Лука 20
1 И кад Он у један од оних дана учаше народ у цркви и проповедаше јеванђеље, дођоше главари свештенички и књижевници са старешинама,
Одного дня, коли [Ісус] навчав народ у Храмі, проповідуючи Добру Звістку, до Нього підійшли первосвященники, книжники та старійшини
2 И рекоше Му говорећи: Кажи нам каквом власти то чиниш? Или ко ти је дао власт ту?
й запитали Його: ―Скажи нам, якою владою Ти це робиш? Або хто дав Тобі таку владу?
3 А Он одговарајући рече им: и ја ћу вас упитати једну реч, и кажите ми:
[Ісус] сказав їм у відповідь: ―Запитаю і Я вас про одне. Скажіть Мені:
4 Крштење Јованово или би с неба или од људи?
Іванове хрещення було з Неба чи від людей?
5 А они помишљаху у себи говорећи: Ако кажемо с неба, рећи ће: Зашто му дакле не веровасте?
Вони ж стали говорити між собою: ―Якщо скажемо: «З неба», Він запитає: «Чому ж ви не повірили йому?»
6 Ако ли кажемо од људи, сав ће нас народ побити камењем; јер сви вероваху да Јован беше пророк.
Якщо ж ми скажемо: «Від людей», то весь народ поб’є нас камінням, бо вони переконані, що Іван був пророком.
7 И одговорише: Не знамо откуда.
Тож вони відповіли, що не знають, звідки воно.
8 А Исус им рече: Ни ја вама нећу казати каквом власти ово чиним.
Ісус сказав: ―Тоді і Я не скажу, якою владою це роблю.
9 А народу поче казивати причу ову: Један човек посади виноград, и даде га виноградарима па отиде на подуго времена.
І почав Він розповідати людям таку притчу: ―Один чоловік посадив виноградник, здав його в оренду виноградарям та вирушив у подорож на довгий час.
10 И у време посла к виноградарима слугу да му даду од рода виноградског; али виноградари избише га, и послаше празног.
Коли надійшов час, він надіслав одного раба до виноградарів, щоб вони віддали його частину врожаю. Однак виноградарі побили його й відіслали назад ні з чим.
11 И посла опет другог слугу; а они и оног избише и осрамотивши послаше празног.
Він надіслав іншого раба, але вони й того, побивши та зневаживши, відіслали ні з чим.
12 И посла опет трећег; а они и оног ранише, и истераше.
Він надіслав третього, але вони й цього поранили та викинули з [виноградника].
13 Онда рече господар од винограда: Шта ћу чинити? Да пошаљем сина свог љубазног: еда се како застиде кад виде њега.
Тоді господар виноградника подумав: «Що ж мені робити? Надішлю [до них] мого улюбленого сина, може, його поважатимуть!»
14 А виноградари видевши њега мишљаху у себи говорећи: Ово је наследник; ходите да га убијемо да наше буде достојање.
Але виноградарі, побачивши його, сказали один одному: «Це спадкоємець, ходімо та вб’ємо його, щоб спадщина дісталася нам!»
15 И изведоше га напоље из винограда и убише. Шта ће дакле учинити њима господар од винограда?
Вони його вивели з виноградника та вбили. Що ж зробить із ними господар виноградника?
16 Доћи ће и погубиће ове виноградаре, и даће виноград другима. А они што слушаху рекоше: Не дао Бог!
Він прийде та вб’є тих виноградарів, а виноградник віддасть іншим. Тоді ті, хто слухав, сказали: ―Нехай не станеться так!
17 А Он погледавши на њих рече: Шта значи дакле оно у писму: Камен који одбацише зидари онај поста глава од угла?
Але [Ісус], подивившись на них, запитав: ―Тоді що означає написане: «Камінь, який відкинули будівничі, став наріжним каменем»?
18 Сваки који падне на тај камен разбиће се; а на кога он падне сатрће га.
Кожен, хто впаде на цей камінь, буде розбитий, а той, на кого він впаде, буде розчавлений.
19 И гледаху главари свештенички и књижевници у онај час да дигну руке на Њ; али се побојаше народа, јер разумеше да њима ову причу каза.
Книжники та первосвященники шукали нагоди схопити [Ісуса], але боялися народу. Вони зрозуміли, що Він про них сказав цю притчу.
20 И пажаху на Њега, и послаше вребаче, који се грађаху као да су побожни: не би ли Га ухватили у речи да Га предаду поглаварима и власти судијиној.
І почали вони уважно слідкувати за Ним, надіслали людей, які вдавали із себе праведних, щоб спіймати Його на слові й видати владі намісника.
21 И упиташе Га говорећи: Учитељу! Знамо да право говориш и учиш, и не гледаш ко је ко, него заиста учиш путу Божијем:
Вони запитали Його: ―Учителю, ми знаємо, що Ти правдиво говориш та навчаєш. Ти не зважаєш на людське обличчя, а правдиво навчаєш Божого шляху.
