Книга пророка Иезекииля 36
1 И ты, сыне человечь, прорцы на горы Израилевы и рцы:
А ти, сину лю́дський, пророкуй на Ізраїлеві го́ри, та й скажеш: Ізраїлеві го́ри, послухайте сло́ва Госпо́днього!
2 горы Израилевы, слышите слово Господне, сия глаголет Адонаи Господь: понеже рече враг на вы: благоже, пустыня вечная во одержание нам бысть:
Так говорить Госпо́дь Бог: За те, що ворог говорить на вас „Ага́!“і вічні па́гірки стали вам за спа́дщину,
3 того ради прорцы и рцы: тако глаголет Адонаи Господь: зане быти вам погубленым и безчестным и возненавиденым от язык окрестных вам, еже быти вам во одержание прочым языком, и взыдосте и бысте в поношение устен и во укоризну странам:
тому́ пророкуй та й скажеш: Так говорить Господь Бог: За те, що пусто́шено й то́птано вас знавко́ла, щоб були ви спа́дком для останку наро́дів, і були ви взяті на кі́нчик язика́ й на балакани́ну наро́ду,
4 сего ради, горы Израилевы, слышите слово Господне, сия глаголет Адонаи Господь горам и холмом, и потоком и дебрем, и полянам и опустошеным, и разореным и градом оставленым, иже быша в пленение и в попрание оставшым языком окрестным.
тому, Ізраїлеві го́ри, послухайте слова Господа Бога: Так говорить Господь Бог до гір та до згі́р'їв, до рі́чищ та до доли́н, і до спустоші́лих руїн, і до опу́щених міст, що стали за здо́бич та за посміхо́висько для решти тих наро́дів, що навколо.
5 Того ради сия глаголет Адонаи Господь: аще не во огни рвения Моего глаголах на прочыя языки и на Идумею всю, яко даша землю Мою себе во одержание со веселием (от всего сердца), обезчестивше душы, еже потребити повоеванием:
Так говорить Господь Бог: Поправді кажу́, що огнем Своєї ревности говорив Я на решту тих наро́дів та на ввесь Едо́м, що взяли собі Мій Край за спа́док у ра́дості всього серця, у пого́рді душі, щоб ви́гнати його на здо́бич.
6 того ради прорцы на землю Израилеву и рцы горам и холмом, и полянам и дебрем: сия глаголет Адонаи Господь: се, Аз во рвении Моем и в ярости Моей глаголах, за укоризну, юже приясте от язык.
Тому́ пророкуй на Ізраїлеву землю, та й скажеш до гір, до згір'їв, до рі́чищ та до долин: Так говорить Господь Бог: Ось Я говорив у ре́вності Своїй та в гніві Своїм за те, що ви носили га́ньбу наро́дів.
7 Того ради сия глаголет Адонаи Господь: се, Аз воздвигну руку Мою на языки, иже окрест вас, тии безчестие свое приимут.
Тому так говорить Господь Бог: Прирікаючи, Я підняв Свою ру́ку, що ті люди, які навколо вас, — вони понесу́ть свою га́ньбу!
8 Ваше же гроздие и плод ваш, горы Израилевы, поядят людие Мои, яко надеются приити.
А ви, Ізраїлеві гори, розпустіть ваше ві́ття, і бу́дете прино́сити плід свій для Мого наро́ду Ізраїля, бо вони збли́зилися, щоб прийти.
9 Яко се, Аз к вам, и призрю на вы, и возделаете и насеете:
Бо ось Я прийду́ до вас, і зверну́ся до вас, — і ви бу́дете обро́блені та обсіяні.
10 и умножу в вас человеки, весь дом Израилев до конца, и населятся гради, и пустыни оградятся:
І розмно́жу на вас люди́ну, увесь Ізраїлів дім, усього його, — і будуть засе́лені ці міста́, а руїни будуть забудо́вані.
11 и умножу вас людьми и скотом, и умножатся и возрастут, и вселю вас якоже прежде, и благо сотворю вам якоже бывшым прежде вас, и уразумеете, яко Аз есмь Господь:
І розмно́жу на вас люди́ну та скоти́ну, і вони помно́жаться та розпло́дяться, і позасе́люю вас, як за вашої давни́ни, і буду чинити вам краще, як за ваших поча́тків, і ви пізна́єте, що Я — Госпо́дь!
