Марко 15
1 И одмах ујутру учинише веће главари свештенички са старешинама и књижевницима, и сав сабор, и свезавши Исуса одведоше Га и предадоше Пилату.
А первосвященики з ста́ршими й книжниками, та ввесь синедріо́н, зараз уранці, нараду вчинивши, зв'язали Ісуса, повели́ та й Пилатові видали.
2 И упита Га Пилат: Јеси ли ти цар јудејски? А Он одговарајући рече му: Ти кажеш.
А Пила́т запитався Його: „Чи Ти Цар Юдейський?“А Він йому в відповідь каже: „Сам ти кажеш“.
3 И тужаху Га главари свештенички врло.
А первосвященики мі́цно Його винува́тили.
4 А Пилат опет упита Га говорећи: Зар ништа не одговараш? Гледај шта сведоче на тебе.
Тоді Пилат зно́ву Його запитав і сказав: „Ти нічого не відповідаєш? Дивись, — як багато проти Тебе свідку́ють!“
5 Али Исус више не одговори ништа тако да се дивљаше Пилат.
А Ісус більш нічого не відповідав, так що Пилат дивувався.
6 А о сваком празнику пушташе им по једног сужња кога искаху.
На свято ж він їм відпускав був одно́го із в'я́знів, котро́го просили вони.
7 А беше један затворен, по имену Варава, са својим другарима који су у буни пролили крв.
Був же один, що звався Вара́вва, ув'я́знений ра́зом із повста́нцями, які за повста́ння вчинили були душогубство.
8 И повикавши народ стаде искати што им свагда чињаше.
Коли ж на́товп зібрався, він став просити Пила́та зробити, як він за́вжди робив їм.
9 А Пилат им одговори говорећи: Хоћете ли да вам пустим цара јудејског?
Пилат же сказав їм у відповідь: „Хочете, — відпущу́ вам Царя Юдейського?“
10 Јер знаше да су Га из зависти предали главари свештенички.
Бо він знав, що Його через за́здрощі видали первосвященики.
11 Али главари свештенички подговорише народ боље Вараву да траже да им пусти.
А первосвященики на́товп підмовили, щоб краще пустив їм Вара́вву.
12 А Пилат опет одговарајући рече им: А шта хоћете да чиним с тим што га зовете царем јудејским?
Пилат же промовив знов їм у відповідь: „А що ж я чинитиму з Тим, що Його ви Юдейським Царем називаєте?“
13 А они опет повикаше: Распни га.
Вони ж стали кричати знов: „Розіпни́ Його!“
14 А Пилат им рече: А какво је зло учинио? А они гласно викаху: Распни га.
Пилат же сказав їм: „Яке ж зло вчинив Він?“А вони ще сильніше кричали: „Розіпни́ Його!“
15 А Пилат желећи угодити народу пусти им Вараву, а Исуса шибавши предаде да Га разапну.
Пилат же хотів догодити наро́дові, — і відпустив їм Вара́вву. І видав Ісуса, збичува́вши, щоб ро́зп'ятий був.
16 А војници Га одведоше у судницу, и сазваше сву чету војника,
Вояки ж повели́ Його до сере́дини двору, цебто в преторій, і цілий відділ скликають.
17 И обукоше Му скерлетну кабаницу, и оплетавши венац од трња метнуше на Њ.
І вони зодягли Його в багряни́цю і, сплівши з терни́ни вінка, поклали на Нього.
18 И стадоше Га поздрављати говорећи: Здраво, царе јудејски!
І вітати Його зачали́: „Раді́й, Ца́рю Юдейський!“
19 И бијаху Га по глави трском, и пљуваху на Њ, и падајући на колена поклањаху Му се.
І трости́ною по голові Його били, і плювали на Нього. І навколішки кидалися та вклонялись Йому.
20 И кад Му се наругаше, свукоше с Њега скерлетну кабаницу, и обукоше Га у Његове хаљине и изведоше Га да Га разапну.
І коли назнущалися з Нього, зняли́ з Нього багряни́цю, і наділи на Нього одежу Його. І Його повели́, щоб розп'я́сти Його.
21 И натераше неког Симона из Кирине, оца Александровог и Руфовог, који иђаше из поља, да Му понесе крст.
І одного перехо́жого, що з поля вертався, Си́мона Кіріне́янина, батька Олександра та Ру́фа, змусили, щоб хреста Йому ніс.
22 И доведоше Га на место Голготу, које ће рећи: Костурница.
І Його привели́ на місце Голго́фу, що значить „Черепо́вище“.
23 И даваху Му да пије вино са смирном, а Он не узе.
І давали Йому пити вина, із ми́ррою змішаного, але Він не прийня́в.
24 И кад Га разапеше, разделише хаљине Његове бацајући коцке за њих ко ће шта узети.
І Його розп'яли́, і „поділили одежу Його, кинувши же́реб про неї“, хто що ві́зьме.
25 А беше сат трећи кад Га разапеше.
Була́ ж третя година, як Його розп'яли́.
26 И беше натпис Његове кривице написан: Цар јудејски.
