що суддя неправедний каже!
7 Бог же не имать ли сотворити отмщение избранных Своих, вопиющих к Нему день и нощь, и долготерпя о них?
Бог же чи не помстив ся б за вибраних своїх, що голосять до Него день і ніч, хоч довго терпить про них?
8 Глаголю вам, яко сотворит отмщение их вскоре: обаче Сын Человеческий пришед убо обрящет ли (си) веру на земли?
Глаголю вам, що помстить ся за них незабаром. Тільки ж Син чоловічий прийшовши, чи знайде віру на землї?
9 Рече же и ко другим уповающым собою, яко суть праведницы, и уничижающым прочих, притчу сию:
Сказав же й до инших, що вповали на себе, що вони праведні, та гордували другими, приповість сю:
10 человека два внидоста в церковь помолитися: един фарисей, а другий мытарь.
Два чоловіки ввійшли в церкву помолитись: один Фарисей, а другий митник.
11 Фарисей же став, сице в себе моляшеся: Боже, хвалу Тебе воздаю, яко несмь якоже прочии человецы, хищницы, неправедницы, прелюбодее, или якоже сей мытарь:
фарисей, ставши, так у собі молив ся: Боже, дякую Тобі, що я не такий, як инші люде, здирщики, неправедні, перелюбні, або як оцей митник.
12 пощуся двакраты в субботу, десятину даю всего елико притяжу.
Я пощу два рази на тиждень, і даю десятину з усього, що придбаю.
13 Мытарь же издалеча стоя, не хотяше ни очию возвести на небо: но бияше перси своя, глаголя: Боже, милостив буди мне грешнику.
А митник, оддалеки ставши, не хотів і очей до неба звести, а бив у груди себе, кажучи: Боже, милостивий будь менї грішному.
14 Глаголю вам, яко сниде сей оправдан в дом свой паче онаго: яко всяк возносяйся смирится, смиряяй же себе вознесется.
Глаголю вам: пійшов сей до дому свого оправданий більш, нїж той; бо кожен, хто несеть ся вгору, принизить ся; хто ж принижуєть ся, пійде вгору.
15 Приношаху же к Нему и младенцы, да их коснется: видевше же ученицы запретиша им.
Приносили ж йому й дїтей, щоб до них приторкнувсь; бачивши ж ученики, заказували їм.
16 Иисус же призвав их, глагола: оставите детей приходити ко Мне и не браните им: таковых бо есть Царствие Божие:
Ісус же, покликавши їх, рече: Пустіть дїток приходити до мене й не боронїть їм; таких бо царство Боже.
17 аминь бо глаголю вам: иже аще не приимет Царствия Божия яко отроча, не имать внити в не.
Істино глаголю вам: Хто не прийме царства Божого, як дитина, не ввійде в него.
18 И вопроси Его некий князь, глаголя: Учителю благий, что сотворив, живот вечный наследствую? (aiōnios g166)
І питав Його один старшина, кажучи: Учителю благий, що робивши життв вічне насліджу. (aiōnios g166)
19 Рече же ему Иисус: что Мя глаголеши блага? Никтоже благ, токмо един Бог:
Рече ж йому Ісус: Чого мене звеш благим? нїхто не благий, тільки один Бог.
20 заповеди веси: не прелюбы твори, не убий, не укради, не лжесвидетелствуй, чти отца твоего и матерь твою.
Заповіді знаєш: Не чини перелюбу, Не вбивай. Не кради. Не сьвідкуй криво, Поважай батька твого й матїр твою.
21 Он же рече: вся сия сохраних от юности моея.
Він же каже: Се все хоронив я з малку мого.
22 Слышав же сия Иисус рече ему: еще единаго не докончал еси: вся, елика имаши, продаждь и раздай нищым: и имети имаши сокровище на небеси: и гряди вслед Мене.
Почувши ж се Ісус, рече йому: Ще одного тобі недостає: усе, що маєш, продай та й роздай убогим, і мати меш скарб на небі; та й приходь ійди слїдом за мною.
