Деяния святых апостолов 10
1 Муж же некий бе в Кесарии, именем Корнилий, сотник от спиры нарицающияся Италийския,
Проживав же один чоловік у Кесарі́ї, на йме́ння Корни́лій, сотник по́лку, що звавсь Італійським.
2 благоговеин и бояйся Бога со всем домом своим, творяй милостыни многи людем и моляйся Богу всегда:
З усім домом своїм він побожний був та богобійний, подавав людям щедру ми́лостиню, і за́вжди Богові молився.
3 виде в видении яве, яко в час девятый дне, Ангела Божия сшедша к нему и рекша ему: Корнилие.
Явно він у видінні, десь коло години дев'ятої дня, бачив Ангола Божого, що до нього зійшов і промовив йому: „Корни́лію!“
4 Он же воззрев нань и пристрашен быв рече: что есть, Господи? Рече же ему: молитвы твоя и милостыни твоя взыдоша на память пред Бога:
Він поглянув на нього й жахнувся, й сказав: „Що, Господи?“Той же йому відказав: „Моли́тви твої й твоя ми́лостиня перед Богом згадалися.
5 и ныне посли во Июппию мужей и призови Симона, нарицаемаго Петра:
Тепер же пошли до Йоппі́ї людей, та й приклич Си́мона, що зветься Петром.
6 сей странствует у некоего Симона усмаря, емуже есть дом при мори: той речет тебе глаголы, в нихже спасешися ты и весь дом твой.
Він гостює в одно́го гарбарника Си́мона, що дім має при морі. Він скаже тобі, що́ ти маєш робити“.
7 И якоже отиде Ангел глаголяй Корнилию, пригласив два от рабов своих и воина благочестива от служащих ему
Коли ж Ангол, що йому говорив, відійшов, той закликав двох із своїх слуг домо́вих, і вояка́ богобійного з тих, що служили при ньому,
8 и сказав им вся, посла их во Июппию.
і розповів їм усе та й послав їх в Йоппі́ю.
9 Воутрие же, путьшествующым им и ко граду приближающымся, взыде Петр на горницу помолитися, о часе шестем.
А наступного дня, як у дорозі були́ вони та наближа́лись до міста, Петро вийшов на го́рницю, щоб помолитись, о годині десь шостій.
10 Бысть же приалчен и хотяше вкусити: готовящым же онем, нападе нань ужас,
І став він голодний, і їсти схотів. Як йому ж готували, захо́плення на нього найшло,
11 и виде небо отверсто и сходящ нань сосуд некий, яко плащаницу велию, по четырем краем привязан и низу спущаемь на землю,
і бачить він небо відкрите, і якуюсь посу́дину, що схо́дила, немов простира́ло велике, яка, за чотири кінці прив'язана, спускалась додолу.
12 в немже бяху вся четвероногая земли и зверие и гади и птицы небесныя.
У ній же знахо́дились чотириногі всілякі, і зе́мне гаддя, і небесні пташки́.
13 И бысть глас к нему: востав, Петре, заколи и яждь.
І голос почувся до нього: „Устань, заколи, Петре, і їж!“
14 Петр же рече: никакоже, Господи, яко николиже ядох всяко скверно или нечисто.
А Петро відказав: „Жа́дним способом, Господи, — бо ніко́ли не їв я нічого оги́дного чи то нечистого!“
15 И (се) глас паки к нему вторицею: яже Бог очистил есть, ты не скверни.
І знов голос удруге до нього: „Що від Бога очи́щене, не вважай за оги́дне того́!“
16 Сие же бысть трищи: и паки взяся сосуд на небо.
І це сталося тричі, і посу́дина знов була взята на небо.
17 Якоже в себе недоумевашеся Петр, что бы было видение, еже виде, и се, мужие посланнии от Корнилиа, вопрошше и уведевше дом Симонов, сташа пред враты
Як Петро ж у собі бенте́жився, що́ б то значило те видіння, що бачив, то ось посланці́ від Корнилія, розпитавши про Си́монів дім, спинилися перед ворі́тьми,
18 и возглашше вопрошаху, аще Симон, нарицаемый Петр, зде странствует.
