От Луки святое благовествование 17

1 Рече же ко учеником Своим: не возможно есть не приити соблазном, горе же, егоже ради приходят:

І сказав Він до учнів Своїх: „Неможливо, щоб спокуси не мали прийти; але горе тому́, через кого приходять вони!

2 унее ему было бы, аще жернов оселский облежал бы о выи его, и ввержен в море, неже да соблазнит от малых сих единаго.

Краще б такому було́, коли б жо́рно млино́ве на шию йому почепити та й кинути в море, аніж щоб спокусив він одно́го з мали́х цих!

3 Внемлите себе. Аще согрешит к тебе брат твой, запрети ему: и аще покается, остави ему:

Уважайте на себе! Коли провини́ться твій брат, докори́ йому, а коли він покається, то вибач йому.

4 и аще седмищи на день согрешит к тебе и седмищи на день обратится, глаголя: каюся: остави ему.

І хоча б сім раз денно він провинивсь проти тебе, і сім раз звернувся до тебе, говорячи: „Каюся“, — вибач йому́!“

5 И рекоша Апостоли Господеви: приложи нам веру.

І сказали апо́столи Господу: „Дода́й Ти нам віри!“

6 Рече же Господь: аще бысте имели веру яко зерно горушно, глаголали бысте убо ягодичине сей: восторгнися и всадися в море: и послушала бы вас.

А Господь відказав: „Коли б мали ви віру, хоч як зе́рно гірчи́чне, і сказали шовко́виці цій: „Ви́рвися з коренем і посадися до моря“, — то й послухала б вас!

7 Который же от вас раба имея орюща или пасуща, иже пришедшу ему с села речет: абие минув возлязи?

Хто ж із вас, мавши раба, що оре́ чи пасе, скаже йому, як він ве́рнеться з поля: „Негайно йди та сідай до столу“?

8 Но не речет ли ему: уготовай, что вечеряю, и препоясався служи ми, дондеже ям и пию: и потом яси и пиеши ты?

Але чи ж не скаже йому: „Приготуй що вече́ряти, і підпережись, і мені прислуго́вуй, аж поки я їстиму й питиму, а пото́му ти сам будеш їсти та пити“?

9 Еда имать хвалу рабу тому, яко сотвори повеленная? Не мню.

Чи ж він дякує тому рабові, що наказане виконав?

10 Тако и вы, егда сотворите вся повеленная вам, глаголите, яко раби неключими есмы: яко, еже должни бехом сотворити, сотворихом.

Так і ви, коли зробите все вам нака́зане, то кажіть: „Ми — нікчемні раби, бо зробили лиш те, що повинні зробити були́!“

11 И бысть идущу Ему во Иерусалим, и той прохождаше между Самариею и Галилеею.

І сталось, коли Він ішов до Єрусалиму, то прохо́див поміж Самарі́єю та Галілеєю.

12 Входящу же Ему в некую весь, сретоша Его десять прокаженных мужей, иже сташа издалеча:

І, коли вхо́див до одно́го села, перестріли Його десять мужів, слаби́х на проказу, що стали здалека.

13 и тии вознесоша глас, глаголюще: Иисусе Наставниче, помилуй ны.

І голос піднесли вони та й казали: „Ісусе, Наставнику, — змилуйсь над нами!“

14 И видев рече им: шедше покажитеся священником. И бысть идущым им, очистишася.

І, побачивши їх, Він промовив до них: „Підіть і покажіться священикам!“І сталось, коли вони йшли, то очи́стились.

15 Един же от них, видев, яко изцеле, возвратися, со гласом велиим славя Бога,

Один же з них, як побачив, що видужав, то верну́вся, і почав гучни́м голосом сла́вити Бога.

16 и паде ниц при ногу Его, хвалу Ему воздая: и той бе Самарянин.

І припав він обличчям до ніг Його, складаючи дяку Йому. А то самаряни́н був...

17 Отвещав же Иисус рече: не десять ли очистишася? Да девять где?

Ісус же промовив у відповідь: „Чи не десять очи́стилось, — а дев'ять же де́?

