От Иоанна святое благовествование 4
1 Егда убо разуме Иисус, яко услышаша фарисее, яко Иисус множайшыя ученики творит и крещает, неже Иоанн:
Як же взнав Господь, що прочули Фарисеї, що Ісус більш учеників єднає і хрестить, нїж Йоан,
2 Иисус же Сам не крещаше, но ученицы Его:
(хоч Ісус сам не хрестив, а ученики Його; )
3 остави Иудею и иде паки в Галилею.
то покинув Юдею, та й пійшов знов у Галилею.
4 Подобаше же Ему проити сквозе Самарию.
Треба ж було Йому проходити через Самарию.
5 Прииде убо во град Самарийский, глаголемый Сихарь, близ веси, юже даде Иаков Иосифу сыну своему:
Приходить оце в город Самарянський, названий Сихар, поблизу хутора, що дав Яков ИосиФу, синові своєму.
6 бе же ту источник Иаковль. Иисус же утруждся от пути, седяше тако на источнице: бе (же) яко час шестый.
Була ж там криниця Яковова. Оце ж Ісус, утомившись у дорозї, сидїв так на криниці; було ж коло шестої години.
7 Прииде жена от Самарии почерпати воду. Глагола ей Иисус: даждь Ми пити.
Приходить жінка з Самариї начерпати води. Рече їй Ісус: Дай менї пити.
8 Ученицы бо Его отшли бяху во град, да брашно купят.
Ученики бо Його пійшли в город, щоб купити ті.
9 Глагола Ему жена Самаряныня: како ты Жидовин сый от мене пити просиши, жены Самаряныни сущей? Не прикасаютбося Жидове Самаряном.
Каже ж Йому жінка Самарянка: Як се Ти, Жидовин бувши, пити просиш від мене, жінки Самарянки? Бо Жиди не сходять ся з Самарянами.
10 Отвеща Иисус и рече ей: аще бы ведала еси дар Божий, и Кто есть глаголяй ти: даждь Ми пити: ты бы просила у Него, и дал бы ти воду живу.
Озвавсь Ісус і рече їй: Коли б знала дар Божий і хто се говорить тобі: Дай менї пити, ти просила б Його, й дав би тобі води живої.
11 Глагола Ему жена: господи, ни почерпала имаши, и студенец есть глубок: откуду убо имаши воду живу?
Каже Йому жінка: Добродїю, і черпака не маєш, і колодязь глибокий; звідкіля ж маєш воду живу?
12 Еда ты болий еси отца нашего Иакова, иже даде нам студенец сей, и той из него пит и сынове его и скоти его?
Хиба Ти більший єси отця нашого Якова, що дав нам сей колодязь? і він сам з него пив, і сини його, й скот його.
13 Отвеща Иисус и рече ей: всяк пияй от воды сея, вжаждется паки:
Озвавсь Ісус і рече їй: Всякий, хто пє воду сю забажає знов;
15 Глагола к Нему жена: господи, даждь ми сию воду, да ни жажду, ни прихожду семо почерпати.
Каже до Него жінка: Добродїю, дай менї сієї води, щоб не жаждувала, анї ходила сюди черпати.
16 Глагола ей Иисус: иди, пригласи мужа твоего и прииди семо.
Рече їй Ісус: Іди поклич чоловічка твого, та й приходь сюди.
17 Отвеща жена и рече (Ему): не имам мужа. Глагола ей Иисус: добре рекла еси, яко мужа не имам:
Озвалась жінка і каже: Не маю чоловіка. Рече їй Ісус: Добре сказала єси, що чоловіка не маєш;
18 пять бо мужей имела еси, и ныне, егоже имаши, несть ти муж: се воистинну рекла еси.
пять бо чоловіків мала, та й тепер которого маєш, не чоловік тобі; у сьому правду сказала єси.
19 Глагола Ему жена: Господи, вижу, яко пророк еси Ты:
Каже Йому жінка: Добродїю, бачу, що пророк єси Ти.
