От Луки святое благовествование 17

1 Рече же ко учеником Своим: не возможно есть не приити соблазном, горе же, егоже ради приходят:

Sidan sagde han til læresveinarne sine: «Det er uråd anna enn det lyt koma freistingar, men ve yver den som dei kjem ifrå!

2 унее ему было бы, аще жернов оселский облежал бы о выи его, и ввержен в море, неже да соблазнит от малых сих единаго.

Han var betre faren det låg ein kvernstein um halsen hans og han var kasta i havet, enn at han skulde freista ein av desse små.

3 Внемлите себе. Аще согрешит к тебе брат твой, запрети ему: и аще покается, остави ему:

Tak dykk i vare! Syndar bror din, so tala til honom, og angrar han, so tilgjev honom!

4 и аще седмищи на день согрешит к тебе и седмищи на день обратится, глаголя: каюся: остави ему.

Um han syndar mot deg sju gonger um dagen, og sju gonger kjem attende til deg og segjer: «Eg angrar!» so skal du tilgjeva honom.»

5 И рекоша Апостоли Господеви: приложи нам веру.

Apostlarne sagde til Herren: «Gjev oss meir tru!»

6 Рече же Господь: аще бысте имели веру яко зерно горушно, глаголали бысте убо ягодичине сей: восторгнися и всадися в море: и послушала бы вас.

«Hev de tru som eit senapskorn, » svara Herren, «so kunde de segja til dette morbærtreet: «Rykk deg upp og røt deg i havet!» og det skulde lyda dykk.

7 Который же от вас раба имея орюща или пасуща, иже пришедшу ему с села речет: абие минув возлязи?

Um nokon av dykk hev ein dreng som pløgjer eller gjæter, segjer han då til honom når han kjem heim frå marki: «Kom straks og set deg til bords?»

8 Но не речет ли ему: уготовай, что вечеряю, и препоясався служи ми, дондеже ям и пию: и потом яси и пиеши ты?

Segjer han’kje heller: «Stell til kveldsmaten åt meg, bind livgjordi um deg, og gakk meg til handa med eg et og drikk! Sidan kann du eta og drikka?»

9 Еда имать хвалу рабу тому, яко сотвори повеленная? Не мню.

Takkar han vel drengen for di han gjorde som han var fyresagd? Eg trur ikkje det.

10 Тако и вы, егда сотворите вся повеленная вам, глаголите, яко раби неключими есмы: яко, еже должни бехом сотворити, сотворихом.

Soleis de og; når de hev gjort alt som var sagt dykk, so seg: «Me er uturvande tenarar! Me hev’kje gjort anna enn det som var skyldnaden vår.»»

11 И бысть идущу Ему во Иерусалим, и той прохождаше между Самариею и Галилеею.

Med han var på vegen til Jerusalem og for midt imillom Samaria og Galilæa,

12 Входящу же Ему в некую весь, сретоша Его десять прокаженных мужей, иже сташа издалеча:

bar det so til at han gjekk inn i ein liten by, og der kom det imot han ti menner som hadde spillsykja; dei vart standande eit langt stykke undan,

13 и тии вознесоша глас, глаголюще: Иисусе Наставниче, помилуй ны.

og ropa høgt: «Jesus, meister, gjer sælebot på oss!»

14 И видев рече им: шедше покажитеся священником. И бысть идущым им, очистишася.

Då Jesus vart var deim, sagde han til deim: «Gakk og te dykk fram for prestarne!» Og med dei var på vegen, hende det at dei vart reine.

15 Един же от них, видев, яко изцеле, возвратися, со гласом велиим славя Бога,

Ein av deim kom attende då han såg han var lækt; han lova Gud med høg røyst,

16 и паде ниц при ногу Его, хвалу Ему воздая: и той бе Самарянин.

og kasta seg å gruve framfor føterne hans og takka honom; det var ein samaritan.

17 Отвещав же Иисус рече: не десять ли очистишася? Да девять где?

Då tok Jesus til ords og sagde: «Vart dei’kje reine alle ti? Kvar er då dei ni?

18 Како не обретошася возвращшеся дати славу Богу, токмо иноплеменник сей?

Var det ingen utan denne framande som kom attende og vilde gjeva Gud æra?»