22 Треба ли нам ћесару давати харач, или не?
Чи годиться нам платити податок Кесареві, чи ні?
23 А Он разумевши њихово лукавство рече им: Шта ме кушате?
Зрозумівши їхню хитрість, [Ісус] сказав їм:
24 Покажите ми динар; чији је на њему образ и натпис? А они одговарајући рекоше: Ћесарев.
―Покажіть Мені динарій! Чиє на ньому зображення та напис? Вони відповіли: ―Кесаря!
25 А Он им рече: Подајте дакле шта је ћесарево ћесару, а шта је Божије Богу.
Тоді Він сказав: ―Тож віддайте Кесареві Кесареве, а Богові – Боже!
26 И не могоше речи Његове покудити пред народом; и дивише се одговору Његовом, и умукоше.
Вони не змогли впіймати Його на слові перед народом і, здивовані Його відповіддю, замовкли.
27 А приступише неки од садукеја који кажу да нема васкрсења, и питаху Га
Тоді підійшли [до Ісуса] деякі садукеї, які кажуть, що немає воскресіння [з мертвих], і запитали Його:
28 Говорећи: Учитељу! Мојсије нам написа: Ако коме умре брат који има жену, и умре без деце, да брат његов узме жену, и да подигне семе брату свом.
―Учителю, Мойсей написав нам: «Якщо чийсь брат помре та залишить дружину бездітною, то нехай його брат візьме дружину померлого та підніме нащадка своєму братові».
29 Беше седам браће, и први узе жену, и умре без деце;
Було семеро братів. Перший одружився та помер бездітним.
30 И узе други жену, и он умре без деце;
Потім другий
31 И трећи је узе; а тако и сви седам; и не оставише деце, и помреше;
і третій одружувалися з вдовою, і так усі семеро. Вони померли, не залишивши дітей після себе.
32 А после свих умре и жена.
Після всіх померла й жінка.
33 О васкрсењу дакле кога ће од њих бити жена? Јер је она седморици била жена.
Отже, при воскресінні чиєю дружиною вона буде? Адже всі семеро мали її за дружину.
Ісус відповів їм: ―Люди цього віку одружуються та виходять заміж. (aiōn g165)
35 А који се удостоје добити онај свет и васкрсење из мртвих нити ће се женити ни удавати; (aiōn g165)
Але ті, що будуть достойні того віку й воскресіння з мертвих, не будуть одружуватись і не виходитимуть заміж. (aiōn g165)
36 Јер више не могу умрети; јер су као анђели; и синови су Божији кад су синови васкрсења.
І померти вже не зможуть, а будуть як ангели, бо вони є синами Божими та синами воскресіння.
37 А да мртви устају, и Мојсије показа код купине где назива Господа Бога Авраамовог и Бога Исаковог и Бога Јаковљевог.
А те, що мертві воскресають, показав Мойсей при полум’ї вогню тернового куща, коли назвав Господа Богом Авраама, Богом Ісаака і Богом Якова.
38 А Бог није Бог мртвих него живих; јер су Њему сви живи.
Він є Богом не мертвих, а живих! Для Нього всі живі!
39 А неки од књижевника одговарајући рекоше: Учитељу! Добро си казао.
Деякі з книжників сказали: ―Учителю, Ти добре сказав!
40 И већ не смеху ништа да Га запитају. А Он им рече:
І більше ніхто не наважувався ставити Йому запитання.
41 Како говоре да је Христос син Давидов?
Потім [Ісус] запитав їх: ―Чому вони кажуть, що Христос є сином Давида?
42 Кад сам Давид говори у псалтиру: Рече Господ Господу мом: седи мени с десне стране,
Сам же Давид каже в книзі Псалмів: «Господь сказав Господеві моєму: „Сядь праворуч від Мене,
43 Док положим непријатеље твоје подножје ногама твојим.
доки Я не покладу ворогів Твоїх, як підніжок для Твоїх ніг“».
44 Давид дакле Њега назива Господом; па како му је син?
Давид називає Його Господом, як Він може бути його Сином?
45 А кад сав народ слушаше, рече ученицима својим:
Коли весь народ слухав, [Ісус] промовив до учнів:
46 Чувајте се од књижевника, који хоће да иду у дугачким хаљинама, и траже да им се клања по улицама, и првих места по зборницама, и зачеља на гозбама;
«Стережіться книжників: їм подобається одягатись у довгі одежі, вони люблять привітання на ринках, перші місця в синагогах та почесні місця на бенкетах.
47 Који једу куће удовичке, и лажно се моле Богу дуго. Они ће још већма бити осуђени.
Вони з’їдають доми вдів, але прикриваються довгими молитвами. Вони отримають суворіше покарання».