20 отцы наши в горе сей поклонишася: и вы глаголете, яко во Иерусалимех есть место, идеже кланятися подобает.
Батьки наші на сїй горі покланялись; а ви кажете, що в Єрусалимі місце, де треба покланяти ся.
21 Глагола ей Иисус: жено, веру Ми ими, яко грядет час, егда ни в горе сей, ни во Иерусалимех поклонитеся Отцу:
Рече їй Ісус: Жінко, вір менї, що прийде час, коли нї на горі сїй, анї в Єрусалимі покланяти метесь ви Отцеві.
22 вы кланяетеся, егоже не весте: мы кланяемся, егоже вемы, яко спасение от Иудей есть:
Ви кланяєтесь, а чому - не знаєте; ми кланяємось, і чому - знаємо, бо спасеннє від Жидів.
23 но грядет час, и ныне есть, егда истиннии поклонницы поклонятся Отцу духом и истиною: ибо Отец таковых ищет покланяющихся Ему:
Та прийде час, і вже єсть, що правдиві поклонники поклонять ся Отцеві духом і правдою; Отець бо таких шукає покланяючих ся Йому.
24 дух (есть) Бог: и иже кланяется Ему, духом и истиною достоит кланятися.
Дух - Бог, і хто покланяєть ся Йому, духом і правдою мусить покланятись.
25 Глагола Ему жена: вем, яко Мессиа приидет, глаголемыи Христос: егда Той приидет, возвестит нам вся.
Каже Йому жінка: Знаю, що Месия прийде (званий Христос). Як прийде Він, звістить нам усе.
26 Глагола ей Иисус: Аз есмь, глаголяй с тобою.
Рече їй Ісус: Се я, що глаголю тобі.
27 И тогда приидоша ученицы Его и чудяхуся, яко с женою глаголаше: обаче никтоже рече: чесо ищеши? Или: что глаголеши с нею?
І прийшли на се ученики Його, й дивувались, що Він із жінкою розмовляв; та нїхто не сказав: Чого тобі треба? або: Про що розмовляєш із нею?
28 Остави же водонос свой жена, и иде во град, и глагола человеком:
Покинула тодї відро своє жінка, й пійшла в город, і каже людям:
29 приидите (и) видите Человека, Иже рече ми вся, елика сотворих: еда Той есть Христос?
Ійдїть подивіть ся на чоловіка, котрий сказав менї все, що я зробила; чи се не Христос?
30 Изыдоша же из града и грядяху к Нему.
Вийшли ж з города, й прийшли до Него.
31 Между же сим моляху Его ученицы (Его), глаголюще: Равви, яждь.
Тим часом просили Його ученики: Рави, їж.
32 Он же рече им: Аз брашно имам ясти, егоже вы не весте.
Він же рече їм: Я маю їжу їсти, котрої ви не знаєте.
33 Глаголаху убо ученицы к себе: еда кто принесе Ему ясти?
Казали ж ученики один до одного: Хиба хто приніс Йому їсти?
34 Глагола им Иисус: Мое брашно есть, да сотворю волю Пославшаго Мя и совершу дело Его.
Рече їм Ісус: Моя їжа, щоб чинити волю Пославшого мене, й скінчити Його діло.
35 Не вы ли глаголете, яко еще четыри месяцы суть, и жатва приидет? Се, глаголю вам: возведите очи ваши и видите нивы, яко плавы суть к жатве уже:
Хиба ви не кажете: Що ще чотирі місяці, та й жнива прийдуть? Ось глаголю вам: Здійміть очі ваші, та погляньте на ниви, що вже пополовіли на жнива.
36 и жняй мзду приемлет и собирает плод в живот вечный, да и сеяй вкупе радуется и жняй: (aiōnios g166)
І приймає жнець плату, й збирає овощ у житте вічне, щоб і хто сїє радував ся, і хто жне. (aiōnios g166)
37 о сем бо слово есть истинное, яко ин есть сеяй, и ин (есть) жняй:
Бо у сьому слово правдиве: що инший, хто сіє, а инший, хто жне.
