Левит 22
1 И рече Господь к Моисеовы, глаголя:
І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:
2 рцы Аарону и сыном его, да внимают от святынь сынов Израилевых, и да не осквернят имене святаго Моего, елика они освящают Ми: Аз Господь.
„Промовляй до Аарона й до синів його, і нехай вони обере́жно поводяться зо святощами Ізраїлевих синів, які вони посвячують Мені, і нехай не безчестять Мого святого Ймення. Я — Господь!
3 Рцы им: в роды вашя всяк человек, иже аще приступит от всякаго семене вашего ко святым, елика аще освятят сынове Израилевы Господу, и нечистота его на нем будет, потребится душа оная от Мене: Аз Господь Бог ваш.
Скажи їм: На ваші покоління кожен чоловік, що набли́зиться зо всякого вашого насіння до святощів, які Ізраїлеві сини посвятять Господе́ві, а нечистість його на нім, то буде винищена душа та з-перед лиця Мого. Я — Господь!
4 И человек от семене Аарона жерца, и сей прокажен, или семя изливает, от святых да не снест, дондеже очистится: и прикасаяйся всякой нечистоте души, или человек, емуже аще изыдет от его ложа семя,
Кожен чоловік з Ааро́нового насіння, коли він прокаже́ний або течи́вий, не буде їсти зо святощів, аж поки очиститься. А хто доторкнеться всякого нечистого від мертвого тіла, або чоловік, що з нього вийде насіння лежа́ння,
5 или иже аще прикоснется всякому гаду нечисту, иже осквернит его, или человеку, иже осквернит его, по всякой нечистоте его:
або хто доторкнеться до всякого плазуна́, через якого він стане нечистий, або до людини́, через яку стане нечистий, через усяку нечистість її, —
6 душа, яже аще прикоснется их, нечиста будет до вечера: да не снест от святых, аще не омыет тела своего водою,
особа, що доторкнеться до того, то стане нечиста аж до вечора, і не буде їсти зо святощів, поки не обмиє свого тіла в воді.
7 и зайдет солнце, и чист будет: и тогда да снест от святых, яко хлеб его есть.
А коли за́йде сонце, то стане він чистий, а потім буде їсти зо святощів, бо це хліб його.
8 Мертвечины и звероядины да не снест, еже осквернитися ему в них: Аз Господь.
Па́дла та розша́рпаного не буде він їсти, щоб не занечиститись ним. Я — Господь!
9 И да сохранят повеления Моя, да не приимут сих ради греха, и измрут за них, аще осквернят их: Аз Господь Бог освящаяй их.
І будуть вони стерегти́ Мої при́кази, — щоб не понести через те гріха́ на собі, і щоб не померти через нього, коли б збезче́стили їх. Я — Господь, що освячує їх!
10 И всяк иноплеменник да не снест святынь: приселник иереев или наемник да не снест святынь.
А кожен чужий не буде їсти святощів; осілий у священика й на́ймит не будуть їсти святощів.
11 Аще же жрец пристяжет душу пристяжаную сребром, сия да снест хлебы его: и домочадцы его, и сии да снедят хлебы его.
А коли священик купить чоловіка, — купівля срібла його це, — той буде їсти їх, також уро́джений дому його, — вони будуть їсти його хліб.
12 И дщерь человека жерца, аще посягнет за мужа иноплеменника, сия от начатков святых да не снест.
А священикова дочка́, коли буде видана чужому чоловікові, вона не буде їсти принесених святощів.
13 И дщерь жерца аще будет вдова или отпущена, плода же не будет ей, возвратится в дом отца своего, по юности своей, от хлебов отца своего да снест: всяк же иноплеменник да не снест от них.
А священикова дочка́, коли буде вдова, або розве́дена, а дітей не має, і ве́рнеться до дому свого батька, — як за мо́лодости своєї, буде їсти з хліба ба́тька свого. А кожен чужий не буде їсти його.
14 И человек, иже аще яст святая по неведению, и да приложит пятую свою часть ко истому, и да даст сие жерцу святое.
А чоловік, коли з'їсть святощі через по́милку, то докладе до неї п'яту частину її, і віддасть священикові ті святощі,
15 И да не осквернят святынь сынов Израилевых, ихже они отделяют Господу:
і священики не збезчестять святощів Ізра́їлевих синів, що вони приносять Господе́ві,
16 и да не наведут на себе беззаконие преступления, внегда ясти им святыню их, яко Аз Господь освящаяй их.
