Левит 7

1 И сей закон овна иже о преступлении: святая святых суть:

А оце зако́н жертви за провину, — Найсвятіше вона.

2 на месте, на немже закалают всесожжение, да заколют овна иже о преступлении пред Господем, и кровь да пролиют на стояла олтаря окрест:

На місці, де ріжуть цілопаления, заріжуть жертву за провину, а кров її священик покропить на жертівника навколо.

3 и весь тук его да принесет от него, и чресла, и весь тук покрывающий утробу, и весь тук иже на утробе,

А ввесь її лій із неї він принесе́, — курдюка́, і лій, що покриває ну́трощі,

4 и обе почки, и тук иже на них, иже на стегнах, и препонку, яже на печени, с почками да отимет я:

і оби́дві нирки, і лій, що на них, що на стегнах, а сальника на печінці здійме з нирками,

5 и вознесет я жрец на олтарь, принос в воню благовония Господу: о преступлении (бо) есть:

та й спалить те священик на жертівнику, — це огняна́ жертва для Господа, жертва за провину вона.

6 всяк мужеск пол от жрец да снест я, на месте святе да снедят я: святая святых суть:

Кожен чоловічої статі серед священиків буде їсти її, — на місці святому буде вона їджена, Найсвятіше вона.

7 якоже греха ради, тако и преступления ради, закон един их: жрец иже помолится о нем, ему да будет:

Як про жертву за гріх, так само про жертву за провини — зако́н їм один: священикові, що очистить нею, йому вона буде.

8 и жрец приносяй всесожжение человечо, кожа всесожжения, еже приносит он, ему да будет:

А священик, що приносить чиєсь цілопалення, — шкура цілопалення, яке приніс він, священикові, йому вона бу́де.

9 и всяка жертва, яже сотворится в пещи, и всяка, яже сотворится на огнищи, или на сковраде, жерцу, иже приносит ю, тому да будет:

І кожна жертва хлібна, що в печі буде печена, і кожна пригото́влена в горшку та на лопатці, — священикові, що приносить її, йому вона бу́де.

10 и всяка жертва спряжена с елеем, и яже не спряжена, всем сыном Аароним комуждо равно да будет.

А кожна хлібна жертва, мішана в оливі й суха, — буде вона всім синам Аароновим, як одному, так і другому.

11 Сей закон жертвы спасения, юже принесут Господу:

А оце зако́н про мирну жертву, що хтось принесе її Господе́ві.

12 аще убо похваления ради принесет ю, и принесет на жертву хваления хлебы от муки пшеничны пряжены в елеи, и опресноки помазаны елеем, и муку пшеничну смешену с елеем:

Якщо принесе її на подяку, то він принесе на жертву подяки прісні калачі́, мішані в оливі, і прісні коржі, помазані оливою, і вимішана пшенична мука, калачі, мішані в оливі.

13 с хлебы квасными да принесет дар свой на жертву хваления спасителнаго:

Разом із калачами ква́шеного хліба принесе він жертву свою, при мирній жертві подяки його.

14 и да принесет един от всех даров своих участие Господу: жерцу возливающему кровь жертвы спасения, тому да будет:

І принесе він щось одне з кожної жертви, — прино́шення для Господа; це буде священикові, що кро́пить кров мирної жертви, — буде йому.

15 и мяса жертвы хваления спасителнаго тому да будут, и в оньже день принесутся, да снедятся: да не оставят от него на утрие:

А м'ясо мирної жертви подяки його буде їджене в дні його жертви, — не позоставить із нього нічо́го до ра́нку.

16 и аще обет будет, или вольный пожрет дар свой, в оньже аще день жертву свою принесет, да снестся, и на утрие:

А якщо жертва його прино́шення — обі́тниця, або добровільний дар, то вона буде їджена в день прине́сення ним його жертви, а позостале з неї й назавтра буде їджене.

17 и оставшееся от мяс жертвы до дне третияго на огни да сожжется:

А позостале з м'яса кривавої жертви в третім дні буде спалене.

18 аще же ядый снест от мяс в день третий, не приимется приносящему ю, ниже вменится ему: осквернение есть: душа же, яже аще снест от них, грех приимет:

А якщо справді буде їджене з м'яса мирної жертви його в третім дні, то не буде вподо́баний той, хто прино́сить її, — це не буде залічене йому, буде не́чисть; а хто їстиме з неї, понесе свій гріх.

19 и мяса, яже аще прикоснутся всякому нечисту, да не снедятся, на огни да сожгутся: всяк чистый да снест мяса:

А те м'ясо, що доторкнеться до чогось нечистого, не бу́де їджене, — на огні буде спа́лене. А м'ясо чисте — кожен чистий буде їсти м'ясо.