19 И рече ему: востав иди: вера твоя спасе тя.

So sagde han til mannen: «Statt upp og gakk heim att! Trui di hev hjelpt deg.»

20 Вопрошен же быв от фарисей, когда приидет Царствие Божие, отвещав им рече: не приидет Царствие Божие с соблюдением:

Farisæarane spurde honom ein gong når Guds rike skulde koma. Då svara han deim so: «Guds rike kjem ikkje so at ein kann sjå det for augo.

21 ниже рекут: се зде, или: онде. Се бо, Царствие Божие внутрь вас есть.

Ein kann ikkje heller segja: «Sjå her er det!» eller: «Der er det!» For Guds rike, det er inni dykk.»

22 Рече же ко учеником (Своим): приидут дние, егда вожделеете единаго дне Сына Человеческаго видети, и не узрите:

Sidan sagde han til læresveinarne: «Det kjem ei tid då de skal stunda etter å sjå ein av dei dagarne då Menneskjesonen råder, men de skal ikkje få sjå det.

23 и рекут вам: се зде, или: се, онде: не изыдите, ни пожените:

Dei kjem til å segja til dykk: «Sjå der er han! Sjå her!» Gakk ikkje der burt, og fylg ikkje etter deim!

24 яко бо молния блистающися от поднебесныя на поднебесней светится: тако будет Сын Человеческий в день Свой.

For liksom ljonet, når det kjem, skin frå himmelbrun til himmelbrun, soleis skal det vera med Menneskjesonen den dagen han kjem.

25 Прежде же подобает Ему много пострадати и искушену быти от рода сего.

Men fyrst lyt han lida mykje, og denne ætti skal skjota honom ifrå seg.

26 И якоже бысть во дни Ноевы, тако будет и во дни Сына Человеческа:

Og som det var i Noahs dagar, so skal det og vera den tidi då Menneskjesonen kjem:

27 ядяху, пияху, женяхуся, посягаху, до негоже дне вниде Ное в ковчег: и прииде потоп и погуби вся.

dei åt, dei drakk, dei gifte seg, dei vart burtgifte, alt til den dagen då Noah gjekk inn i arki; då kom storflodi og tynte alle i hop.

28 Такожде и якоже бысть во дни Лотовы: ядяху, пияху, куповаху, продаяху, саждаху, здаху:

Eller som det var i Lots dagar: dei åt, dei drakk, dei kjøpte, dei selde, dei planta, dei bygde;

29 в оньже день изыде Лот от Содомлян, одожди камык горящь и огнь с небесе и погуби вся:

men den dagen då Lot tok ut frå Sodoma, regnde det eld og svåvel frå himmelen og tynte deim alle.

30 по тому же будет и в день, в оньже Сын Человеческий явится.

På same vis skal det vera den dagen Menneskjesonen syner seg.

31 В той день, иже будет на крове, и сосуди его в дому, да не слазит взяти их: и иже на селе, такожде да не возвратится вспять:

Er nokon den dagen uppå taket og hev sine ting nedi huset, so må han ikkje ganga ned og henta deim; og er nokon utpå marki, so må han ikkje venda um.

32 поминайте жену Лотову.

Kom i hug kona hans Lot!

33 Иже аще взыщет душу свою спасти, погубит ю: и иже аще погубит ю, живит ю.

Den som freister å berga livet sitt, skal missa det, og den som misser det, skal vinna det att.

34 Глаголю вам: в ту нощь будета два на одре единем: един поемлется, а другий оставляется:

Eg segjer dykk: Den natti skal det liggja tvo i ei seng; den eine skal hentast, og hin setjast att.

35 будете две вкупе мелюще: едина поемлется, а другая оставляется.

Tvo kvinnor skal mala på same kverni; den eine skal hentast, og hi setjast att.

36 Два будета на селе: един поемлется, а другий оставляется.

Tvo skal vera utpå marki; den eine skal hentast, og hin setjast att.»

37 И отвещавше глаголаша Ему: где, Господи? Он же рече им: идеже тело, тамо соберутся и орли.

Då tok læresveinarne til ords og sagde: «Kvar, Herre?» Han svara: «Der liket er, der vil ørnane sankast innåt.»