Книга Иова 16
1 Отвещав же Иов, рече:
А Йов відповів та й сказав:
2 слышах сицевая многа, утешителие зол вси.
„Чув я такого багато, — даремні розра́дники всі ви!
3 Что бо? Еда чин есть во словесех ветра? Или кую ти пакость сотворит, яко отвещаеши?
Чи настане кінець вітряни́м цим слова́м? Або що зміцни́ло тебе, що так відповідаєш?
4 И аз якоже вы возглаголю: аще бы душа ваша подлежала вместо моея, тогда наскочил бых на вы словесы, покиваю же на вы главою моею.
I я говорив би, як ви, якби ви на місці моє́му були́, — я додав би слова́ми на вас, і головою своєю кива́в би на вас,
5 Буди же крепость во устех моих, движения же устен не пощажу.
уста́ми своїми зміцня́в би я вас, і не стримав би рух своїх губ на розраду!
6 Аще бо возглаголю, не возболю ли язвою? Аще же и умолчу, чим менше уязвен буду?
Якщо я говоритиму, біль мій не стри́мається, а якщо перестану, що віді́йде від мене?
7 Ныне же преутруждена мя сотвори, буя, согнивша, и ят мя.
Та тепер ось Він змучив мене: Всю громаду мою Ти спусто́шив,
8 В послушество бых, и воста во мне лжа моя, противно лицу моему отвеща.
і помо́рщив мене, і це стало за сві́дчення, і змарні́лість моя проти мене повстала, — і очеви́дьки мені докоряє!
9 Гневен быв низложи мя, возскрежета зубы на мя, стрелы разбойников Его нападоша на мя.
Його гнів мене ша́рпає та ненави́дить мене, скрего́че на мене зубами своїми, мій ворог виго́стрює очі свої проти мене...
10 Остротою очес наскака, мечем порази мя в колена: вкупе же потекоша на мя:
Вони па́щі свої роззявля́ють на мене, б'ють гане́бно по що́ках мене, збираються ра́зом на мене:
11 предаде бо мя Господь в руки неправедных, нечестивым же поверже мя.
Бог злочи́нцеві видав мене, і кинув у руки безбожних мене́.
12 Мирствующа разсыпа мя, взяв мя за власы оборва, постави мя аки примету.
Спокійний я був, — та тремтя́чим мене Він зробив. І за шию вхопи́в Він мене — й розторо́щив мене, та й поставив мене Собі ціллю:
13 Обыдоша мя копиями бодуще во истесы моя, не щадяще: излияша на землю желчь мою,
Його стрі́льці мене оточи́ли, розриває нирки́ мої Він не жалі́вши, мою жовч виливає на землю.
14 низложиша мя труп на труп, текоша ко мне могущии,
Він робить пролі́м на проло́мі в мені, Він на мене біжить, як сила́ч.
15 вретище сошиша на кожу мою, и мощь моя на земли угасе.
Вере́ту пошив я на шкіру свою та під по́рох знизи́в свою го́лову.
16 Чрево мое сгоре от плача, на веждах же моих стень смертная,
Зашарі́лось обличчя моє від плачу́, й на пові́ках моїх залягла́ смертна тінь,
17 неправедно же ни едино бе в руку моею: молитва же моя чиста.
хоч насильства немає в доло́нях моїх, і чи́ста молитва моя!
18 Земле, да не покрыеши над кровию плоти моея, ниже да будет место воплю моему.
Не прикри́й, земле, крови моєї, і хай місця не буде для зо́йку мого́, —
19 И ныне се, на небесех Послух мой, Свидетель же ми во вышних.
бо тепер ось на небі мій Свідок, Самови́дець мій на висоті́.
20 Да приидет моя мольба ко Господу, пред Нимже да каплет око мое.
Глузли́вці мої, мої дру́зі, — моє око до Бога сльози́ть,
21 Буди же обличение мужу пред Господем, и сыну человеческому ко ближнему его.
і нехай Він дозволить люди́ні змага́ння із Богом, як між сином лю́дським і ближнім його, —
22 Лета же изочтеная приидоша, и путем, имже не возвращуся, пойду.
бо почи́слені роки мину́ть, і піду́ я дорогою, та й не верну́сь.