і спиталися, крикнувши: „Чи то тут сидить Си́мон, що зветься Петро?“
19 Петру же размышляющу о видении, рече ему Дух: се, мужие трие ищут тебе:
Як Петро ж над видінням роздумував, Дух промовив до нього: „Онде три чоловіки шукають тебе.
20 но востав сниди и иди с ними, ничтоже разсуждая: зане Аз послах их.
Але встань і зійди, і піди з ними без жодного су́мніву, бо то Я їх послав!“
21 Сошед же Петр к мужем посланным к нему от Корнилиа, рече: се, аз есмь, егоже ищете: кая есть вина, еяже ради приидосте?
І зійшовши Петро до тих му́жів, промовив: „Ось я той, що його ви шукаєте. З якої причини прийшли ви?“
22 Они же рекоша: Корнилий сотник, муж праведен и бояйся Бога, свидетелствован от всего языка Иудейска, увещен есть от Ангела свята призвати тя в дом свой и слышати глаголы от тебе.
А вони відказали: „Сотник Корни́лій, муж праведний та богобійний, слави доброї в усього люду юдейського, святим а́нголом був у видінні наставлений, щоб до дому свого покли́кати тебе та послухати слів твоїх“.
23 Призвав же их учреди: наутрие же Петр востав иде с ними, и нецыи от братий, иже от Июппии, идоша с ним:
Тоді він покликав й гостинно прийняв їх. А другого дня він устав та й із ними пішов; також дехто з братів із Йоппі́ї пішли з ним.
24 и наутрие внидоша в Кесарию. Корнилий же бе чая их, созвав сродники своя и любезныя други.
І назавтра прийшли вони до Кесарі́ї. А Корнилій чекав їх, рідню й близьких дру́зів покликавши.
25 Якоже бысть внити Петру, срете его Корнилий, и пад на ногу его поклонися.
А як увіходив Петро, Корнилій зустрінув його, і до ніг йому впав і вклонився.
26 Петр же воздвиже его, глаголя: востани: и аз сам человек есмь.
Та Петро його підвів, промовляючи: „Устань, бо й сам я люди́на!“
27 И с ним беседуя, вниде и обрете собравшыяся многи:
І, розмовляючи з ним, увійшов, і знайшов багатьох, що зібралися,
28 рече же к ним: вы весте, яко не лепо есть мужу Иудеанину прилеплятися или приходити ко иноплеменнику: и мне Бог показа ни единаго скверна или нечиста глаголати человека:
і промовив до них: „Ви знаєте, що не вільно юдеєві приставати й прихо́дити до чужани́ці. Та відкрив мені Бог, щоб я жодну люди́ну не мав за огидну чи то за нечисту.
29 темже и без сумнения приидох призван: вопрошаю вы убо, коея ради вины посласте по мене?
Тому я без вага́ння прибув, як покликано. Тож питаю я вас: З якої причини ви слали по мене?“
30 И Корнилий рече: от четвертаго дне даже до сего часа бех постяся и в девятый час моляся в дому моем: и се, муж ста предо мною во одежди светле
А Корни́лій сказав: „Четвертого дня аж до цієї години я по́стив, а о дев'ятій годині молився я в домі своїм. І ото, перед мене став муж у блискучій одежі
31 и рече: Корнилие, услышана бысть молитва твоя, и милостыни твоя помянушася пред Богом:
й сказав: „Корнилію, почута молитва твоя, і твої ми́лостині перед Богом згадалися.
32 посли убо во Июппию и призови Симона, иже нарицается Петр: сей странствует в дому Симона усмаря близ моря: иже пришед возглаголет тебе.
Тож пошли до Йоппі́ї, і приклич Си́мона, що зветься Петром. Він гостює в гарба́рника Си́мона, у госпо́ді край моря, — він при́йде й розпові́сть тобі“.
