Послание к Евреям 3
1 Темже, братие святая, звания небеснаго причастницы, разумейте Посланника и Святителя исповедания нашего Иисуса Христа,
Отож, святі брати́, учасники небесного покли́кання, уважайте на Апо́стола й Первосвященика нашого ісповідання, Ісуса,
2 верна суща Сотворшему Его, якоже и Моисей во всем дому Его.
що вірний Тому́, Хто настанови́в Його, як був і Мойсей у всім домі Його,
3 Множайшей бо славе Сей паче Моисеа сподобися, елико множайшую честь имать паче дому сотворивый его:
бо гідний Він вищої слави понад Мойсея, поскільки будівни́чий має більшу честь, аніж дім.
4 всяк бо дом созидается от некоего: а сотворивый всяческая Бог.
Усякий бо дім хтось будує, а Той, хто все збудував, — то Бог.
5 И Моисей убо верен бе во всем дому Его, якоже слуга, во свидетелство глаголатися имевшым:
І Мойсей вірний був у всім домі Його, як слуга, на свідоцтво того, що сказати повинно було́.
6 Христос же якоже Сын в дому Своем: Егоже дом мы есмы, аще дерзновение и похвалу упования даже до конца известно удержим.
Христос же, як Син, у Його домі. А дім Його — ми, коли тільки відвагу й похвалу́ надії доде́ржимо певними аж до кінця.
7 Темже, якоже глаголет Дух Святый, днесь, аще глас Его услышите,
Тому́ то, як каже Дух Святий: „Сьогодні, як голос Його ви почуєте,
8 не ожесточите сердец ваших, якоже в прогневании, во дни искушения в пустыни,
не робіть затверді́лими ваших серде́ць, як під час наріка́нь, за дня випробо́вування на пустині,
9 идеже искусиша Мя отцы ваши, искусиша Мя и видеша дела Моя четыредесять лет.
де Мене випробо́вували отці ваші, Мене випробо́вували, і бачили працю Мою сорок років.
10 Сего ради негодовах рода того и рех: присно заблуждают сердцем, тии же не познаша путий Моих:
Через це Я розгнівався був на той рід і сказав: Постійно вони блу́дять серцем, вони не пізнали доріг Моїх,
11 яко кляхся во гневе Моем, аще внидут в покой Мой.
тому́ Я присягнув у гніві Своїм, що вони до Мого́ відпочинку не вві́йдуть“!
12 Блюдите, братие, да не когда будет в некоем от вас сердце лукаво, (исполнено) неверия, во еже отступити от Бога жива.
Стережіться, брати́, щоб у комусь із вас не було злого серця невірства, що воно відступало б від Бога Живого!
13 Но утешайте себе на всяк день дондеже днесь нарицается, да не ожесточится некто от вас лестию греховною:
Але кожного дня заохочуйте один о́дного, доки зветься „Сьогодні“, щоб запеклим не став котри́й з вас через підступ гріха.
14 причастницы бо быхом Христу, аще точию начаток состава даже до конца известен удержим:
Бо ми стали учасниками Христа, коли тільки почате життя ми затри́маємо певним аж до кінця,
15 внегда глаголет: днесь, аще глас Его услышите, не ожесточите сердец ваших, якоже в прогневании.
аж поки говориться: „Сьогодні, як голос Його ви почуєте, не робіть затверділими ваших серде́ць, як під час наріка́нь“!
16 Нецыи бо слышавше прогневаша, но не вси изшедшии из Египта с Моисеом.
Котрі бо, почувши, розгнівали Бога? Чи не всі, хто з Єгипту вийшов з Мойсеєм?
17 Коих же негодова четыредесять лет? Не согрешивших ли, ихже кости падоша в пустыни?
На ко́го ж Він „гнівався був сорок ро́ків?“Хіба не на тих, хто згрішив, що їхні „кості в пустині полягли?“
18 Которым же клялся не внити в покоище Его? Яве, яко противльшымся.
Проти ко́го Він „був присягався, що не вві́йдуть вони до Його відпочинку, „як не проти неслухняних?
19 И видим, яко не возмогоша внити за неверствие.
І ми бачимо, що вони не змогли ввійти за невірство.
