Псалми 31

1 У Тебе се, Господе, уздам; немој ме оставити под срамотом довека, по правди својој избави ме.

Керівнику хору. Псалом Давидів. На Тебе, я Господи, покладаю надію, [тож] нехай не посоромлюся повіки! Врятуй мене у Своїй праведності!

2 Пригни к мени ухо своје, похитај, помози ми. Буди ми камени град, тврда ограда, где бих се спасао.

Схили до мене вухо Твоє, поспіши визволити мене, будь для мене скелею пристановища, домом твердині, щоб врятувати мене.

3 Јер си Ти камена гора моја и ограда моја, имена свог ради води ме и управљај мном.

Бо Ти моя скеля й твердиня моя; заради імені Твого веди мене й керуй мною.

4 Извади ме из мреже коју ми тајно заместише; јер си Ти крепост моја.

Витягни мене з тенет, які вони для мене таємно розставили, адже ти моє пристановище.

5 У Твоју руку предајем дух свој; избављао си ме, Господе, Боже истинити!

У руки Твої я ввіряю дух мій; визволи мене, Господи, Боже істини.

6 Ненавидим оне који поштују пропадљиве идоле; ја се у Господа уздам.

Ненавиджу тих, що шанують марних ідолів; я ж надію покладаю на Господа.

7 Радоваћу се и веселити се о милости Твојој, кад погледаш на моју муку, познаш тугу душе моје,

Веселитимусь і радітиму Твоєму милосердю, бо Ти побачив моє пригнічення, дізнався про скорботи мого серця

8 Не даш ме у руку непријатељу, поставиш ноге моје на пространом месту.

й не віддав мене в руки ворога мого на поталу, але поставив мої ноги на просторому місці.

9 Смилуј се на ме, Господе; јер ме је туга, од јада изнеможе око моје, душа моја и срце моје;

Помилуй мене, Господи, бо тісно мені, згасли від смутку мої очі, моя душа й нутро моє.

10 Ишчиле у жалости живот мој, и године моје у уздисању; ослаби од муке крепост моја, и кости моје сасахнуше.

Бо життя моє згасає в журбі, і роки мої – у зітханнях. Моя сила спіткнулася через гріхи мої, і кістки мої виснажилися.

11 Од мноштва непријатеља својих постадох подсмех и суседима својим, и страшило знанцима својим; који ме виде на улици беже од мене.

Через усіх супротивників моїх став я ганьбою для своїх сусідів і страхом для тих, хто [добре] знав мене; хто бачить мене на вулиці – тікає від мене.

12 Заборављен сам као мртав, нема ме у срцима; ја сам као разбијен суд.

Забутий я в серцях [їхніх], немов померлий; став я немов розбитий глек.

13 Јер слушам грдњу од многих, од свуда страх, кад се договарају на ме, мисле ишчупати душу моју.

Бо чую я наклепи від багатьох, жах навколо. Змовляються вони разом проти мене, задумують життя моє забрати.

14 А ја се, Господе, у Тебе уздам и велим: Ти си Бог мој.

Але я на Тебе надію покладаю, Господи! Кажу я: «Ти мій Бог!»

15 У Твојој су руци дани моји; отми ме из руку непријатеља мојих, и од оних, који ме гоне.

У Твоїй руці час мого [життя]; визволи мене від руки ворогів моїх і від тих, хто мене переслідує.

16 Покажи светло лице своје слузи свом; спаси ме милошћу својом.

Нехай засяє обличчя Твоє над рабом Твоїм, врятуй мене в милості Твоїй.

17 Господе! Немој ме оставити под срамотом; јер Тебе призивам. Нек се посраме безбожници, нека замукну и падну у пакао. (Sheol h7585)

Господи, нехай не буде мені соромно, що я до Тебе кличу. Нехай соромно стане нечестивим, нехай замовкнуть вони в царстві смерті. (Sheol h7585)

18 Нека онеме уста лажљива, која говоре на праведника обесно, охоло и с поругом.

Нехай оніміють вуста брехливі, що проти праведника говорять зухвало, пихато й з презирством.

19 Како је много у Тебе добра, које чуваш за оне који Те се боје, и које дајеш онима који се у Те уздају пред синовима човечијим!

Які ж великі Твої блага, котрі приховав Ти для тих, хто боїться Тебе, які Ти здійснюєш на очах синів людських для тих, хто надію покладає на Тебе!

20 Сакриваш их под кров лица свог од буна људских; склањаш их под сен од свадљивих језика.

Ти вкриваєш їх покровом Свого обличчя від [підступних] змов людських, ховаєш їх у наметі [Своєму] від лайливих язиків.

21 Да је благословен Господ, што ми показа дивну милост као да ме уведе у тврд град!

Благословенний Господь, Що з’явив мені дивовижну Свою милість, коли я був в оточеному [ворогами] місті.

22 Ја рекох у сметњи својој: Одбачен сам од очију Твојих; али Ти чу молитвени глас мој кад Те призвах.

Я ж сказав у тривозі моїй: «Я вигнаний геть від очей Твоїх!» Але Ти почув голос благань моїх, коли я волав до Тебе.

23 Љубите Господа сви свети Његови; Господ држи веру; и увршено враћа онима који поступају охоло.

Любіть Господа, усі вірні Його! Оберігає Господь відданих [Йому] та відплачує сповна гордим.

24 Будите слободни, и нека буде јако срце ваше, сви који се у Господа уздате.

Будьте мужніми й зміцніться серцем, усі, хто на Господа сподівається.