33 Абие убо послах к тебе, ты же добре сотворил еси пришед: ныне убо вси мы пред Богом предстоим слышати вся повеленная тебе от Бога.
Я зараз по тебе послав, — ти добре зробив, що прийшов. Тож тепер перед Богом ми всі стоїмо́, щоб почути все те, що Господь наказав був тобі“.
34 Отверз же Петр уста, рече: поистинне разумеваю, яко не на лица зрит Бог,
А Петро відкрив у́ста свої та й промовив: „Пізнаю́ я поправді, що „не дивиться Бог на обличчя“,
35 но во всяцем языце бояйся Его и делаяй правду приятен Ему есть:
але в кожнім наро́ді приємний Йому, хто боїться Його й чинить праведність.
36 слово, еже посла сыном Израилевым, благовествуя мир Иисус Христом: Сей есть всем Господь:
Він слово послав для Ізраїлевих синів, благові́стячи мир через Ісуса Христа, що Госпо́дь Він усім.
37 вы весте глагол бывший по всей Иудеи, наченшийся от Галилеи, по крещении, еже проповеда Иоанн:
Ви знаєте справу, що по всій Юдеї була й зачала́сь з Галілеї, після хрищення, що Іван проповідував,
38 Иисуса, Иже от Назарета, яко помаза Его Бог Духом Святым и силою, Иже пройде благодателствуя и исцеляя вся насилованныя от диавола, яко Бог бяше с Ним:
Ісуса, що був із Назаре́ту, як помазав Його Святим Духом і силою Бог. І ходив Він, добро чинячи й усіх уздоро́влюючи, кого поневолив диявол, бо Бог був із Ним.
39 и мы есмы свидетеле всех, яже сотвори во стране Иудейстей и во Иерусалиме: Егоже и убиша, повешше на древе.
І ми свідки всьому, що́ Він учинив у Юдейському кра́ї та в Єрусалимі, — та вбили Його, на дереві повісивши.
40 Сего Бог воскреси в третий день и даде Ему явлену быти,
Але Бог воскресив Його третього дня, і дав Йому, щоб з'явився,
41 не всем людем, но нам свидетелем преднареченным от Бога, иже с Ним ядохом и пихом, по воскресении Его от мертвых:
не всьому наро́дові, але наперед Богом вибраним свідкам, нам, що з Ним їли й пили, як воскрес Він із мертвих.
42 и повеле нам проповедати людем и засвидетелствовати, яко Той есть нареченный от Бога Судия живым и мертвым:
І Він нам звелів, щоб наро́дові ми проповідували та засві́дчили, що то Він є призначений Богом Суддя для живих і для мертвих.
43 о Сем вси пророцы свидетелствуют, оставление грехов прияти именем Его всякому верующему в Онь.
Усі пророки свідку́ють про Нього, що кожен, хто вірує в Нього, одержить про́щення гріхів Його Йме́нням“.
44 Еще же глаголющу Петру глаголы сия, нападе Дух Святый на вся слышащыя слово.
Як Петро говорив ще слова́ ці, зли́нув Святий Дух на всіх, хто слухав слова́.
45 И ужасошася иже от обрезания вернии, елицы приидоша с Петром, яко и на языки дар Святаго Духа излияся:
А обрі́зані віруючі, що з Петром прибули́, здивувалися дивом, що дар Духа Святого пролився також на пога́н!
46 слышаху бо их глаголющих языки и величающих Бога. Тогда отвеща Петр:
Бо чули вони, що мовами різними ті розмовляли та Бога звели́чували... Петро тоді відповів:
47 еда воду возбранити может кто, еже не креститися сим, иже Дух Святый прияша, якоже и мы?
„Чи хто може заборонити христитись водою оцим, що оде́ржали Духа Святого, як і ми?“
48 Повеле же им креститися во имя Иисус Христово. Тогда молиша его пребыти у них дни некия.
І звелів охриститися їм у Йме́ння Ісуса Христа. Тоді просили його позостатися в них кілька днів.
