Первое послание к Коринфянам 11

1 Подражателе мне бывайте, якоже и аз Христу.

Будьте наслідувачами мене, як і я Христа!

2 Хвалю же вы, братие, яко вся моя помните, и якоже предах вам, предания держите.

Похваляю ж вас, браття, що ви все моє пам'ятаєте, і захо́вуєте так переда́ння, як я вам передав.

3 Хощу же вас ведети, яко всякому мужу глава Христос есть, глава же жене муж, глава же Христу Бог.

Хо́чу ж я, щоб ви знали, що всякому чоловікові голова — Христос, а жінці голова — чоловік, голова ж Христові — Бог.

4 Всяк муж, молитву дея или пророчествуяй покрытою главою, срамляет главу свою:

Кожен чоловік, що молиться чи пророкує з головою покритою, — осоромлює він свою го́лову.

5 и всяка жена, молитву деющая или пророчествующая откровенною главою, срамляет главу свою: едино бо есть и тожде остриженней:

І кожна жінка, що молиться чи пророкує з головою відкритою, осоромлює тим свою го́лову, бо це є те саме, як була́ б вона виголена.

6 аще бо не покрывается жена, да стрижется: аще ли же срам жене стрищися или бритися, да покрывается.

Бо коли жінка не покривається, хай стрижеться вона; коли ж жінці сором стри́гтися чи голитися, нехай покривається!

7 Муж убо не должен есть покрывати главу, образ и слава Божия сый: жена же слава мужу есть.

Отож, чоловік покривати голови не повинен, бо він образ і слава Бога, а жінка — чоловікові слава.

8 Несть бо муж от жены, но жена от мужа:

Бо чоловік не походить від жінки, але жінка від чоловіка,

9 ибо не создан бысть муж жены ради, но жена мужа ради.

не ство́рений бо чоловік ради жінки, але жінка ради чоловіка.

10 Сего ради должна есть жена власть имети на главе Ангел ради.

Тому жінка повина мати на голові знака вла́ди над нею, ради анголів.

11 Обаче ни муж без жены, ни жена без мужа, о Господе.

Одначе в Господі ані чоловік без жінки, ані жінка без чоловіка.

12 Якоже бо жена от мужа, сице и муж женою: вся же от Бога.

Бо як жінка від чоловіка, так і чоловік через жінку; а все — від Бога.

13 В вас самех судите, лепо ли есть жене откровенней Богу молитися?

Поміркуйте самі між собою, чи присто́йне воно, щоб жінка молилася Богові непокрита?

14 Или и не самое естество учит вы, яко муж убо аще власы растит, безчестие ему есть,

Чи ж природа сама вас не вчить, що коли чоловік запускає воло́сся, то безчестя для нього?

15 жена же аще власы растит, слава ей есть? Зане растение власов вместо одеяния дано бысть ей.

Коли ж жінка ко́су запускає, — це слава для неї, бо замість покрива́ла да́на коса́ їй.

16 Аще ли кто мнится спорлив быти, мы таковаго обычая не имамы, ниже церкви Божия.

Коли ж хто сперечатися хоче, — ми такого звича́ю не маємо, ані Церкви́ Божі.

17 Сие же завещавая не хвалю, яко не на лучшее, но на хуждшее сбираетеся.

Пропонуючи це вам, я не хвалю́, що збираєтесь ви не на ліпше, а на гірше.

18 Первое убо, сходящымся вам в церковь, слышу в вас распри сущыя, и часть некую (сих) верую.

Бо найперше, я чую, що як схо́дитесь ви на збо́ри, то між вами бувають поді́лення, у що почасти я й вірю.

19 Подобает бо и ересем в вас быти, да искуснии явлени бывают в вас.

Бо мусять між вами й поділи бути, щоб відкрились між вами й досвідчені.

20 Сходящымся убо вам вкупе, несть Господскую вечерю ясти:

А далі, коли ви збираєтесь ра́зом, то не на те, щоб їсти Господню Вече́рю.

21 кийждо бо свою вечерю предваряет в снедение, и ов убо алчет, ов же упивается.

Бо кожен спішить з'їсти власну вече́рю, і один голодує, а другий впивається.

22 Еда бо домов не имате, во еже ясти и пити? Или о церкви Божией нерадите и срамляете не имущыя? Что вам реку? Похвалю ли вы о сем? Не похвалю.

Хіба ж ви не маєте хат, щоб їсти та пити? Чи ви зневажаєте Божу Церкву, і осоромлюєте немаю́чих? Що маю сказати вам? Чи за це похвалю́ вас? Не похвалю́!

23 Аз бо приях от Господа, еже и предах вам, яко Господь Иисус в нощь, в нюже предан бываше, приемь хлеб,

Бо прийняв я від Господа, що й вам передав, що Господь Ісус ночі тієї, як ви́даний був, узяв хліб,

24 и благодарив преломи, и рече: приимите, ядите, сие есть Тело Мое, еже за вы ломимое: сие творите в Мое воспоминание.

подяку віддав, і переломив, і сказав: „Прийміть, споживайте, це тіло Моє, що за вас лома́ється. Це робіть на спомин про Мене!“

25 Такожде и чашу по вечери, глаголя: сия чаша новый завет есть в Моей Крови: сие творите, елижды аще пиете, в Мое воспоминание.

Так само і чашу взяв Він по Вечері й сказав: „Ця чаша — Нови́й Заповіт у Моїй крові. Це робіть, коли тільки бу́дете пити, на спомин про Мене!“

26 Елижды бо аще ясте хлеб сей и чашу сию пиете, смерть Господню возвещаете, дондеже приидет.

Бо кожного ра́зу, як будете їсти цей хліб та чашу цю пити, — смерть Господню звіщаєте, аж доки Він при́йде.

27 Темже иже аще яст хлеб сей или пиет чашу Господню недостойне, повинен будет Телу и Крови Господни.

Тому то, хто їстиме хліб цей чи питиме чашу Господню негідно, — буде винний супроти тіла та крови Господньої!

28 Да искушает же человек себе, и тако от хлеба да яст и от чаши да пиет.

Нехай же люди́на випробо́вує себе, і так нехай хліб їсть і з чаші хай п'є.

29 Ядый бо и пияй недостойне, суд себе яст и пиет, не разсуждая Тела Господня.

Бо хто їсть і п'є негі́дно, не розважаючи про тіло, той суд собі їсть і п'є!

30 Сего ради в вас мнози немощни и недужливи, и спят доволни.

Через це поміж вами багато недужих та хворих, і багато-хто засну́ли.

31 Аще бо быхом себе разсуждали, не быхом осуждени были.

Бо коли б ми самі судили себе, то засу́джені ми не були́ б.

32 Судими же, от Господа наказуемся, да не с миром осудимся.

Та засу́джені від Господа, караємося, щоб нас не засу́джено з світом.

33 Темже, братие моя, сходящеся ясти, друг друга ждите.

Ось тому́, мої браття, схо́дячись на поживу, чека́йте один о́дного.

34 Аще ли кто алчет, в дому да яст, да не в грех сходитеся. О прочих же, егда прииду, устрою.

А коли хто голодний, нехай вдома він їсть, щоб не схо́дилися ви на о́суд. А про інше, як прийду́, заряджу́.