20 душа же, яже аще снест от мяс жертвы спасения, яже есть Господу, и нечистота его на нем, погибнет душа она от людий своих:

А душа, що буде їсти м'ясо з мирної жертви, що вона Господня, а не́чисть його на ньому, то буде вона винищена з наро́ду свого́.

21 всякой вещи нечистей, или от нечистоты человечи или от четвероногих нечистых, или всякой мерзости нечистей, и снест от мяс жертвы спасения, яже есть Господня, погибнет душа та от людий своих.

А коли хто доторкнеться до чогось нечистого, до нечистоти лю́дської, або до нечистої худоби, або до всього нечистого плазу́ючого, та проте буде їсти з м'яса мирної жертви, що Господня вона, то буде той ви́нищений із наро́ду свого“.

22 И рече Господь к Моисею, глаголя:

І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

23 рцы сыном Израилевым, глаголя: всякаго тука говяжа и овча и козия да не снесте:

„Кажи до Ізраїлевих синів, говорячи: жодного лою волового, ані овечого, ані козиного не бу́дете їсти.

24 и тук мертвечинен и звероядный да сотворится на всяко дело, в ядении же да не снестся:

А лій із па́дла й лій пошмато́ваного буде вживаний для всякої потреби, але їсти — не будете їсти його́.

25 всяк ядый тук от скотов, от нихже принесет дар Господу, погибнет душа та от людий своих:

Бо кожен, хто їсть лій із худоби, що з неї приносить огняну́ жертву для Господа, то душа та, що їсть, буде ви́нищена з наро́ду свого́.

26 всякия крове да не снесте во всех селениих ваших и от скотов и от птиц:

І жодної крови пта́ства та худоби не будете їсти по всіх ваших осе́лях.

27 всяка душа, яже аще снест кровь, погибнет душа та от людий своих.

Кожна душа, що їстиме яку-будь кров, — то буде винищена душа та з-посеред наро́ду свого́“.

28 И рече Господь к Моисею, глаголя:

І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

29 и сыном Израилевым речеши, глаголя: приносяй жертву спасения Господу да принесет дар свой Господу, и от жертвы спасения:

„Промовляй до Ізраїлевих синів, говорячи: Хто приносить свою мирну жертву до Господа, той принесе своє прино́шення Господе́ві з своєї мирної жертви.

30 руце его да принесут принос Господу: тук иже на грудех, и препонку печени да принесет я, якоже возложити дар пред Господа:

Руки його принесу́ть огняні жертви Господні, — лій із грудиною, принесе груди́ну, щоб колиха́ти її, як колиха́ння перед Господнім лицем.

31 и да вознесет жрец тук иже на грудех, на олтарь, и груди да будут Аарону и сыном его,

І священик спалить той лій на же́ртівнику. А та грудина буде Ааронові та синам його.

32 и рамо десное да дастся участие жерцу от жертв спасения вашего:

А праве стегно з мирних же́ртов ваших дасте священикові, як прино́шення.

33 приносящему кровь спасения и тук от сынов Аароновых, тому да будет рамо десное во участие:

Хто з Ааро́нових синів приносить кров мирних жертов та лій, — йому буде на па́йку праве стегно́.

34 грудь бо возложения и рамо участия взях от сынов Израилевых от жертв спасения вашего, и дах я Аарону жерцу и сыном его, законно вечно от сынов Израилевых.

Бо Я взяв від Ізраїлевих синів грудину колиха́ння й стегно прино́шення з мирних жертов їхніх, та й дав їх священикові Ааро́нові й синам його на вічну постанову від Ізраїлевих синів.

35 Сие помазание Аароне и помазание сынов его от приносов Господних, в оньже день приведе я жрети Господу:

Оце ча́стка з пома́зання Ааро́на та частка з пома́зання синів його з огняни́х же́ртов Господніх у день прино́шення їх на священнослу́ження Господе́ві,

36 якоже заповеда Господь дати им, в оньже день помаза я от сынов Израилевых: законно вечно в роды их.

що наказав Госпо́дь давати їм у день їхнього пома́зання від Ізра́їлевих синів, — вічна постанова на їхні покоління!

37 Сей закон всесожжений и жертвы, и о гресе и о преступлении, и совершении и жертве спасения:

Оце зако́н про цілопа́лення, про хлібну жертву, і про жертву за гріх, і про жертву за прови́ну, і про посвя́чення, та про жертву мирну,

38 якоже заповеда Господь Моисею на горе Синайстей, в оньже день заповеда сыном Израилевым приносити дары своя пред Господа, в пустыни Синайстей.

що Госпо́дь наказав був Мойсеєві на Сіна́йській горі в день нака́зу Його Ізра́їлевим синам прино́сити жертви свої Господе́ві в Сіна́йській пусти́ні“.