Первая книга Царств 14

1 И бысть во един день, и рече Ионафан сын Саулов отрочищу носящему оружие его: гряди, и прейдем в мессаву иноплеменников иже на оней стране. И отцу своему не возвести сего.

Одно́го дня сказав Йоната́н, син Саулів, до слуги, свого зброєно́ші: „Ходім, і перейдімо до филистимської зало́ги, що з того бо́ку“. А батькові своєму він цього не розповів.

2 И Саул седяше на верху холма под древом яблонным еже в Магдоне, и бяше с ним яко шесть сот мужей.

А Саул сидів на кінці згір'я під грана́товим де́ревом, що в Міґроні. А народу, що з ним, було близько шости сотень чоловіка.

3 И Ахиа сын Ахитов, брата Иохаведова, сына Финеесова, сына Илии, иерей Божий в Силоме нося ефуд: и людие не ведяху, яко отиде Ионафан.

А Ахійя, син Ахітува, брата Іхавода, сина Пінхаса, сина Ілі́я, священика в Шіло́, носив ефо́да. А народ не знав, що пішов Йоната́н.

4 Посреде же прехода, идеже хотяше Ионафан прейти в стан иноплеменничь, бысть камень острый отсюду и камень острый отюнуду: имя единому Васес и другому Сенна:

А між тими переходами, що Йоната́н хотів перейти до филистимської залоги, була зубча́ста скеля з цього боку перехо́ду й зубчаста скеля з того боку переходу. А ім'я́ одній Боцец, а ім'я другій Сенне.

5 камень един стояше от севера противу Махмаса, и камень вторый от юга противу Гаваи.

Один зуб — скеля — стовп із пі́вночі, навпроти Міхмашу, а один із пі́вдня, навпроти Ґеви.

6 И рече Ионафан ко отрочищу носящему оружие его: гряди, прейдем в мессаву необрезанных сих, негли что сотворит нам Господь, яко несть Господу не удобно спасти во многих или в малых.

І сказав Йонатан до слуги, свого зброєно́ші: „Ходім, і перейді́мо до сторо́жі тих необрізаних, може Господь зробить поміч для нас, — бо Госиоде́ві нема перешкоди спасати через багатьох чи через небагатьох“.

7 И рече ему носяй оружие его: твори все, на неже сердце твое склоняется: се, аз с тобою есмь, якоже сердце твое сердце мое.

І сказав йому його зброєно́ша: „Роби все, що на серці твоїм! Звертай собі, — ось я з тобою, куди хоче серце твоє“.

8 И рече Ионафан: се, мы прейдем к мужем и явимся к ним:

І сказав Йонатан: „Ось ми приходимо до тих людей, і покажемось їм.

9 аще сия рекут к нам: помедлите тамо, дондеже возвестим вам: то постоим сами на месте своем и не пойдем к ним:

Якщо вони скажуть до нас так: Стійте тихо, аж ми при́йдемо до вас, — то ми станемо на своєму місці, і не піді́ймемося до них.

10 аще же к нам сице рекут: взыдите к нам: то взыдем, яко предаде их Господь в руки нашя: сие нам знамение (да будет).

А якщо вони скажуть так: Підіймі́ться до нас, — то піді́ймемося, бо Господь дав їх у нашу руку. Це для нас буде зна́ком“.

11 И внидоста оба в мессаву иноплеменников. И глаголаша иноплеменницы: се, Еврее исходят из разселин своих, идеже скрышася.

І вони обидва показалися филистимській сторо́жі. І сказали филисти́мляни: „Ось виходять із щі́лин євреї, що поховалися там“.

12 И отвещаша мужие мессавли ко Ионафану и к носящему оружие его, и реша: взыдите к нам, и явим вам глагол. И рече Ионафан к носящему оружие его: гряди по мне, яко предаде их Господь в руки Израилевы.

І люди зало́ги відповіли́ Йоната́нові та його зброєноші та й сказали: „Підіймися до нас, — і ми вам щось скажемо!“І сказав Йонатан зброєноші своєму: „Підіймайся за мною, бо Господь дав їх у Ізраїлеву руку!“

13 И взыде Ионафан (ползущь) на руках и на ногах своих, и носяй оружие его за ним. И узреша иноплеменницы лице Ионафане, и порази их: и носяй оружие его идяше вслед его.

І піднявся Йонатан на руках своїх та на ногах своїх, а за ним його зброєно́ша. І падали филисти́мляни перед Йонатаном, а його зброєноша добивав за ним.

