Бытие 15
1 По глаголех же сих, бысть слово Господне ко Авраму в видении нощию, глаголя: не бойся, Авраме: Аз защищаю тя, мзда твоя многа будет зело.
По цих-о подіях було слово Господнє Аврамові в видінні таке: „Не бійся, Авраме, — Я тобі щит, нагорода твоя вельми велика“.
2 Глагола же Аврам: Владыко Господи, что ми даси? Аз же отпущаюся безчаден: сын же масек домочадицы моея, сей Дамаск Елиезер.
А Аврам відізвався: „Господи, Господи, — що́ даси Ти мені, коли я бездітний ходжу́, а керівник мого господарства — він Елі-Езер із Дамаску“.
3 И рече Аврам: понеже мне не дал еси семене, домочадец же мой наследник мой будет.
І сказав Аврам: „Отож, Ти не дав нащадка мені, і ото мій керівник — спадкоє́мець мені“.
4 И абие глас Господень бысть к нему, глаголющий: не будет сей наследник твой, но иже изыдет из тебе, той будет наследник тебе.
І ось слово Господнє до нього таке: „Він не бу́де спадкоє́мець тобі, але той, хто вийде з твойого нутра, — він буде спадкоє́мець тобі“.
5 Изведе же его вон и рече ему: воззри на небо и изочти звезды, аще возможеши исчести я. И рече: тако будет семя твое.
І Господь його вивів надвір та й сказав: „Подивися на небо, та зорі злічи, коли тільки потрапиш ти їх полічити“. І до нього прорік: „Таким буде потомство твоє!“
6 И верова Аврам Богу, и вменися ему в правду.
І ввірував Аврам Господе́ві, а Він залічив йому те в праведність.
7 Рече же к нему: Аз (есмь) Бог изведый тя от страны Халдейския, яко дати тебе землю сию наследствовати.
І промовив до нього: „Я Господь, що вивів тебе з Уру халдейського, щоб дати тобі землю оцю, щоб став ти спадкоє́мець її“.
8 И рече: Владыко Господи, по чесому уразумею, яко наследити ю имам?
І промовив Аврам: „Господи, Господи, — з чого я довідаюся, що буду спадкоє́мець її?“
9 Рече же к нему: возми Мне юницу трилетну и козу трилетну и овна трилетна, и горлицу и голубя.
Він же промовив до нього: „Візьми трилітнє теля, і трилітню козу, і трилітнього барана, і горлицю, і пташеня голубине“.
10 Взя же он вся сия и раздели я на полы, и положи я противолична едина ко другому: птиц же не раздели.
І взяв він для Нього все те, і розсік його пополовині, і дав кожну частину його відповідно до другої, але птаства не розсік.
11 Слетеша же птицы на телеса растесаная их: и седе близу их Аврам.
І зліталося хиже птаство на трупи, та Аврам відганяв його.
12 Заходящу же солнцу, ужас нападе на Аврама, и се, страх темен велий нападе нань.
Коли ж сонце схилялось на захід, то спав сон на Аврама. І ось спадає на нього жах темний, великий.
13 И речено бысть ко Авраму: ведый увеси, яко преселно будет семя твое в земли не своей, и поработят я, и озлобят я, и смирят я лет четыриста:
І промовив Господь до Аврама: „Добре знай, що потомство твоє буде прихо́дьком в землі не своїй. І будуть служити вони, і будуть їх мучити чотири сотні літ.
14 языку же, емуже поработают, сужду Аз: по сих же изыдут семо со имением многим:
Але наро́д, якому служити вони будуть, Я засуджу́; та вони потім вийдуть з великим маєтком.
15 ты же отидеши ко отцем твоим в мире, препитан в старости добрей:
А ти до своєї рідні при́йдеш у мирі, у старості добрій похований будеш.
16 в четвертем же роде возвратятся семо: не бо исполнишася греси Аморреов до ныне.
А покоління четверте повернеться сюди, бо досі не повний ще гріх амореянина“.
17 Егда же бысть солнце на западе, пламень бысть: и се, пещь дымящися, и свещы огненны, яже проидоша между растесании сими.
І сталось, коли зайшло сонце й була те́мрява, то ось появилась мов димуюча піч, та смолоскип огняни́й перейшов поміж тими кусками жертви.
18 В день той завеща Господь Авраму завет, глаголя: семени твоему дам землю сию от реки Египетския даже до реки великия Евфрата:
І того дня склав Господь заповіта з Аврамом, говорячи: „Насінню твоєму Я дав оцю землю від річки Єгипту аж до річки великої, до річки Ефрата:
19 Кенеов и Кенезеов и Кедмонеов,
хенеянина, і кенізеянина, і кадмонеянина,
20 и Хеттеов и Ферезеов и Рафаинов,
і хіттеянина, і періззеянина, і рефаеянина,
21 и Аморреов и Хананеов, и Евеов и Гергесеов и Иевусеов.
і амореянина, і ханаанеянина, і ґірґашеянина, і евусеянина“.
