Книга Иова 40

1 И отвеща Господь Бог ко Иову и рече:

І говорив Господь Йову й сказав:

2 еда суд со Всесильным укланяется? Обличаяй же Бога отвещати имать Ему.

„Чи буде ставати на прю з Всемогутнім огу́дник? Хто сперечається з Богом, хай на це відповість!“

3 Отвещав же Иов, рече Господеви:

І Йов відповів Господе́ві й сказав:

4 почто еще аз прюся, наказуемь и обличаемь от Господа, слышай таковая ничтоже сый? Аз же кий ответ дам к сим? Руку положу на устех моих:

„Оце я знікче́мнів, — що ж маю Тобі відповісти? Я кладу́ свою руку на уста свої.

5 единою глаголах, вторицею же не приложу.

Я раз говорив був, і вже не скажу́, а вдруге — і більш не дода́м“!

6 Паки же отвещав Господь, рече ко Иову из облака:

І відповів Господь Йову із бурі й сказав:

7 ни, но препояши яко муж чресла твоя: вопрошу же тя, ты же Ми отвещай.

„Підпережи́ но ти сте́гна свої, як мужчи́на: Я буду питати тебе, — ти ж поя́снюй Мені!

8 Не отвергай суда Моего: мниши ли Мя инако тебе сотворша, разве да явишися правдив?

Чи ти хочеш пору́шити право Моє, винува́тити Мене, щоб опра́вданим бути?

9 Еда мышца ти есть на Господа, или гласом на Него гремиши?

Коли маєш раме́но, як Бог, і голосом ти загрими́ш, немов Він,

10 Приими же высоту и силу, в славу же и в честь облецыся:

то окрась Ти себе пишното́ю й вели́чністю, зодягни́ся у славу й красу́!

11 пусти же Ангелы гневом и всякаго укорителя смири,

Розпоро́ш лютість гніву свого́, і поглянь на все горде — й прини́зь ти його́!

12 величава же угаси и согной нечестивыя абие:

Поглянь на все горде — й його впокори́, поспиха́й нечестивих на їхньому місці,

13 скрый же в землю вне вкупе и лица их безчестия исполни.

поховай їх у по́росі ра́зом, а їхні обличчя обви́й в укритті́.

14 Исповем, яко может десница твоя спасти.

Тоді й Я тебе сла́вити буду, як правиця твоя допоможе тобі!

15 Но убо се, зверие у тебе, траву аки волове ядят:

А ось бегемо́т, що його Я створив, як тебе, — траву, як худо́ба велика, він їсть.

16 се убо, крепость его на чреслех, сила же его на пупе чрева:

Ото сила його в його сте́гнах, його ж мі́цність — у м'я́зах його живота́.

17 постави ошиб яко кипарис, жилы же его (яко уже) сплетены суть,

Випросто́вує він, немов ке́дра, свойо́го хвоста́, жили сте́гон його поспліта́лись.

18 ребра его ребра медяна, хребет же его железо слияно.

Його кості — немов мідяні оті ру́ри, костома́хи його — як ті пру́ття залізні.

19 Сиесть начало создания Господня: сотворен поруган быти Ангелы Его:

Голова оце Божих доріг; і тільки Творе́ць його може зблизи́ти до нього меча.

20 возшед же на гору стреминную, сотвори радость четвероногим в тартаре:

Бо гори прино́сять поживу йому, і там гра́ється вся звірина́ польова́.

21 под всяким древом спит, при рогозе и тростии и ситовии:

Під ло́тосами він виле́жується, в укритті́ очере́ту й болота.

22 осеняют же над ним древеса велика с леторасльми и ветви напольныя:

Ло́тоси тінню своєю вкривають його, топо́лі поточні його обгорта́ють.

23 аще будет наводнение, не ощутит: уповает, яко внидет Иордан во уста его:

Ось підійма́ється рі́чка, та він не боїться її, він безпечний, хоча б сам Йорда́н йому в па́щу впливав!

24 во око свое возмет его, ожесточився продиравит ноздри.

Хто може схопи́ти його в його о́чах, гака́ми ніздрю́ продіра́вити?