Книга пророка Исаии 27
1 В той день наведет Господь мечь святый и великий и крепкий на драконта змиа бежаща, на драконта змиа лукаваго, и убиет драконта сущаго в мори.
У той день наві́дає Господь Своїм тверди́м, і дужим та сильним мече́м левіята́на, змія прудко́го, і левіята́на, змія звивко́го, і драко́на, що в морі, заб'є.
2 В той день виноград добрый, желание пети над ним:
У той день заспівайте про нього, про виноградник прина́дний:
3 аз град крепкий, град воюемый, всуе напою его: пленен бо будет нощию, в день же падется стена его: несть того, иже не возмет его.
Я Господь, його Сто́рож, щохвилі його Я напо́юю; щоб хто не наві́дав його, стережу́ його вдень та вночі,
4 Кто мя приставит стрещи стеблие на ниве? Ради вражды сея отринух и. Убо сего ради сотвори Господь Бог вся, елика совеща.
Я гніву не маю. Хто Мені дасть терни́ну й будя́ччя, — на бій Я піду́ проти них, і спалю́ їх усіх!
5 И сгорех, возопиют живущии в нем: сотворим мир Ему, сотворим мир,
Хіба буде держа́тися міцно Мого він за́хисту, щоб мир учини́ти зо Мною, зо Мною щоб мир учини́ти!
6 приходящая чада Иаковля: прозябнет и процветет Израиль, и наполнится вселенная плода его.
Яків у майбу́тньому пу́стить корі́ння, розцвіте́ться Ізра́їль і пу́п'янки пу́стить, і поверхню вселенної пло́дом напо́внять.
7 Еда якоже Той порази, и сам сице уязвится? И якоже сам уби, такожде убиен будет?
Чи Він ура́зив його, як ура́зив того, хто бив був його? Чи він був забитий, як забиті були його вби́вники?
8 Сваряся и укоряя отпустит я: не Ты ли был еси помышляя духом жестоким, убити я духом ярости?
Ти вигнав його, відіслав його й су́дишся з ним, вигнав його Своїм по́дувом сильним у день схі́днього вітру.
9 Сего ради отимется беззаконие Иаковле, и сие есть благословение его, егда отиму грех его, егда положат все камение требищ сокрушено аки прах дробный: и не пребудут древеса их, и кумиры их будут посечени, аки дубрава далече.
Тому вина Якова буде оку́плена цим, а це плід увесь: усу́нення з нього гріха́, коли він учинить каміння все же́ртівника побитим, немов грудки́ крейди, і не стоятимуть більше Аста́рти, і стовпи́ на честь сонця.
10 Обитающее стадо отпущенно будет, аки стадо оставленое: и будет много время в пажить, и тамо почиют стада.
Бо місто укрі́плене буде само́тнє, мешка́ння покинене та позоста́влене, мов би пустиня, — там па́стися буде теля, і там буде лежати воно, та пони́щить галу́зки його.
11 И по времени не будет в нем всякаго злака, занеже изсхнет: жены грядущыя с позорища, приидите: не суть бо людие имуще смысла, сего ради не ущедрит Сотворивый я, ниже Создавый их помилует.
Коли ви́сохнуть ві́ття його, то пола́мане буде, — жінки при́йдуть і спалять його. А що це нерозумний наро́д, тому милосердя до нього Творе́ць його мати не буде, і не буде ласка́вий до нього Створи́тесь його́.
12 И будет в той день, заградит Господь от ровенника речнаго, даже до Ринокоруры (града): вы же соберите сыны Израилевы по единому.
І станеться в день той, плоди́ помоло́тить Господь від бігу ріки до потоку єгипетського, а ви по одно́му позби́рані будете, сино́ве Ізраїля!
13 И будет в той день, вострубят трубою великою, и приидут погубляемии во стране Ассирийстей и погубляемии во Египте, и поклонятся Господеви на горе святей во Иерусалиме.
I станеться в день той, і буде засу́рмлено в велику сурму́, і при́йдуть, хто гинув у кра́ї асирійському, і вигна́нці до кра́ю єгипетського, і будуть вони на святій горі в Єрусалимі вклонятися Господе́ві.