14 И бысть язва первая, еюже порази Ионафан и носяй оружие его, яко двадесять мужей копийцами и каменовержением и кремением полевым.

І була́ перша пора́зка, що вдарив Йонатан та його зброєноша, близько двадцяти чоловіка, на половині скиби оброблюваного парою волів поля на день.

15 И бысть ужас в полце и на селе: и вси людие иже в мессаве и губящии ужаснушася, и тии не хотяху братися: и вострепета земля, и бысть ужас от Господа.

І стався споло́х у табо́рі, на полі, та в усьому народі. Зало́га та нищи́телі — затремтіли й вони. І задрижала земля, і знявся великий споло́х!

16 И видеша соглядатае Сауловы в Гаваи Вениамини, и се, полк смятеся семо и онамо.

І побачили Саулові вартівники́ в Веніяминовій Ґів'ї, аж ось на́товп розпливається, і біжить сюди та туди.

17 И рече Саул людем сущым с ним: разсмотрите ныне и видите, кто отиде от вас. И разсмотриша, и се, не обретеся Ионафан и носяй оружие его.

І сказав Саул до народу, що був з ним: „Перегляньте й побачте, хто́ пішов від нас?“І переглянули, аж ось нема Йонатана та його зброєноші.

18 И рече Саул ко Ахии: принеси ефуд, яко бе кивот Божий в той день с сынми Израилевыми.

І сказав Саул до Ахійї: „Принеси Божого ковчега!“Бо Божий ковчег був того дня з Ізраїлевими синами.

19 И бысть егда глаголаше Саул ко иерею, и шум в полце иноплеменничи ходя идяше и множашеся. И рече Саул ко иерею: пригни руки твоя.

І сталося, коли Саул говорив до священика, то замі́шання в филистимському табо́рі все більшало та ши́рилось. І сказав Саул до священика: „Спини свою руку!“

20 И изыде Саул и вси людие иже с ним, и изыдоша до сечи. И се, бысть оружие коегождо на ближняго своего, (и бысть) мятеж велик зело.

І зібралися Саул та ввесь народ, що був із ним, і вони пішли аж до місця бо́ю, — аж ось меч кожного на його ближнього, замі́шання дуже велике!

21 Но и раби, иже быша со иноплеменники вчера и третияго дне, вшедшии в полк, обратишася и тии еже быти им со Израилтяны сущими с Саулом и со Ионафаном.

А між филистимлянами, як і давніш, були євреї, що поприхо́дили з ними з табо́ром, — і вони теж перейшли, щоб бути з Ізраїлем, що був із Саулом та Йоната́ном.

22 И вси Израилтяне скрывшиися в горе Ефремли услышаша, яко отбегоша иноплеменницы: приложишася и тии вслед их на брань.

А всі ізра́їльтяни, що ховалися в Єфремових гора́х, почули, що филисти́мляни втікають, і погналися за ними й вони до бо́ю.

23 И спасе Господь в той день Израиля: брань же пройде даже до Вамофа: и вси людие бяху с Саулом, яко десять тысящ мужей, и бе брань разсыпана во весь град на горе Ефремли.

І спас Господь Ізраїля того дня. А бій перейшов аж за Бет-Евен.

24 И Саул сотвори безумие велие в день той, и закля люди, глаголя: проклят человек, иже ясти будет хлеб даже до вечера, дондеже отмщу врагом моим. И не вкусиша людие вси хлеба:

Та ізра́їльтянин був пригно́блений того дня. А Саул наклав клятву на наро́д, говорячи: „Прокля́тий той чоловік, що буде їсти хліб до вечора, поки я пімщу́ся на своїх ворогах.“І ввесь той народ не їв хліба

25 и вся земля обедаше: и се, бяше дубрава пчелная пред лицем села:

І ввесь народ пішов до лісу, а там був мед на га́лявині.

26 и внидоша людие во пчелник, и се, исхождаху глаголюще: (яко истече мед, ) и не бе возвращающаго руки своея ко устом своим, яко убояшася людие клятвы Господни.

І ввійшов народ до то́го лісу, аж ось струмо́к меду! Та ніхто не простяг своєї руки до уст своїх, бо народ боявся прися́ги.

27 Ионафан же не слышаше, егда заклинаше отец его люди: и простре конец жезла своего, иже в руку ему, и омочи его в соте медвене, и обрати руку свою во уста своя, и прозреша очи его.

