Псалми 55

1 Услиши, Боже, молитву моју, и немој се сакрити од мољења мог.

Керівнику хору. На струнних інструментах. Повчання Давидове. Прислухайся, Боже, до моєї молитви, не ховайся від мого благання;

2 Пази, и саслушај ме; цвилим у јаду свом и уздишем

прислухайся до мене і дай мені відповідь! Я блукаю в тяжких думках своїх і зітхаю

3 Од вике непријатељске и од досаде безбожничке; јер дижу на ме зло, и у гневу гоне ме.

від голосу ворога, від утисків нечестивого. Бо вони наводять на мене беззаконня й гнівно ворогують зі мною.

4 Срце је моје уздрхтало у мени, и страх смртни попаде ме;

Серце моє тремтить у моєму нутрі, жахи смерті напали на мене.

5 Страх и трепет дође на ме, и гроза подузе ме.

Страх і трепет увійшли в мене, і тремтіння охопило мене.

6 И рекох: Ко би ми дао крила голубиња? Ја бих одлетео и починуо;

Сказав я: «Хто б дав мені крила голубині! Я полетів би й віднайшов спокій,

7 Далеко бих побегао, и настанио се у пустињи.

полинув би вдалечінь, спочив би в пустелі. (Села)

8 Похитао бих да утечем од вихора и од буре.

Поспішив би знайти собі прихисток від рвучкого вітру й бурі».

9 Порази, Господе, и раздели језике њихове, јер видим насиље и свађу у граду;

Збентеж їх, Владико, розділи їм язики, бо бачу я насильство й заколот у місті.

10 Дању и ноћу то ходи по зидовима његовим; злочинство је и мука посред њега.

Удень та вночі вони обходять його на стінах, беззаконня й утиск всередині нього.

11 Усред њега је погибао, с улице његове не одлази превара и лукавство.

Погибель серед міста, його гноблення й підступ не покидають вулиць.

12 Јер не ружи ме непријатељ мој, то бих поднео; не устаје на ме јавни ненавидник, од њега бих се сакрио.

Адже не ворог ганьбить мене, – я перетерпів би це, – не ненависник мій величається наді мною, – я сховався б від нього.

13 Него ти који си ми био то што ја сам, друг мој и знанац мој.

Але ти, кого я вважав одним цілим із собою, приятель мій, щирий друг мій,

14 С којим ми беше радост делити тајну, и у дом Божији ходих кроз сабор народни.

з ким разом ми насолоджувалися щирим спілкуванням, у дім Божий ми ходили однодушно.

15 Нека их уграби смрт, нека живи сиђу у пакао, јер је злочинство у стану њиховом и у њима. (Sheol h7585)

Нехай же смерть спіткає їх, нехай вони зійдуть живими до царства мертвих, бо зло в їхніх помешканнях та в нутрощах їхніх. (Sheol h7585)

16 Ја Бога призивам, и Господ ће ме спасти.

Я ж до Бога кличу, і Господь врятує мене.

17 Вечером и јутром и у подне тужим и уздишем, и чуће глас мој;

Увечері, вранці й опівдні я бідкаюся й бентежуся, і Він чує мій голос.

18 Учиниће, те ће душа моја бити мирна од оних који нападају на ме, јер их много имам.

Він мирно визволить мою душу від битви проти мене, бо численні ті, хто [повстав] на мене.

19 Да услиши, и укроти их Бог, који живи од века; јер се не мењају и не боје се Бога.

Бог почує та упокорить їх, Той, Хто справіку сидить [на престолі]. (Села) Бо вони не змінюються й Бога не бояться.

20 Дижу руке своје на оне који су с њима у миру, и раскидају своју дружбу.

Підняв [товариш мій] руки свої на близьких друзів, знехтував своїм заповітом.

21 Уста су им мека као масло, а на срцу им је рат. Речи су им блаже од уља, али су голи мачеви.

Вуста його слизькі, немов масло, але війна в його серці; слова його ніжніші за олію, але вони – оголені мечі.

22 Стави на Господа бреме своје, и Он ће те поткрепити. Неће дати довека праведнику да посрне.

Переклади свій тягар на Господа – і Він підтримає тебе; Він ніколи не дасть праведникові похитнутися.

23 Ти ћеш их, Боже, свалити у јаму погибли; крвопије и лукави неће саставити половине дана својих. А ја се у Тебе уздам.

Але Ти, Боже, скинеш їх до прірви загибелі. Люди кровожерні й підступні не дотягнуть навіть до половини своїх днів. А я на Тебе покладаюся.