Послание к Евреям 3

1 Темже, братие святая, звания небеснаго причастницы, разумейте Посланника и Святителя исповедания нашего Иисуса Христа,

Тим же, браттє сьвяте, поклику небесного спільники, вважайте на Посланика і Сьвятителя визнання нашого, на Христа Ісуса.

2 верна суща Сотворшему Его, якоже и Моисей во всем дому Его.

Вірен Він Тому, хто настановив Його, як і Мойсей у всьому домі Його:

3 Множайшей бо славе Сей паче Моисеа сподобися, елико множайшую честь имать паче дому сотворивый его:

більшої бо слави Сей над Мойсея сподобив ся, скільки більшу честь мав, нїж будинок, той, хто вбудував його.

4 всяк бо дом созидается от некоего: а сотворивый всяческая Бог.

Всякий бо будинок будує хтось, а хто все збудував, се Бог.

5 И Моисей убо верен бе во всем дому Его, якоже слуга, во свидетелство глаголатися имевшым:

І Мойсей же вірен у всьому домі Його, яко слуга, на сьвідченнє тому, що мало глаголатись;

6 Христос же якоже Сын в дому Своем: Егоже дом мы есмы, аще дерзновение и похвалу упования даже до конца известно удержим.

Христос же, яко Син, в домі Його, котрого дім ми, коли свободу і похвалу надїї аж до кінця твердо держати мем.

7 Темже, якоже глаголет Дух Святый, днесь, аще глас Его услышите,

Тим же (яко ж глаголе Дух сьвятий): Сьогоднї, як голос мій почуєте,

8 не ожесточите сердец ваших, якоже в прогневании, во дни искушения в пустыни,

не закаменяйте сердець ваших, як в прогнїванню, в день спокуси в пу-стинї,

9 идеже искусиша Мя отцы ваши, искусиша Мя и видеша дела Моя четыредесять лет.

де спокутували мене батьки ваші, досьвідчались про мене, й виділи дїла мої сорок років.

10 Сего ради негодовах рода того и рех: присно заблуждают сердцем, тии же не познаша путий Моих:

За се прогнівивсь я на рід той і сказав: Завсїди заблуджують серцем, і не пізнали вони доріг моїх;

11 яко кляхся во гневе Моем, аще внидут в покой Мой.

так що поклявсь я в гнїві моїм: Чи (коли) ввійдуть вони в відпочинок мій.

12 Блюдите, братие, да не когда будет в некоем от вас сердце лукаво, (исполнено) неверия, во еже отступити от Бога жива.

Остерегайтесь, браттє, щоб не було в кого з вас серце лукаве і невірне, та не відступило від Бога живого.

13 Но утешайте себе на всяк день дондеже днесь нарицается, да не ожесточится некто от вас лестию греховною:

А вговорюйте один одного щодня, доки сьогоднї зоветь ся, щоб не став которий з вас запеклим через підступ гріха.

14 причастницы бо быхом Христу, аще точию начаток состава даже до конца известен удержим:

Бо ми стали ся спільниками Христовими, коли тільки початок істнування до кінця твердо додержимо.

15 внегда глаголет: днесь, аще глас Его услышите, не ожесточите сердец ваших, якоже в прогневании.

Коли (нам) глаголеть ся: "Сьогоднї, коли почуєте голос Його, не закаменяйте сердець ваших, як у прогнїванню".

16 Нецыи бо слышавше прогневаша, но не вси изшедшии из Египта с Моисеом.

Деякі бо, чувши, прогнівали (Бога), тільки ж не всї, що вийшли з Єгипту з Мойсейом.

17 Коих же негодова четыредесять лет? Не согрешивших ли, ихже кости падоша в пустыни?

На кого ж Він гнівив ся сорок років? Чи не на тих, що грішили, котрих кости полягли в пустинї?

18 Которым же клялся не внити в покоище Его? Яве, яко противльшымся.

Кому ж Він кляв ся, що не ввійдуть у впокій Його, коли не неслухняним?

19 И видим, яко не возмогоша внити за неверствие.

І бачимо, що не змогли ввійти за невірство.