23 Он же слышав сие, прискорбен бысть: бе бо богат зело.
Він же, почувши се, став вельми сумний, був бо дуже багатий.
24 Видев же его Иисус прискорбна бывша, рече: како не удобь имущии богатство в Царствие Божие внидут:
Побачивши ж його Ісус, що вельми сумний став, рече: Як тяжко багацтва маючи увійти в царство Боже!
25 удобее бо есть вельбуду сквозе иглине ушы проити, неже богату в Царствие Божие внити.
Легше бо верблюдові кріз ушко голки пройти, нїж багатому в царство Боже ввійти.
26 Реша же слышавшии: то кто может спасен быти?
Казали ж ті, що чули: То хто ж може спастись?
27 Он же рече: невозможная у человек возможна суть у Бога.
Він же рече: Неможливе у людей - можливе у Бога.
28 Рече же Петр: се, мы оставихом вся и по Тебе идохом.
Каже ж Петр: Ось ми покинули все, та й пійшли слїдом за Тобою.
29 Он же рече им: аминь глаголю вам, яко никтоже есть, иже оставит дом, или родители, или братию, или сестры, или жену, или чада, Царствия ради Божия,
Він же рече їм: Істино, істино глаголю вам: Що нема нікого, хто покинув господу, або родителїв, або братів, або жінку, або дїти задля царства Божого,
31 Поемь же обанадесяте ученики Своя, рече к ним: се, восходим во Иерусалим, и скончаются вся писанная пророки о Сыне Человечесте:
Узявши ж дванайцятьох, рече до них: Оце йдемо в Єрусалим, і станеть ся все, що написано через, пророків, Синові чоловічому.
32 предадят бо Его языком и поругаются Ему, и укорят Его и оплюют Его,
Буде бо виданий поганам, і насьміхатимуть ся з Него, й зневажати муть Його, й плювати муть на Него,
33 и бивше убиют Его: и в третий день воскреснет.
і бивши убють Його; а третього дня воскресне.
34 И тии ничесоже от сих разумеша: и бе глаголгол сей сокровен от них, и не разумеваху глаголголемых.
А вони нїчого того не зрозуміли; й було слово се закрите від них, і не розуміли глаголаного.
35 Бысть же егда приближишася во Иерихон, слепец некий седяше при пути прося:
Стало ся ж, як наближав ся до Єрихона, один слїпий сидів при дорозї просячи;
36 слышав же народ мимоходящь, вопрошаше: что убо есть се?
чувши ж, що народ йде мимо, спитав, що б се було.
37 Поведаша же ему, яко Иисус Назарянин мимоходит.
Сказали ж йому, що Ісус Назарянин іде мимо.
38 И возопи, глаголя: Иисусе Сыне Давидов, помилуй мя.
І покликнув, кажучи: Ісусе, сину Давидів, помилуй мене.
39 И предидущии прещаху ему, да умолчит: он же паче множае вопияше: Сыне Давидов, помилуй мя.
А ті, що йшли попереду, сварили на него, щоб мовчав; він же ще більш кричав: Сину Давидів, помилуй мене.
40 Став же Иисус повеле привести его к Себе. Приближшуся же ему к Нему, вопроси его,
Ставши ж Ісус, звелїв його привести до себе; як же наближив ся він, спитав його,
41 глаголя: что хощеши, да ти сотворю? Он же рече: Господи, да прозрю.
глаголючи: Що хочеш, щоб вробив тобі? Він же каже: Господи, щоб я прозрів.
42 Иисус же рече ему: прозри: вера твоя спасе тя.
А Ісус рече йому: Прозри: віра твоя спасла тебе.
43 И абие прозре, и вслед Его идяше, славя Бога. И вси людие видевше воздаша хвалу Богови.
І зараз прозрів, та й пійшов слїдом за Ним, прославляючи Бога; і ввесь народ, побачивши се, оддав хвалу Богові.
