Книга пророка Исаии 7
1 И бысть во дни Ахаза сына Иоафамля, сына Озии, царя Иудина, взыде Расин царь Арамль, и Факей сын Ромелиев, царь Израилев, на Иерусалим, воевати на него, и не возмогоша разорити его.
І сталося за днів Аха́за, сина Йота́ма, Уззіїного сина, царя Юди, вийшов Реці́н, цар сирійський, і Пе́ках, син Ремаліїн, цар Ізраїлів, до Єрусалиму на війну́ на нього, та не міг звоюва́ти його.
2 И возвестися в дому Давидове, глаголя: совещася Арам со Ефремом, и ужасеся душа его и душа людий его, якоже в дубраве древо ветром возколеблется.
І спові́щено Давидів дім, і сказано: „Став табо́ром Ара́м у землі Єфремовій“. І захиталося серце його й серце наро́ду його, як хитаються лісові́ дере́ва від вітру!
3 И рече Господь ко Исаии: изыди во сретение Ахазу ты и оставыйся Иасув сын твой, к купели горняго пути села белилнича,
І сказав Господь до Ісаї: „Вийди навпроти Ахаза, ти та твій син Шеар-Яшув, до кінця водово́ду горі́шнього ставу, на биту дорогу По́ля-Валю́шників.
4 и речеши ему: блюди, еже молчати, и не бойся, ниже душа твоя да изнеможет от двою древу главень дымящихся сих: егда бо гнев ярости Моея будет, паки изцелю.
І скажеш до нього: Стережися й будь спокійний, не бійся, а серце твоє нехай не мякне через два за́лишки тих димля́чих голове́шок, від по́лум'я гніву Реціна й Арама та сина Ремаліїного,
5 Сын же Арамль и сын Ромелиев яко совещаста совет лукавый на тя, глаголюще:
за те, що Арам, Єфрем та син Ремаліїн радили проти тебе лихе, говорячи:
6 взыдем во Иудею, и собеседовавше с ними отвратим я к нам и воцарим в ней сына Тавеилева:
Ходім на Юдею та її налякаємо, і здобу́демо для себе, і настано́вимо царем серед нього Тавеїлового сина.
7 сия же глаголет Господь Саваоф: не пребудет совет сей, ниже сбудется,
Так сказав Господь Бог: Цього не станеться й не бу́де!
8 но глава Араму Дамаск, и глава Дамаску Расин: но еще шестьдесят и пять леть, оскудеет царство Ефремово от людий,
Бо голова Ара́му — Дама́ск, а голова Дамаску — Рецін, та ще шістдеся́т і п'ять літ, — і буде зла́маний Єфрем, так що перестане бути наро́дом!
9 глава же Ефремови Соморон, и глава Соморону сын Ромелиев: и аще не уверите, ниже имате разумети.
А голова Єфрему — Самарі́я, а голова Самарії — син Ремаліїн. Якщо ви не повірите, то не встоїте́“.
10 И приложи Господь глаголати ко Ахазу, рекий:
I Господь далі говорив до Ахаза й казав:
„Зажадай собі знака від Господа, Бога твого, і зійди гли́боко до шео́лу, або зійди ви́соко догори́!“ (Sheol h7585)
12 И рече Ахаз: не имам просити, ниже искушу Господа.
А Ахаз відказав: „Не пожадаю я, і не буду споку́шувати Господа“.
13 И рече (Исаиа): слышите убо, доме Давидов: еда мало вам есть труд даяти человеком, и како даете Господеви труд?
І він сказав: „Послухайте, доме Давидів, — чи мало вам труди́ти людей, що тру́дите також Бога мого?
14 Сего ради даст Господь Сам вам знамение: се, Дева во чреве зачнет и родит Сына, и наречеши имя Ему Еммануил:
Тому Господь Сам дасть вам знака: Ось Діва в утро́бі зачне́, і Сина поро́дить, і назве́ш ім'я́ Йому: Еммануї́л.
15 масло и мед снесть, прежде неже разумети ему изволити злая, или избрати благое:
Масло та мед буде Він спожива́ти, аж поки не пізна́є того, як зло відкидати та добро́ вибирати.
16 зане прежде неже разумети отрочати благое или злое, отринет лукавое, еже избрати благое, и оставится земля, еяже ты боишися, от лица двух царей.
Бо поки пізна́є Та Дити́на, як зло відкида́ти та добро вибира́ти, буде поки́нена та земля, що ти лякаєшся перед двома́ царями її.“
17 Но наведет Господь на тя и на люди твоя и на дом отца твоего дни, иже еще не пришли, от дне в оньже отя Ефрема от Иуды, царя Ассирийска.
Спровадить Госпо́дь на тебе, і на наро́д твій, і на дім ба́тька твого дні, які не прихо́дили від дня відсту́плення Єфрема від Юди, — спровадить царя асирійського.
18 И будет в той день, позвиждет Господь мухам, яже владеют частию реки Египетския, и пчеле, яже есть во стране Ассирийстей:
І станеться в день той, прива́бить Госпо́дь муху, що в кінці рік Єгипту, та бджолу́, що в ассирійському кра́ї,
19 и приидут вси и почиют в дебрех страны и в пещерах каменных, и во вертепех и во всяцей разселине и во всяцем древе.
і вони прилетя́ть, та уся́дуться всі по прова́ллях стрімки́х та по щі́линах ске́льних, і в усіх тернови́ннях, та на лу́ках усіх.
20 В день оный обриет Господь бритвою наятою об ону страну реки царя Ассирийска, главу и власы ног, и браду отимет.
Дня то́го ого́лить Господь немов бритвою, на́йнятою по тім боці ріки́, — царем асирійським, го́лову та воло́сся ніг, забере також бо́роду.
21 И будет в той день, кормити будет человек юницу от волов и две овце:
І бу́де дня то́го, що хто прогоду́є корівку та дві штуки худо́би дрібно́ї,
22 и будет от множества творения млечнаго, масло и мед снесть всяк оставыйся на земли.
то ста́неться, що від многоти́ молока, що надо́їть, спожива́тиме масло, бо масло та мед буде їсти всякий, хто зоста́неться серед землі.
23 И будет в той день, всяко место, идеже аще будет тысяща лоз винограда, по тысящи сикль, в лядину будет и в терние:
І бу́де дня то́го: кожне місце, що в нім буде тисяча лоз винограду на тисячу срі́бла, стане терни́ною та будяко́м!
24 со стрелою и луком внидут тамо, яко лядиною и тернием будет вся земля:
Зо стрі́лами й з луком він бу́де ходи́ти туди́, бо стане терни́ною та будяко́м уся земля.
25 и всяка гора оремая возорется, не найдет тамо страх: будет от лядины и от терния в паству овцам и в попрание волу.
А на всі го́ри, що за́ступом копано їх, ти не зі́йдеш туди, бо будеш боятись терни́ни й будя́ччя, — і стануться місцем вони, куди волів посила́тимуть, і топта́тимуть ві́вці його́.