38 аз послах вы жати, идеже вы не трудистеся: инии трудишася, и вы в труд их внидосте.
Я післав вас жати, коло чого ви не працювали; инші люде працювали, а ви на працю їх увійшли.
39 От града же того мнози вероваша в Онь от Самарян, за слово жены свидетелствующия, яко рече ми вся, елика сотворих.
З города ж того багато увірувало в Него Самарян через слово жінки, сьвідкуючої: Що сказав мені все, що зробила.
40 Егда убо приидоша к Нему Самаряне, моляху Его, дабы пребыл у них: и пребысть ту два дни.
Як же прийшли до Него Самаряне, просили Його зістатись у них; і зіставсь там два днї.
41 И много паче вероваша за слово Его:
І багато більше увірувало за слово Його.
42 жене же глаголаху, яко не ктому за твою беседу веруем: сами бо слышахом и вемы, яко Сей есть воистинну Спас миру, Христос.
А тій жінці казали: Що вже не задля твого оповідання віруємо; самі бо чули, й знаємо, що се справді Спас сьвіту Христос.
43 По двою же дню изыде оттуду и иде в Галилею:
Через два ж днї вийшов звідтіля та прийшов у Галилею.
44 Сам бо Иисус свидетелствова, яко пророк во своем отечествии чести не имать.
Сам бо Ісус сьвідкував, що пророк у своїй отчинї чести не має.
45 Егда же прииде в Галилею, прияша Его Галилеане, вся видевше, яже сотвори во Иерусалимех в праздник: и тии бо приидоша в праздник.
Як же прийшов у Галилею, прийняли Його Галилейцї, бачивши все, що зробив у Єрусалимі на сьвята: бо й вони ходили на сьвята.
46 Прииде же паки Иисус в Кану Галилейскую, идеже претвори воду в вино. И бе некий царев муж, егоже сын боляше в Капернауме.
Прийшов же Ісус ізнов у Кану Галилейську, де зробив воду вином. І був один царський, котрого син нездужав у Капернаумі.
47 Сей слышав, яко Иисус прииде от Иудеи в Галилею, иде к Нему и моляше Его, да снидет и исцелит сына Его: имеяше бо умрети.
Сей, почувши, що Ісус прибув із Юдеї в Галилею, прийшов до Него, й благав Його, щоб пійшов та оздоровив сина його, бо мав умерти.
48 Рече убо Иисус к нему: аще знамении и чудес не видите, не имате веровати.
Рече ж Ісус до него: Коли ознак та див не побачите, не увіруєте.
49 Глагола к Нему царев муж: Господи, сниди, прежде даже не умрет отроча мое.
Каже до Него царський: Господи, йди перш, ніж умре дитина моя.
50 Глагола ему Иисус: иди, сын твой жив есть. И верова человек словеси, еже рече ему Иисус, и идяше.
Рече йому Ісус: Іди, син твій живий. І увірував чоловік слову, що промовив йому Ісус, і пійшов.
51 Абие же входящу ему, (се, ) раби его сретоша его и возвестиша (ему), глаголюще, яко сын твой жив есть.
Вже ж він ішов, зустріли його слуги його й звістили, кажучи: Що хлопчик твій живий.
52 Вопрошаше убо от них о часе, в который легчае ему бысть, и реша ему, яко вчера в час седмый остави его огнь.
Спитав же в них про годину, коли полегшало йому. І кажуть йому: Що вчора семої години покинула його горячка.
53 Разуме же отец, яко той бе час, в оньже рече ему Иисус, яко сын твой жив есть: и верова сам и весь дом его.
Зрозумів же батько, що тієї самої години, котрої сказав йому Ісус: Що син твій живий; і увірував сам і ввесь дім його.
54 Сие паки второе знамение сотвори Иисус, пришед от Иудеи в Галилею.
Се знов другу ознаку зробив Ісус, прийшовши з Юдеї в Галилею.
