Деяния святых апостолов 11
1 Слышаша же Апостоли и братия сущии во Иудеи, яко и языцы прияша слово Божие.
Почули ж апо́столи й браття, що в Юдеї були, що й погани прийняли́ Слово Боже.
2 И егда взыде Петр во Иерусалим, препирахуся с ним иже от обрезания,
І, як Петро повернувся до Єрусалиму, з ним стали змагатися ті, хто з обрі́зання,
3 глаголюще, яко к мужем обрезания не имущым вшел еси и ял еси с ними.
кажучи: „Чого́ ти ходив до людей необрі́заних та споживав із ними?“
4 Начен же Петр, сказоваше им поряду, глаголя:
Петро ж розпочав і їм розповів за порядком, говорячи:
5 аз бех во граде Июппийстем моляся и видех во ужасе видение, сходящь сосуд некий, яко плащаницу велию, от четырех краев низпущаему с небесе, и прииде даже до мене:
„Був я в місті йоппі́йськім і молився, і бачив в захо́пленні видіння: якась посу́дина схо́дила, немов простира́ло велике, яка, за чотири кінці прив'я́зана, спускалася з неба й підійшла аж до мене.
6 в нюже воззрев смотрях, и видех четвероногая земная и звери и гады и птицы небесныя.
Зазирнувши до неї, я поглянув, і побачив там чотириногих землі, і звірів, і гаддя, і небесних пташок.
7 Слышах же глас глаголющь мне: востав, Петре, заколи и яждь.
І голос почув я, що мені промовляв: „Устань, Петре, заколи та й їж!“
8 Рех же: никакоже, Господи, яко всяко скверно или нечисто николиже вниде во уста моя.
А я відказав: „Жодним способом, Господи, — бо ніко́ли нічого оги́дного чи то нечистого в у́ста мої не вхо́дило!“
9 Отвеща же ми глас вторицею с небесе глаголющь: яже Бог очистил есть, ты не скверни.
І відповів мені голос із неба вдруге: „Що від Бога очищене, не вважай за оги́дне того́!“
10 Сие же бысть трижды: и паки взяшася вся на небо.
І це сталося тричі, і все знов було взяте на небо.
11 И се, абие трие мужие сташа пред храминою, в нейже бех, послани от Кесарии ко мне.
І ось три чоловіки, посланці з Кесарі́ї до мене, перед домом, де був я, спинилися за́раз.
12 Рече же ми Дух ити с ними, ничтоже разсуждая: приидоша же со мною и шесть братия сии, и внидохом в дом мужа.
І сказав мені Дух іти з ними без жодного сумніву. Зо мною ж пішли й оці шестеро браття, і ввійшли ми до дому того чоловіка.
13 И возвести нам, како виде Ангела (свята) в дому своем, ставша и рекша ему: посли во Июппию мужы и призови Симона, нарицаемаго Петра,
І він нам розповів, як у домі своїм бачив ангола, який став і сказав: „Пошли до Йоппі́ї, та приклич того Си́мона, що зветься Петром,
14 иже речет глаголы к тебе, в нихже спасешися ты и весь дом твой.
він слова́ тобі скаже, якими спасешся і ти, і ввесь дім твій“.
15 Внегда же начах глаголати, нападе Дух Святый на них, якоже и на ны в начале.
А як я промовляв, зли́нув на них Святий Дух, як споча́тку й на нас.
16 Помянух же глаголгол Господень, якоже глаголаше: Иоанн убо крестил есть водою, вы же имате креститися Духом Святым.
І я згадав слово Господнє, як Він говорив: „Іван ось водою христив, ви ж охрищені будете Духом Святим“.
17 Аще убо равен дар даде им Бог, якоже и нам веровавшым в Господа нашего Иисуса Христа, аз же кто бех могий возбранити Бога?
Отож, коли Бог дав одна́ковий дар їм, як і нам, що ввірували в Господа Ісуса Христа, то хто́ ж я такий, щоб міг заперечити Богові?“
18 Слышавше же сия умолкоша и славляху Бога, глаголюще: убо и языком Бог покаяние даде в живот.
І, почувши таке, замовкли вони, і Бога хвалили, говорячи: „Отож, і поганам Бог дав покая́ння в життя!“
19 Разсеявшиися убо от скорби, бывшия при Стефане, проидоша даже до Финикии и Кипра и Антиохии, ни единому же глаголюще слово, токмо Иудеем.
А ті, хто розпоро́шився від переслідування, що зняло́ся було через Степа́на, перейшли навіть до Фінікі́ї, і Кі́пру, і Антіохі́ї, не звіщаючи сло́ва ніко́му, крім юдеїв.
20 Бяху же нецыи от них мужие Кипрстии и Киринейстии, иже, вшедше во Антиохию, глаголаху к Еллином, благовествующе Господа Иисуса.
А між ними були мужі деякі з Кіпру та з Кіріне́ї, що до Антіохі́ї прийшли, і промовляли й до греків, благові́стячи про Господа Ісуса.
21 И бе рука Господня с ними: многое же число веровавше обратишася ко Господу.
І Господня рука була з ними; і велике число їх увірувало, і навернулось до Господа!
22 Слышано же бысть слово о них во ушию церкве сущия во Иерусалиме, и послаша Варнаву преити даже до Антиохии:
І вістка про них досягла́ до вух єрусали́мської Церкви, і до Антіохі́ї послали Варнаву.
23 иже пришед и видев благодать Божию, возрадовася и моляше всех изволением сердца терпети о Господе:
А він, як прийшов і благодать Божу побачив, звеселився, і всіх став просити, щоб серцем рішучим трималися Господа.
24 яко бе муж благ и исполнь Духа Свята и веры. И приложися народ мног Господеви.
Бо він добрий був муж, повний Духа Святого та віри. І прилучилось багато наро́ду до Господа!
25 Изыде же Варнава в Тарс взыскати Савла, и обрет его, приведе его во Антиохию:
Після того подався Варна́ва до Та́рсу, щоб Са́вла шукати.
26 бысть же им лето цело собиратися в церкви и учити народ мног, нарещи же прежде во Антиохии ученики Христианы.
А знайшовши, привів в Антіохі́ю. І збирались у Церкві вони цілий рік, і навчали багато народу, і в Антіохі́ї найперш християнами на́звано учнів.
27 В тыя же дни снидоша от Иерусалима пророцы во Антиохию:
Прибули́ ж тими днями пророки від Єрусалиму до Антіохі́ї.
28 востав же един от них, именем Агав, назнаменаше Духом глад велик хотящь быти по всей вселенней, иже и бысть при Клавдии кесари:
І встав один з них, на йме́ння Ага́в, і Духом прорік, що голод великий у ці́лому світі настане, як за Кла́вдія був.
29 от ученик же, по елику кто имеяше что, изволиша кийждо их на службу послати живущым во Иудеи братиям,
Тоді учні, усякий із своєї спроможности, постановили послати допомогу братам, що в Юдеї жили.
30 еже и сотвориша, пославше к старцем рукою Варнавлею и Савлею.
Що й зробили, через руки Варнави та Са́вла, пославши до старших.
