Первое послание к Фессалоникийцам 4

1 Темже убо, братие, просим вы и молим о Христе Иисусе, якоже приясте от нас, како подобает вам ходити и угождати Богови, якоже и ходите, да избыточествуете паче:

А далі, бра́ття, просимо вас та благаємо в Господі Ісусі, щоб, як прийняли́ ви від нас, як належить поводитись вам та дого́джувати Богові, — як ви й поводитеся, — щоб у тому ще більше зроста́ли!

2 весте бо, какова повеления дахом вам Господем Иисусом.

Бо ви знаєте, які вам нака́зи дали ми Господом Ісусом.

3 Сия бо есть воля Божия, святость ваша, хранити себе самех от блуда,

Бо це воля Божа, — освя́чення ваше: щоб ви береглись від розпусти,

4 и ведети комуждо от вас свой сосуд стяжавати во святыни и чести,

щоб кожен із вас умів тримати начи́ння своє в святості й честі,

5 а не в страсти похотней, якоже и языцы не ведящии Бога,

а не в при́страсній по́хоті, як і „погани, що Бога не знають“.

6 и еже не преступати и лихоимствовати в вещи брата своего: зане мститель есть Господь о всех сих, якоже и прежде рекохом к вам и засвидетельствовахом.

Щоб ніхто не кривдив і не визи́скував брата свого в якійбудь справі, бо ме́сник Госпо́дь за все це, як і перше казали ми вам та засві́дчили.

7 Не призва бо нас Бог на нечистоту, но во святость.

Бо покликав нас Бог не на нечи́стість, але на освя́чення.

8 Темже убо отметаяй не человека отметает, но Бога, Давшаго Духа Своего Святаго в нас.

Отож, хто оце відкида́є, зневажає не люди́ну, а Бога, що нам також дав Свого Духа Святого.

9 О братолюбии же, не требуете, да пишется к вам, сами бо вы Богом учени есте, еже любити друг друга:

А про братолюбство немає потреби писати до вас, бо самі ви від Бога на́вчені люби́ти один о́дного,

10 ибо творите то ко всей братии, сущей во всей Македонии. Молим же вы, братие, избыточествовати паче,

бо чините те всім брата́м у всій Македонії. Благаємо ж, браття, ми вас, щоб у цьому ще більш ви зростали,

11 и любезно прилежати, еже безмолвствовати и деяти своя и делати своима рукама, якоже повелехом вам:

і пильно дбали жити спокійно, займатися своїми справами та заробляти своїми руками, як ми вам наказували,

12 да ходите благообразно ко внешним и ни чесогоже требуете.

щоб ви перед чужими пристойно пово́дилися, і щоб ні від ко́го не залежали!

13 Не хощу же вас, братие, не ведети о умерших, да не скорбите, якоже и прочии не имущии упования.

Не хо́чу ж я, браття, щоб не відали ви про покі́йних, щоб ви не сумували, як і інші, що надії не мають.

14 Аще бо веруем, яко Иисус умре и воскресе, тако и Бог умершыя во Иисусе приведет с Ним.

Коли бо ми віруємо, що Ісус був умер і воскрес, так і покі́йних через Ісуса приведе́ Бог із Ним.

15 Сие бо вам глаголем словом Господним, яко мы живущии, оставшии в пришествие Господне, не имамы предварити умерших:

Бо це ми вам кажемо словом Господнім, що ми, хто живе, хто полишений до прихо́ду Господнього, — ми не попередимо покі́йних.

16 яко Сам Господь в повелении, во гласе Архангелове и в трубе Божии снидет с небесе, и мертвии о Христе воскреснут первее:

Сам бо Господь із нака́зом, при голосі арха́нгола та при Божій сурмі́ зійде з неба, і перше воскре́снуть умерлі в Христі,

17 потом же мы, живущии оставшии, купно с ними восхищени будем на облацех в сретение Господне на воздусе, и тако всегда с Господем будем.

потім ми, що живемо́ й зоста́лись, бу́демо схо́плені ра́зом із ними на хмарах на зу́стріч Господню на повітрі, і так за́всіди бу́демо з Господом.

18 Темже утешайте друг друга в словесех сих.

Отож, потішайте один о́дного цими словами!