Псалми 59
1 Избави ме од непријатеља мојих, Боже мој, и од оних, што устају на ме, заклони ме.
Для дириґента хору. На спів: „Не вигуби“. Золотий псалом Давидів, коли послав був Саул, і стерегли́ його дім, щоб убити його. Ви́зволь мене від моїх ворогі́в, о мій Боже, від напасникі́в моїх охорони́ Ти мене!
2 Избави ме од оних који чине безакоње, и од крвопија сачувај ме.
Ви́зволь мене від злочи́нців, і спаси мене від кровоже́рних,
3 Ево, зло намишљају души мојој, скупљају се на ме силни, без кривице моје и без греха мог, Господе.
бо ось причаї́лись на душу мою, на мене збираються сильні, — не моя в тім провина, о Господи, і не мій гріх!
4 Без кривице моје стечу се и оружају се; устани за мене, и гледај.
Без моєї провини вони он збігаються та готу́ються, — устань же назу́стріч мені та побач!
5 Ти, Господе, Боже над војскама, Боже Израиљев, пробуди се, обиђи све ове народе, немој пожалити одметника.
І Ти, Господи, Боже Саваоте, Боже Ізраїлів, збудися, щоб покара́ти всіх поган, — і не помилуй ніко́го із зра́дників злих! (Се́ла)
6 Нек се врате увече, лају као пси и иду око града.
На́двечір вони поверта́ються, ски́глять, як пес, і перебігають по місту,
7 Ево руже језиком својим, мач им је у устима, јер, веле, ко ће чути?
й ось слова виверга́ють уста́ми своїми, мечі в їхніх губах, — та хто це почує.
8 Али Ти ћеш се, Господе, смејати њима и посрамити све ове народе.
Але посмієшся з них, Господи, і всіх поган засоро́миш!
9 Они су јаки, али ја на Тебе погледам, јер си Ти Бог, чувар мој.
Тверди́не моя, я Тебе пильнува́тиму, — бо Бог оборо́на моя!
10 Бог, који ме милује, иде преда мном, Бог ми даје без страха да гледам непријатеље своје.
Мій Бог, — Його милість мене попере́дила, Бог учинить мені, що побачу паді́ння своїх ворогів!
11 Немој их побити, да не би заборавио народ мој; распи их силом својом и обори их, Господе, браничу наш,
Не вбива́й їх, щоб наро́д мій цього не забув, — міццю Своєю розвій їх і зниж їх, о щите наш, Господи!
12 За грех уста њихових; за речи језика њиховог; нек се ухвате у охолости својој за клетву и лаж коју су говорили.
Гріх їхніх уст — слово губ їхніх, і нехай вони схо́плені будуть своєю пихо́ю, і за клятву й брехню, яку кажуть!
13 Распи у гневу, распи, да их нема; и нека познају да Бог влада над Јаковом и до крајева земаљских.
У гніві їх знищ, знищ — і хай їх не буде, і хай знають вони, що царю́є Бог в Якові, аж до кі́нців землі! (Се́ла)
14 Нек се врате увече, лају као пси, и иду око града.
А на́двечір вони поверта́ються, ски́глять, як пес, і перебігають по місту.
15 Нека тумарају тражећи хране, и не наситивши се нека ноћи проводе.
Вони ве́штатись будуть, щоб їсти, коли ж не наїдя́ться, то ска́ржитись будуть.
16 А ја ћу певати силу Твоју, рано ујутру гласити милост Твоју; јер си ми био одбрана и уточиште у дан невоље моје.
А я буду співати про силу Твою, буду радісно вра́нці хвалити Твою милісти, бо для мене Ти був в день недолі моєї тверди́нею й за́хистом!
17 Сило моја! Теби ћу певати, јер си Ти Бог чувар мој, Бог који ме милује.
Тверди́не моя, — до Тебе співати я буду, бо Бог оборо́на моя, милости́вий мій Боже!
