Книга Судей израилевых 14
1 И сниде Сампсон во Фамнафу и виде жену во Фамнафе от дщерей Филистимских, и угодна бысть пред ним.
І зійшов Самсо́н до Тімни́, і побачив у Тімні жінку з филистимських дочо́к.
2 И взыде и поведа отцу своему и матери своей, и рече: жену видех во Фамнафе от дщерей Филистимских, и ныне поимите ю мне в жену.
І пішов він, і розповів своєму ба́тькові та своїй матері, та й сказав: „Я нагледів у Тімні жінку з филистимських дочо́к, а тепер візьміть її мені за жінку“.
3 И рече ему отец его и мати его: еда несть дщерей от братии твоея и от всех людий моих жены, яко ты идеши пояти жену от дщерей иноплеменников необрезанных? И рече Сампсон ко отцу своему: сию поими мне, яко та угодна есть пред очима моима.
І сказав йому батько його та мати його: „Чи ж нема жінки серед дочо́к братів твоїх та серед усього мого народу, що ти йдеш узяти жінку з необрізаних филисти́млян?“І сказав Самсон до свого батька: „Візьми її мені, бо вона люба оча́м моїм“.
4 Отец же его и мати его не разумеша, яко сие от Господа есть, яко отмщения он ищет от Филистимлян: в то бо время владяху Филистимляне сыны Израилевыми.
А батько його та мати його не знали, що це від Господа, бо він шукав за́чіпки з филисти́млянами. А того ча́су филисти́мляни панували над Ізраїлем.
5 И сниде Сампсон и отец его и мати его во Фамнафу, и приидоша до винограда Фамнафа: и се, львичищь рыкающь во сретение ему.
I зійшов Самсо́н і батько його та мати його до Тімни́, і прийшли аж до тімненських виноградників, — аж ось навпроти нього ричи́ть левчу́к.
6 И сниде на него Дух Господень, и растерза его яко козлища от коз, и ничтоже бяше в руку его: и не поведа отцу своему и матери своей, еже сотвори.
І зійшов на нього Дух Господній, і він розірвав того левчука, як розривають ягня, а в руці його не було нічого. І він не сказав своєму батькові та своїй матері, що́ зробив.
7 И поидоша и рекоша жене, и угодна бысть пред очима Сампсона.
І він зійшов, і говорив до тієї жінки, і вона стала улю́блена в Самсонових оча́х.
8 И возвратися по днех пояти ю, и обратися видети труп львов, и се, рой пчел во устех львовых и мед:
А по ча́сі він вертався забрати її, і звернув із дороги побачити па́дло лева, — аж ось рій бджіл у тілі того лева та мед.
9 и изя его от уст его в руце свои, и идяше идый и ядый: и пойде ко отцу своему и матери своей, и даде им, и ядоша: и не поведа им, яко от уст львовых изя сей мед.
І він ви́шкріб його на свою до́лоню, і пішов, і їв та й їв. І він пішов до батька свого й до матері своєї, та й дав їм, і вони їли. І він не сказав їм, що той мед він зішкрі́б із тіла лева.
10 И сниде отец его к жене, и сотвори Сампсон тамо пир седмь дний, яко тако творят юношы:
І зійшов його батько до тієї жінки, а Самсо́н справив там прийняття́, бо так роблять юнаки́.
11 и бысть внегда боятися им его, приставиша к нему тридесять другов, и быша с ним:
І сталося, коли вони побачили його, то взяли тридцятеро дружкі́в, і були з ним.
12 и рече им Сампсон: предлагаю ныне вам гадание, и аще отгадающе поведите мне сие в седмь дний пира и обрящете, дам вам тридесять поняв и тридесять риз одежд:
І сказав їм Самсон: „Нехай но я загадаю вам за́гадку. Якщо справді розгадаєте її мені за сім день прийняття́, і відгадаєте, то я дам вам тридцять лляни́х сорочо́к та тридцять змін одежі.
13 аще же не возможете сие поведати мне, дадите вы мне тридесять поняв и тридесять риз изменных. И рекоша ему: предложи гадание твое, и услышим е.
А якщо не зможете розгадати мені, то ви мені дасте тридцять лляни́х сорочо́к та тридцять змін одежі“. І вони сказали йому: „Зага́дуй за́гадку свою, а ми послухаємо її“.
14 И глагола им: от ядущаго ядомое изыде, и от крепкаго изыде сладкое. И не могоша поведати гадания до трех дний.
І він сказав їм: „З їдячого вийшло їсти́вне, а з сильного вийшло солодке“. І не могли вони розгадати за три дні.
15 И бысть в день четвертый, и рекоша жене Сампсонове: прельсти мужа своего, и да повесть тебе гадание, да не сожжем тя и дом отца твоего огнем: или оубожити призвасте ны?
І сталося сьомого дня, і сказали вони до Самсонової жінки: „Намов свого чоловіка, і нехай він розгадає нам ту за́гадку, щоб ми не спалили огнем тебе та дім твого ба́тька. Чи ви нас покликали, щоб посісти має́ток наш, чи ні?“
16 И плакася жена Сампсонова пред ним и рече: разве возненавидел еси мене и не возлюбил еси мене, яко гадания, еже еси предложил сыном людий моих, не поведал еси его мне. И рече ей Сампсон: се, отцу моему и матери моей не поведах сего, и тебе ли повем?
І плакала Самсонова жінка при ньому сім день і казала: „Ти певне нена́видиш мене й не любиш мене. Ти загадав за́гадку синам мого народу, а мені не розгадав“. А він їй сказав: „Таж батькові своєму та матері своїй не розгадав я, а розгадаю тобі?“
17 И плакася пред ним седмь дний, в няже бе им пир. И бысть в день седмый, и поведа ей, яко стужи ему: и та поведа сыном людий своих.
А вона плакала при ньому сім день, коли в них було́ прийняття. І сталося сьомого дня, і він розгадав їй, бо вона докуча́ла йому. А вона розгадала ту за́гадку синам свого народу.
18 И рекоша ему мужие градстии в день седмый прежде зашествия солнца: что слаждше меда? И что креплее льва? И рече им Сампсон: аще не бысте орали юницею моею, не бысте уведали гадания моего.
І сказали йому люди того міста сьомого дня, поки зайшло сонце: „Що солодше від меду, і що сильніше від лева?“А він їм відказав: „Якби ви не орали моєю телицею, то ви за́гадки не відгадали б моєї“.
19 И нападе на него Дух Господень, и сниде во Аскалон, и изби тамо тридесять мужей, и взя ризы их, и даде ризы поведавшым гадание. И разгневася яростию Сампсон, и взыде в дом отца своего.
І зійшов на нього Дух Господній, і він пішов до Ашкелону, та й побив з них тридцятеро чоловіка, і пороздягав їх, і віддав ті зміни одежі тим, що розгадали за́гадку. І запали́вся гнів його, і він пішов до дому батька свого.
20 Жена же Сампсонова иде за инаго мужа, иже бысть един от другов его.
А Самсонова жінка досталася дружко́ві його, що приятелюва́в із ним.