А Йоната́н не чув, коли батько його заприсягну́в був наро́д. І простягнув він кінець кия, що був у руці його, і вмочив його в стільни́к меду, та й підніс руку свою до уст своїх. І роз'ясни́лися очі йому!

28 И рече един от людий, глаголя: кленый прокля отец твой люди, глаголя: проклят человек, иже ясти будет хлеб в день сей: и изнемогоша людие.

А на це один із народу промовив і сказав: „Заприсягаючи, заприсяг твій батько наро́д, говорячи: Прокля́тий той чоловік, що буде їсти хліб сьогодні! І змучився від цього народ“.

29 И уразуме Ионафан и рече: смути отец мой землю: виждь, яко прозреша очи мои, егда вкусих мало от меда сего:

І сказав Йоната́н: „Знещасливив мій батько цю землю! Подивіться но, як роз'ясни́лися очі мої, коли я скуштува́в трохи цього меду.

30 о, дабы яли ядуще днесь людие от корыстей врагов своих, ихже обретоша, множайшая бы днесь язва была во иноплеменницех.

А що, коли б народ сьогодні справді був їв зо здо́бичі своїх ворогів, що знайшов? Чи тепер не збільши́лася б пора́зка филисти́млян?“

31 И поразиша в день той от иноплеменников множае нежели в Махмасе: и утрудишася людие зело.

І били вони того дня між филистимлянами від Міхмашу аж до Айялону. А народ дуже змучився.

32 И устремишася людие на корысти, и пояша людие стада и буйволы и говяда: и закалаху на земли, и ядоша людие с кровию.

І кинувся народ на здо́бич, і позабирали худобу дрібну́ й худобу велику та телят, та й різали на землю. І їв народ із кров'ю!

33 И возвестиша Саулу, глаголюще: согрешиша людие ко Господу, ядуще с кровию. И рече Саул: от гефема привалите мне семо камень велий.

І розповіли́ Саулові, кажучи: „Ось народ грішить проти Господа, — їсть із кров'ю!“А той відказав: „Зрадили ви! Прикотіть до мене сьогодні великого ка́меня“.

34 И рече Саул: шедше к людем рцыте им: да принесет кийждо семо телца своего и кийждо овцу свою, и да заколют на камени сем, и ядите я, и не согрешайте Господу ядуще с кровию. И приведоша нощию вси людие свое кийждо, еже имяше в руце своей, и закалаху тамо.

І сказав Саул: „Розійді́ться між людьми, та й скажіть їм: Приведіть до нас кожен вола свого, і кожен штуку дрібно́ї худобини, і заріжте тут. І будете їсти, і не згрішите́ проти Господа, якщо́ не будете їсти з кров'ю. І поприво́див увесь народ тієї ночі кожен вола свого своєю рукою, і порізали там.

35 И созда Саул тамо олтарь Господу: сей нача Саул созидати олтарь Господу.

І збудував Саул же́ртівника для Господа; його першого зачав він будувати, як жертівника для Господа.

36 И рече Саул: снидем вслед иноплеменник нощию, и расхитим их, дондеже заря будет, и не оставим от них мужа. И реша: все еже благо пред очима твоима, твори. И рече иерей: приступим семо к Богу.

І сказав Саул: „Зійді́мо вночі за филистимлянами, та й винищуймо їх аж до ранко́вого світла, — і не полишімо між ними ніко́го“. А вони сказали: „Роби все, що добре в оча́х твоїх“. А священик сказав: „Приступі́мо тут до Бога!“

37 И вопроси Саул Бога: сниду ли вслед иноплеменников? Предаси ли их в руки Израилтяном? И не отвеща ему Господь в день той.

І запитався Саул Бога: „Чи зійти за филисти́млянами? Чи даси їх в Ізраїлеву руку?“Та Він не відповів йому того дня.

38 И рече Саул: приведите семо вся колена Израилева, и уразумейте и увеждьте, на ком бысть грех сей днесь,

І сказав Саул: „Зійдіться сюди всі видатні́ народу, і пізнайте та побачте, у чо́му стався той гріх сьогодні.

39 яко жив Господь спасый Израиля, яко аще ответ будет на Ионафана сына моего, смертию да умрет. И не бе отвещающаго от всех людий.

Бо як живий Господь, що допоміг Ізраїлеві, — якщо він був хоча б на сині моїм Йонатані, то конче помре він!“Та ніхто не відповів йому з усьо́го наро́ду.

40 И рече Саул всему Израилю: вы станите на едину страну, аз же и Ионафан сын мой станем на другую страну. И реша людие к Саулу: еже благо пред тобою, твори.

