Книга Иова 36

1 Приложив же еще Елиус, рече:

І далі Елігу казав:

2 пожди ми мало еще, да тя научу: еще бо у мене есть слово.

„Почекай мені тро́хи, й тобі покажу́, бо ще́ є про Бога слова́.

3 Приим хитрость мою отдалеча, делы же моими праведная реку воистинну:

Зачну́ виклада́ти я зда́лека, і Творце́ві своєму віддам справедливість.

4 и не неправедны глаголы без правды уразумееши.

Бо справді слова́ мої не неправдиві, — я з тобою безва́дний в знанні́.

5 Виждь же, яко Господь не отринет незлобиваго:

Таж Бог си́льний, і не відкидає ніко́го, Він міцни́й в силі серця.

6 силен крепостию сердца нечестивых не оживит и суд нищым даст,

Не лишає безбожного Він при житті, але право для бідних дає.

7 не отимет от правдиваго очес Своих, и со цари на престоле посадит их на победу, и вознесутся.

Від праведного Він очей Своїх не відверта́є, але їх садо́вить з царями на троні наза́вжди, — і вони підвищаються.

8 Связаннии в ручных узах яти будут ужами нищеты,

А як тільки вони ланцюга́ми пов'я́зані, і тримаються в пу́тах біди́,

9 и возвестит им дела их и прегрешение их, яко укрепятся:

то Він їм представляє їх вчинок та їхні провини, що багато їх стало.

10 но правдиваго услышит, и рече, яко обратятся от неправды.

Відкриває Він ухо їх для осторо́ги, та вели́ть, щоб вернулися від беззако́ння.

11 Аще услышат и поработают, скончают дни своя во благих и лета своя в благолепоте:

Якщо тільки послу́хаються, та стануть служити Йому, покі́нчать вони свої дні у добрі, а ро́ки свої у приє́мнощах.

12 нечестивых же не спасет, зане не хотеша познати Господа и занеже учими не послушливи беша.

Коли ж не послухаються, то наскочать на ра́тище, і покі́нчать життя без знання́.

13 И лицемери сердцем возмутят ярость: не возопиют, яко связа их:

А злосерді кладуть гнів на себе, не кричать, коли в'яже Він їх.

14 да умрет убо в юности душа их, житие же их уязвляемо Ангелы,

У мо́лодості помирає душа їх, а їхня живая — поміж блудника́ми.

15 занеже оскорбиша недужна и немощна, суд же кротких изложит.

Він визволяє убогого з горя його, а в переслі́дуванні відкриває їм ухо.

16 Еще же исторгну тя от уст вражиих: бездна, пролитие под нею, и сниде трапеза твоя исполнена тука.

Також і тебе Він би ви́бавив був із тісноти́ на широ́кість, що в ній нема у́тиску, а те, що на стіл твій поклалося б, повне то́вщу було б.

17 Не оскудеет же от праведных суд:

Та правом безбожного ти перепо́внений, право ж та суд підпира́ють люди́ну.

18 ярость же на нечестивыя будет, нечестия ради даров их, ихже приимаху на неправде.

Отож лютість нехай не намо́вить тебе до плеска́ння в долоні, а о́куп великий нехай не заве́рне з дороги тебе.

19 Да не уклонит тя волею ум от мольбы в беде сущих немощных и всех содержащих крепость.

Чи в біді допоможе твій зойк та всі змі́цнення сили?

20 Не привлецы нощи, еже взыти людем вместо их:

Не квапся до ночі тієї, коли ви́рвані будуть народи із місця свого́.

21 но сохранися, да не содееши зла: сих бо ради изят еси от нищеты.

Стережись, не звертайся до зла, яке за́мість біди ти обрав.

22 Се, Крепкий удержит крепостию Своею: кто бо есть, якоже Той, силен?

Отож, Бог найвищий у силі Своїй, — хто навчає, як Він?

23 И кто есть испытуяй дел Его? Или кто рекий: содея неправду?

Хто дорогу Його Йому вказувати бу́де? І хто скаже: „Ти кривду зробив?“

24 Помяни, яко велия дела Его суть, имиже владеша мужие.

Пам'ятай, щоб звели́чувати Його вчинок, про якого виспівують люди,

25 Всяк человек видит в себе, елицы уязвляеми суть человецы.

що його бачить всяка люди́на, чоловік приглядається зда́лека.

26 Се, Крепкий великий, и не увемы: число лет Его безконечное:

Отож, Бог великий та недовідо́мий, і недосліди́ме число Його літ!

27 изочтенны же ему суть капли дождевныя, и излиются дождем во облак:

Бо стягає Він краплі води, і доще́м вони падають з хмари Його,

28 потекут обетшания, осениша же облацы над премногими людьми: время постави скоту, ведят же ложа чин. О всех сих не дивитлитися ум, и не изменяетлися ти сердце от тела?

що хмари спускають його, і спада́ють дощем на багато людей.

29 И аще уразумеет простертие облака, равенство скинии Его:

Також хто зрозуміє розтя́гнення хмари, грім намету Його?

30 се, простирает на ню свет и корения морская покры:

Отож, розтягає Він світло Своє над Собою і мо́рську глибі́нь закриває,

31 теми бо судит людем, даст пищу могущему.

бо ними Він судить наро́ди, багато поживи дає.

32 На руку покры свет и заповеда о нем сретающему:

Він тримає в руках Своїх бли́скавку, і керує її проти цілі.

33 возвестит о нем другу своему Господь, стяжание, и о неправде.

Її гу́ркіт звіщає про неї, і при́хід її відчуває й худо́ба.