і не стягнуть на себе вини за провину їдження своїх святощів. Бо Я — Господь, що освячує їх“.
17 И рече Господь к Моисею, глаголя:
I промовляв Господь до Мойсея, говорячи:
18 глаголи Аарону и сыном его и всему сонму Израилеву и речеши к ним: человек человек от сынов Израилевых, или от пришлец прилежащих к ним во Израили, иже аще принесет дары своя по всякому исповеданию своему, или по всякому изволению своему, елика аще принесут Господу на всесожжение,
„Промовляй до Ааро́на й до синів його, та до всіх Ізраїлевих синів, і скажеш їм: Кожен чоловік з Ізраїлевого дому та з прихо́дька між Ізраїлем, що принесе свою жертву за всякими своїми обі́тницями та за всякими дарува́ннями своїми, що принесе Господе́ві на цілопа́лення,
19 приятны вам непорочны мужеск пол от стад волов, или от овен и от коз:
то нехай принесе на вподобання ваше безвадного самця́ з худоби великої, з овець і з кіз.
20 всех, елика аще имут порок на себе, да не принесут Господу, понеже неприятно будет вам.
Жодного, що в нім вада, не принесете, бо не буде воно на вподо́бання вас.
21 И человек иже аще принесет жертву спасения Господу, отлучив обет или по изволению, или в праздники вашя, от стад волов или от овец, непорочно да будет в приятие, всяк порок да не будет на нем:
А чоловік, коли принесе Господе́ві мирну жертву на виразно ви́словлену обі́тницю або на дарунок, із худоби великої чи з худоби дрібної, — безвадна буде на вподо́бання, жодна вада не буде в ній:
22 слепо, или сокрушено, или язык урезан имущо, или червиво, или крастово, или лишаво, да не принесут тех Господу, и в жертву не дадите от них на олтарь Господви:
сліпа, або зла́мана, або скалічена, або шолуди́ва, або коро́стява, або паршива, — не принесете тих Господеві, і жертви огняно́ї не дасте з них на жертівника для Господа.
23 и телца или овцу ухорезну, или безхвостну, в заколение сотвориши я себе (по изволению), в обет же твой да не приимется:
А вола та вівцю з занадто довгим чи занадто коротким яким членом добровільно принесеш у жертву, а на обі́тницю вони не вгодні Богові.
24 емуже суть ятра сокрушена, и емуже раздавлена, и изрезана, и исторжена, да не принесете сих Господу, и в земли вашей да не сотворите.
А того, що має ядра розчавлені, чи збиті, чи відірвані, чи відрізані, — не піднесете Господе́ві, і в вашому Кра́ї не зробите того.
25 И от руки иноплеменника да не принесете даров Богу вашему от всех сих, яко вреждения суть на них, порок на них, не приимутся сия от вас.
І з руки чужи́нця не принесете хліба нашого Бога зо всіх таких, бо в них зіпсуття їх, вада в них, — вони не будуть вгодні для вас“.
26 И рече Господь к Моисею, глаголя:
І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:
27 телец, или овча, или козля, егда родится, да будет седмь дний под материю своею, в день же осмый и далее принесется в дар, принос Господу:
„Віл, або вівця, або коза, коли вродиться, то буде сім день під своєю матір'ю, а від дня во́сьмого й далі буде вгодне на жертву огняну́ для Господа.
28 и телца и овчате вкупе с материю да не заколете в един день,
А корови та вівці, — її й маля́ її не заріжете одно́го дня.
29 аше же пожреши жертву обет радования Господви, приятно вам пожрите е:
А коли будете прино́сити вдячну жертву для Господа, то приносьте так, щоб вона була вгодна.
30 сия в тойже день да снестся, да не оставите от мяс на утрие: Аз есмь Господь.
Того дня буде вона з'їджена, — не зоставите з неї аж до ра́нку. Я — Господь!
31 И сохраните заповеди Моя и сотворите я: Аз Господь:
І заповіді Мої будете додержувати, і будете виконувати їх. Я — Господь!
32 и не оскверните имене Святаго, и освящуся посреде сынов Израилевых: Аз Господь освящаяй вас,
І не будете безчестити Мого святого Ймення, і Я буду освячений серед Ізраїлевих синів. Я — Господь, що освячує вас,
33 изведый вы из земли Египетския, яко быти вам в Бога: Аз Господь.
що вивів вас із єгипетського кра́ю, щоб бути вашим Богом. Я — Господь!“
