Второе послание к Тимофею 1
1 Павел, Апостол Иисус Христов волею Божиею, по обетованию жизни, яже о Христе Иисусе,
Павло, з волі Божої апо́стол Христа Ісуса, за обі́тницею життя, що в Христі Ісусі,
2 Тимофею возлюбленному чаду: благодать, милость, мир от Бога Отца и Христа Иисуса Господа нашего.
до Тимофія, сина улю́бленого: благода́ть, милість, мир від Бога Отця й Христа Ісуса, Господа нашого!
3 Благодарю Бога, Емуже служу от прародителей чистою совестию, яко непрестанную имам о тебе память в молитвах моих день и нощь,
Дякую Богові, Якому служу́ від предків чистим сумлінням, що тебе пам'ятаю я за́вжди в молитвах своїх день і ніч.
4 желая видети тя, поминая слезы твоя, да радости исполнюся,
Я бажаю побачити тебе, пам'ята́ючи сльо́зи твої, щоб напо́внитись радістю.
5 воспоминание приемля о сущей в тебе нелицемерней вере, яже вселися прежде в бабу твою Лоиду и в матерь твою Евникию: известен же есмь, яко и в тебе.
Я приво́джу на пам'ять собі твою нелицемірну віру, що перше була́ осели́лася в бабі твоїй Лоі́ді та в твоїй матері Евні́кії; певен же я, що й у тобі вона осели́лась.
6 Еяже ради вины воспоминаю тебе возгревати дар Божий живущий в тебе возложением руку моею:
З цієї причини я нагадую тобі, щоб ти розгрівав Божого дара, який у тобі через покла́дання рук моїх.
7 не бо даде нам Бог духа страха, но силы и любве и целомудрия.
Бо не дав нам Бог духа стра́ху, але сили, і любови, і здорового розуму.
8 Не постыдися убо страстию Господа нашего Иисуса Христа, ни мною юзником Его: но спостражди благовествованию (Христову) по силе Бога,
Тож, не соромся засві́дчення Господа нашого, ні мене, Його в'я́зня, але страждай з Єва́нгелією за силою Бога,
9 спасшаго нас и призвавшаго званием святым, не по делом нашым, но по Своему благоволению и благодати данней нам о Христе Иисусе прежде лет вечных, (aiōnios g166)
що нас спас і покликав святим по́кликом, — не за наші діла, але з волі Своєї та з благодаті, що нам да́на в Христі Ісусі попе́реду вічних часі́в. (aiōnios g166)
10 явльшейся же ныне просвещением Спасителя нашего Иисуса Христа, разрушившаго убо смерть и возсиявшаго жизнь и нетление благовествованием,
А тепер об'яви́лась через з'я́влення Спасителя нашого Христа Ісуса, що й смерть зруйнував, і вивів на світло життя та нетління Єва́нгелією.
11 в неже поставлен бых аз проповедник и Апостол и учитель языков.
що для неї я був настано́влений за проповідника, апо́стола й учителя.
12 Еяже ради вины и сия стражду: но не стыждуся. Вем бо, Емуже веровах, и известихся, яко силен есть предание мое сохранити в день он.
З цієї причини й терплю́ я оце, але не соро́млюсь, бо знаю, в Кого я ввірував та впе́внився, що має Він силу заховати на той день заста́ву мою.
13 Образ имей здравых словес, ихже от мене слышал еси, в вере и любви, яже о Христе Иисусе.
Май же за взір здорових слів ті, які від мене почув ти у вірі й любові, що в Христі Ісусі вона.
14 Доброе завещание соблюди Духом Святым живущим в нас.
Добро припору́чене стережи Святим Духом, що в нас пробува́є.
15 Веси ли сие, яко отвратишася от мене вси, иже от Асии, от нихже есть Фигелл и Ермоген.
Ти знаєш оце, що відверну́лись від мене всі, хто в А́зії, а між ними Фіге́л та Гермоге́н.
16 Да даст (же) милость Господь Онисифорову дому, яко многажды мя упокои и вериг моих не постыдеся,
Хай Госпо́дь подасть милосердя Ониси́форовому дому, бо він часто мене підкріпляв і кайда́нів моїх не соро́мився.
17 но пришед в Рим, тощнее взыска мя и обрете:
А коли він до Риму прибув, шукав мене пильно й знайшов, —
18 да даст ему Господь обрести милость от Господа в день он: и елико во Ефесе послужи ми, добрее ты веси.
хай Госпо́дь йому дасть знайти милість від Господа в день той, — скільки ж він послужив був в Ефе́сі мені, ти ві́даєш краще!