18 Како не обретошася возвращшеся дати славу Богу, токмо иноплеменник сей?

Чому́ не вернулись вони хвалу́ Богові віддати, крім цього́ чужинця?“

19 И рече ему: востав иди: вера твоя спасе тя.

І сказав Він йому: „Підведися й іди: твоя віра спасла тебе!“

20 Вопрошен же быв от фарисей, когда приидет Царствие Божие, отвещав им рече: не приидет Царствие Божие с соблюдением:

А як фарисеї спитали Його, коли Царство Боже при́йде, то Він їм відповів і сказав: „Царство Боже не при́йде помітно,

21 ниже рекут: се зде, или: онде. Се бо, Царствие Божие внутрь вас есть.

і не скажуть: „Ось тут“, або: „Там“. Бо Боже Царство всере́дині вас!“

22 Рече же ко учеником (Своим): приидут дние, егда вожделеете единаго дне Сына Человеческаго видети, и не узрите:

І сказав Він до учнів: „Прийдуть дні, коли побажаєте бачити один з днів Сина Лю́дського, — та не побачите.

23 и рекут вам: се зде, или: се, онде: не изыдите, ни пожените:

І скажуть до вас: „Ось тут“, чи: „Ось там“, — не йдіть, і за ним не біжіть!

24 яко бо молния блистающися от поднебесныя на поднебесней светится: тако будет Сын Человеческий в день Свой.

Бо як бли́скавка, бли́снувши, світить із о́дного кра́ю під небом до другого кра́ю під небом, так буде Свого дня й Син Лю́дський.

25 Прежде же подобает Ему много пострадати и искушену быти от рода сего.

А перше належить багато страждати Йому, і відцурається рід цей від Нього.

26 И якоже бысть во дни Ноевы, тако будет и во дни Сына Человеческа:

І, як було за днів Но́євих, то буде так само й за днів Сина Лю́дського:

27 ядяху, пияху, женяхуся, посягаху, до негоже дне вниде Ное в ковчег: и прииде потоп и погуби вся.

їли, пили, женилися, заміж вихо́дили, аж до того дня, коли „Ной увійшов до ковче́гу“; прийшов же потоп, — і всіх вигубив.

28 Такожде и якоже бысть во дни Лотовы: ядяху, пияху, куповаху, продаяху, саждаху, здаху:

Так само, як було за днів Ло́тових: їли, пили, купували, продавали, садили, будували;

29 в оньже день изыде Лот от Содомлян, одожди камык горящь и огнь с небесе и погуби вся:

того ж дня, як Лот вийшов із Содо́му, — огонь із сіркою з неба лину́в, і всіх погубив.

30 по тому же будет и в день, в оньже Сын Человеческий явится.

Так буде й того дня, як Син Лю́дський з'я́виться!

31 В той день, иже будет на крове, и сосуди его в дому, да не слазит взяти их: и иже на селе, такожде да не возвратится вспять:

Хто буде того дня на домі, а речі його будуть у домі, нехай їх забрати не зла́зить. Хто ж на полі, так само нехай назад не верта́ється, —

32 поминайте жену Лотову.

пам'ятайте про Ло́тову дружи́ну!

33 Иже аще взыщет душу свою спасти, погубит ю: и иже аще погубит ю, живит ю.

Хто дба́тиме зберегти свою душу, — той погубить її, а коли хто погубить, — той оживить її.

34 Глаголю вам: в ту нощь будета два на одре единем: един поемлется, а другий оставляется:

Кажу вам: удвох будуть ночі тієї на о́дному ліжкові: один ві́зьметься, а другий поли́шиться.

35 будете две вкупе мелюще: едина поемлется, а другая оставляется.

Дві моло́тимуть ра́зом, — одна ві́зьметься, а друга полишиться.

36 Два будета на селе: един поемлется, а другий оставляется.

Двоє будуть на полі, — один ві́зьметься, а другий полишиться!“

37 И отвещавше глаголаша Ему: где, Господи? Он же рече им: идеже тело, тамо соберутся и орли.

І казали вони Йому в відповідь: „Де, Господи?“А Він відказав їм: „Де труп, там зберуться й орли“.