12 и нарожду в вас человеки люди Моя Израиля, и наследят вас, и будете им во одержание, и не приложите ктому безчадни быти от них.
I попрова́джу на вас люди́ну, мій наро́д Ізраїлів, і вони пося́дуть тебе, і станеш ти їм на спа́док, і не будеш уже більше позбавля́ти їх дітей.
13 Сия глаголет Адонаи Господь: понеже глаголаша тебе: земля поядающая человеки ты еси, и безчадная от языка твоего была еси:
Так говорить Господь Бог: За те, що говорять про вас: Ти їси люди́ну, і позбавляєш наро́д свій дітей,
14 того ради человеков ктому не пояси и языка твоего не обезчадиши ктому, глаголет Адонаи Господь.
тому́ ти не будеш уже їсти люди́ни, і більше не позбавиш свій наро́д дітей, говорить Господь Бог!
15 И не услышится в вас ктому безчестие языков, и укоризны людий не приимете ктому, и язык твой не будет без чад ктому, глаголет Адонаи Господь.
І не почуєш уже ти більше га́ньби від пога́н, і нару́ги наро́дів не будеш більше носи́ти, і не вчи́ниш більше, щоб наро́д твій спотика́вся, говорить Госпо́дь Бог“!
16 И бысть слово Господне ко мне глаголя:
І було́ мені слово Госпо́днє таке:
17 сыне человечь, дом Израилев вселися на земли своей, и оскверниша ю путем своим и кумирми своими и нечистотами своими, и по нечистоте месячная имущия бысть путь их пред лицем Моим:
„Сину лю́дський, Ізраїлів дім — вони жили на землі своїй, та й занечи́стили її своєю дорогою та своїми вчинками, — як нечистість жінки в час нечистоти її стала їхня дорога перед Моїм лицем!
18 и излиях ярость Мою на ня, крови ради, юже пролияша на землю, и кумирми своими оскверниша ю,
І вилив Я гнів Свій на них за ту кров, яку вилили вони на землю, та бовва́нами своїми занечи́стили її.
19 и разсыпах я во языки и развеях я во страны: по пути их и по начинанию их судих им.
І розсіяв Я їх серед народів, і вони були розпоро́шені по краї́нах. За їхньою дорогою та за їхніми вчинками розсуди́в Я їх.
20 И внидоша во языки, в няже внидоша тамо, и оскверниша имя Мое святое, внегда глаголатися им: людие Господни сии и от земли своея изыдоша.
І коли прийшли вони до тих наро́дів, куди поприхо́дили, то знева́жили святе Моє Йме́ння, коли стали до них говорити: „Вони — наро́д Господа, та з землі Його повихо́дили!“
21 И пощадих я имене ради Моего святаго еже оскверниша дом Израилев во языцех, аможе внидоша.
І зми́лувався Я над Своїм святим Ім'я́м, що його знева́жив Ізра́їлів дім серед наро́дів, куди вони поприхо́дили.
22 Того ради рцы дому Израилеву: сия глаголет Адонаи Господь: не вам Аз творю, доме Израилев, но имене Моего ради святаго, еже осквернисте во языцех, тамо аможе внидосте.
Тому́ скажи до Ізраїлевого дому: Так говорить Госпо́дь Бог: Не для вас Я роблю́ це, Ізраїлів доме, а тільки для святого Свого Йме́ння, яке ви знева́жили серед народів, куди ви поприхо́дили.
23 И освящу имя Мое великое, оскверненное во языцех, еже осквернисте среде их, и уразумеют языцы, яко Аз есмь Господь, глаголет Адонаи Господь, внегда освящуся в вас пред очима их.
І освячу́ Я велике Ім'я́ Своє́, знева́жене серед народів, що ви знева́жили серед них, і пізнають ті люди, що Я — Госпо́дь, — говорить Господь Бог, — коли Я покажу́ Свою святість серед вас на їхніх оча́х.
24 И возму вы от язык и соберу вы от всех земель, и введу вы в землю вашу,
І візьму́ вас із тих народів, і позбираю вас зо всіх країв, і приведу́ вас до вашої землі.