І сказав він до всього Ізраїля: „Ви станете на один бік, а я та син мій Йоната́н на дру́гий бік“. І сказав той народ до Саула: „Зроби, що добре в оча́х твоїх!“

41 И рече Саул: Господи Боже Израилев, что яко не отвещал еси рабу Твоему днесь? Или моя есть, или сына моего Ионафана неправда? Господи Боже Израилев, даждь знамение: и аще речеши сия, даждь ныне людем Твоим Израилю, даждь ныне преподобие. И паде жребий на Ионафана и Саула, и людие изыдоша.

І сказав Саул до Господа, Бога Ізраїля: „Дай же тумі́м!“І був ви́явлений жеребком Йонатан та Саул, а народ повихо́див оправданим.

42 И рече Саул: верзите жребий на мя и на Ионафана сына моего: егоже объявит Господь, смертию да умрет. И реша людие к Саулу: несть сей глагол. И преможе Саул люди, и вергоша о нем и Ионафане сыне его, и паде на Ионафана жребий.

І сказав Саул: „Киньте поміж мною та поміж сином моїм Йонатаном“. І був ви́явлений Йоната́н.

43 И рече Саул ко Ионафану: возвести ми, что сотворил еси? И возвести ему Ионафан и рече: вкушая вкусих мало меду омочив конец жезла, иже в руку моею, и се, аз умираю.

І сказав Саул до Йонатана: „Розкажи мені, що́ ти зробив?“І розповів йому Йонатан і сказав: „Я справді скуштува́в кінцем кия, що був у руці моїй, трохи меду. Ось я помру за це!“

44 И рече ему Саул: сия да сотворит ми Бог, и сия да приложит ми, яко смертию умреши днесь.

І сказав Саул: „Так нехай зробить Бог, і так нехай додасть, що конче помреш, Йоната́не!“

45 И реша людие к Саулу: еда днесь умрет сотворивый спасение сие велие во Израили? Не буди то, жив Господь, аще падет влас главы его на землю, яко милость Божию сотвори в день сей. И помолишася людие о Ионафане в день той, и не умре.

А народ сказав до Саула: „Чи помирати Йоната́нові, що зробив оце велике спасі́ння в Ізраїлі? Борони Боже! Як живий Господь, — не спаде́ волоси́на з голови його на землю, бо з Богом робив він цього дня!“І визволив наро́д Йонатана, і він не помер.

46 И не иде Саул вслед иноплеменников: иноплеменницы же отидоша в место свое.

І відійшов Саул від филисти́млян, а филисти́мляни пішли на своє місце.

47 И Саул укрепися царствовати во Израили, и побеждаше окрест вся враги своя в Моаве и в сынех Аммоних и в сынех Едомлих и в Вефоре и в царствии Сувани и во иноплеменницех: и аможе аще обращашеся, спасашеся.

І здобув Саул царюва́ння над Ізраїлем, і воював навколо зо всіма́ своїми ворогами: з Моавом, і з синами Аммона, і з Едомом, і з царями Цови, і з филистимлянами. І скрізь, проти кого він оберта́вся, мав у́спіх.

48 И сотвори силу, и победи Амалика, и избави Израиля из руки попирающих его.

І склав він військо, та й побив Амали́ка, і врятував Ізраїля з руки грабіжника.

49 И беша сынове Сауловы Ионафан и Иисуй и Мелхисуе: имена же двою дщерию его, имя первородней Мерова и имя вторей Мелхола:

І були в Саула сини: Йонатан, і Їшві, і Малкішуя; а ім'я́ двох дочо́к його: ім'я́ ста́ршій Мера́в, а ім'я молодшій Мелхо́ла.

50 имя же жене его Ахиноома, дщерь Ахимаасова: и имя старейшине вой его Авенир сын Нира сына ужика Саулова:

А ім'я́ Саулової жінки: Ахіноам, дочка Ахіма́аца. А ім'я́ провідника́ його ві́йська: Авне́р, син Нера, Саулового дя́дька.

51 Кис же отец Саулов, и Нир отец Авениров сын иамина сына Авиилева.

А Кіш — батько Саулів, а Нер — батько Авнера, син Авіїлів.

52 И бе брань крепка на иноплеменники во вся дни Сауловы: и видев Саул всяка мужа сильна и всяка мужа сына силы, собираше их к себе.

І була сильна війна на филисти́млян за всіх Саулових днів. І коли Саул бачив якого чоловіка хороброго та якого сильного, то брав його до се́бе.