І був написаний на́пис провини Його: „Цар Юдейський“.
27 И с Њим распеше два хајдука, једног с десне, а једног с леве стране Њему.
Тоді ро́зп'ято з Ним двох розбійників, — одно́го право́руч, і одно́го ліво́руч Його.
28 И изврши се писмо које говори: и метнуше Га међу злочинце.
І збулося Писа́ння, що каже: „До злочи́нців Його зарахо́вано!“
29 И који пролажаху, хуљаху на Њ машући главама својим и говорећи: Аха! Ти што цркву разваљујеш и за три дана начињаш,
А хто побіч прохо́див, то Його лихосло́вили, „голова́ми своїми хитали“й казали: „Отак! Ти, що храма руйнуєш та за три дні будуєш, —
30 Помози сам себи и сиђи с крста.
зійди із хреста, та спаси Самого Себе!“
31 Тако и главари свештенички с књижевницима ругаху се говорећи један другом: Другима поможе, а себи не може помоћи.
Теж і первосвященики з книжниками глузува́ли й один до одного казали: „Він інших спасав, — а Самого Себе не може спасти!
32 Христос цар Израиљев нека сиђе сад с крста да видимо, па ћемо му веровати. И они што беху с Њим разапети ругаху Му се.
Христос, Цар Ізраїлів, — нехай зі́йде тепер із хреста, щоб побачили ми та й увірували“. Навіть ті, що ра́зом із Ним були ро́зп'яті, насміхалися з Нього.
33 А у шестом сату би тама по свој земљи до сата деветог.
А як шоста година настала, то аж до години дев'ятої те́мрява стала по ці́лій землі.
34 И у деветом сату повика Исус гласно говорећи: Елои! Елои! Лама савахтани? Које значи: Боже мој! Боже мој! Зашто си ме оставио?
О годині ж дев'ятій Ісус скрикнув голосом гучни́м та й вимовив: „Елої́, Елої́, — лама́ савахта́ні“, що в перекладі значить: „Боже Мій, Боже Мій, — на́що Мене Ти покинув?“
35 И неко од оних што стајаху онде чувши то говораху: Ено зове Илију.
Дехто ж із тих, що стояли навколо, це почули й казали: „Ось Він кличе Іллю́!“
36 А један отрча те напуни сунђер оцта, па натакнувши на трску појаше Га говорећи: Станите да видимо хоће ли доћи Илија да га скине.
А один із них побіг, намочив губку о́цтом, настроми́в на трости́ну, і давав Йому пити й казав: „Чекайте, побачим, — чи при́йде Ілля́ Його зняти!“
37 А Исус повика гласно, и издахну.
А Ісус скрикнув голосом гучни́м, — і духа віддав!
38 И завеса црквена раздре се на двоје с врха до на дно.
І в храмі завіса розде́рлась надво́є, — від ве́рху аж додолу.
39 А кад виде капетан који стајаше према Њему да с таквом виком издахну, рече: Заиста човек овај Син Божји беше.
А сотник, що насу́проти Нього стояв, як побачив, що Він отак духа віддав, то промовив: „Чоловік Цей був справді Син Божий!“
40 А беху и жене које гледаху издалека, међу којима беше и Марија Магдалина и Марија Јакова малог и Јосије мати, и Соломија,
Були ж і жінки́, що дивились здалека, між ними Марі́я Магдали́на, і Марія, мати Якова Молодшого та Йосі́ї, і Саломі́я,
41 Које иђаху за Њим и кад беше у Галилеји, и служаху Му; и друге многе које беху дошле с Њим у Јерусалим.
що вони, як Він був у Галілеї, ходили за Ним та Йому прислуго́вували; і інших багато, що до Єрусалиму прийшли з Ним.
42 И кад би увече (јер беше петак, то јест уочи суботе),
А коли настав вечір, — через те, що було́ Пригото́влення, цебто перед суботою, —
43 Дође Јосиф из Ариматеје, поштен саветник, који и сам царство Божје чекаше, и усуди се те уђе к Пилату и заиска тело Исусово.
прийшов Йо́сип із Аримате́ї, радник поважний, що сам сподівавсь Царства Божого, і сміливо ввійшов до Пилата, — і просив тіла Ісусового.
44 А Пилат се зачуди да је већ умро; и дозвавши капетана запита га: Је ли давно умро?
А Пила́т здивувався, щоб Він міг уже вмерти. І, покликавши сотника, запитався його, чи давно вже Розп'я́тий помер.
45 И дознавши од капетана, даде тело Јосифу.
І, дізнавшись від сотника, він подарував тіло Йо́сипові.
46 И купивши платно, и скинувши Га, обави платном, и метну Га у гроб који беше исечен у камену, и навали камен на врата од гроба.
А Йо́сип купив полотно, і, знявши Його, обгорнув полотном та й покла́в Його в гро́бі, що в скелі був ви́січений. І каменя привалив до моги́льних дверей.
47 А Марија Магдалина и Марија Јосијина гледаху где Га метаху.
Марія ж Магдали́на й Марія, мати Йосієва, дивилися, де́ ховали Його.