25 и воскроплю на вы воду чисту, и очиститеся от всех нечистот ваших и от всех кумиров ваших, и очищу вас.
І покроплю́ вас чистою водою, — і станете чисті; зо всіх ваших нечисто́т і зо всіх ваших бовва́нів очи́щу вас.
26 И дам вам сердце ново и дух нов дам вам, и отиму сердце каменное от плоти вашея и дам вам сердце плотяно, и дух Мой дам в вас:
І дам вам нове́ серце, і ново́го духа дам у ваше нутро́, і викину камінне серце з вашого тіла, і дам вам серце із плоті.
27 и сотворю, да в заповедех Моих ходите, и суды Моя сохраните и сотворите я.
І духа Свого́ дам Я до вашого нутра́, і зроблю́ Я те, що уста́вами Моїми будете ходити, а постано́ви Мої будете стерегти́ та вико́нувати.
28 И вселитеся на земли, юже дах отцем вашым, и будете Ми в люди, Аз же буду вам в Бога.
І ви будете сидіти в краю́, якого Я дав вашим батька́м, і будете Мені наро́дом, а Я буду вам Богом!
29 И спасу вы от всех нечистот ваших (и очищу вы от грех ваших всех), и призову пшеницу и умножу ю, и не дам на вы глада:
І спасу́ вас від усіх ваших нечисто́т, і покличу збіжжя, і помно́жу його, і не дам на вас голоду.
30 и распложу плод древесный и плоды селныя, яко да не приимете ктому гладныя укоризны во языцех.
І намно́жу плід де́рева та врожай поля, щоб ви більше не набиралися со́рому через голод між наро́дами.
31 И помянете пути своя злыя и начинания ваша не благая, и вознегодуете пред лицем их о беззакониих ваших и о мерзостех ваших.
І згадаєте ви про ваші доро́ги лихі та про ваші вчинки, що не добрі, і будете бри́дитися самих себе за свої провини та за гидо́ти свої.
32 Не вас ради Аз творю, доме Израилев, глаголет Адонаи Господь, вестно да будет вам, (доме Израилев: ) постыдитеся и усрамитеся от путий ваших, доме Израилев.
Не для вас Я це роби́тиму, — говорить Госпо́дь Бог, — нехай буде це вам відо́ме! Зашарі́йтеся та посоромтеся ваших доріг, Ізраїлів до́ме!
33 Сия глаголет Адонаи Господь: во оньже день очищу вы от всех беззаконий ваших и населю грады, и соградятся пустыни,
Так говорить Господь Бог: Того дня, коли Я очи́щу вас зо всіх ваших провин, то позасе́люю ці міста́, і будуть забудо́вані руїни.
34 и земля погибшая возделается вместо того, яко погублена бысть пред очима всякаго мимоходящаго:
А спусто́шена земля буде обро́блювана за те, що була́ спусто́шенням на оча́х кожного перехожого.
35 и рекут: земля оная погибшая бысть яко вертоград Сладости, и гради опустевшии и разореннии и раскопаннии, забралы утвержденни сташа:
І скажуть: Цей опустоші́лий край став як той еде́нський садо́к, а ці міста, пова́лені й попусто́шені та поруйно́вані, тепер укрі́плені та заме́шкані!
36 и уразумеют языцы, елицы останутся окрест вас, яко Аз Господь возградих разоренныя и насадих погубленныя: Аз Господь глаголах и сотворю.
І пізнають наро́ди, які зостануться навколо вас, що Я, Господь, забудував поруйно́ване, засадив спустоші́ле. Я, Господь, говорив це — і зробив!
37 Сия глаголет Адонаи Господь: се, еще обрящуся дому Израилеву, еже сотворити им: умножу их яко овцы, человеки яко овцы святыя,
Так говорить Господь Бог: Ще на це прихилю́ся до Ізраїлевого дому, щоб зробити їм: помно́жу їх, як лю́дську ота́ру!
38 яко овцы Иерусалимли во праздниках его, тако будут гради опустевшии полни стад человеческих: и уразумеют, яко Аз Господь.
Як освя́чена ота́ра, як отара Єрусалиму в його свята, такі будуть ці поруйно́вані міста́, повні отари лю́дської, — і пізнають вони, що Я — Госпо́дь!“
