Дела апостолска 5
1 А један човек, по имену Ананија, са женом својом Сапфиром продаде њиву,
А один чоловік, на йме́ння Ана́ній, із своєю дружи́ною Сапфі́рою, продав маєток,
2 И сакри од новаца са знањем и жене своје, и донесавши један део метну апостолима пред ноге.
та й з ві́дома дружи́ни своєї присво́їв частину з заплати, а якусь там частину приніс та й поклав у ногах у апо́столів.
3 А Петар рече: Ананија! Зашто напуни сотона срце твоје да слажеш Духу Светоме и сакријеш од новаца што узе за њиву?
І промовив Петро: „Ана́нію, чого сатана́ твоє серце напо́внив, щоб ти Духу Святому неправду сказав та присво́їв із заплати за землю?
4 Кад је била у тебе не беше ли твоја? И кад је продаде не беше ли у твојој власти? Зашто си дакле такву ствар метнуо у срце своје? Људима ниси слагао него Богу.
Хіба те, що́ ти мав, не твоє все було, а про́дане не в твоїй вла́ді було? Чого ж в серце своє ти цю справу поклав? Ти не лю́дям неправду сказав, але Богові!“
5 А кад чу Ананија речи ове паде и издахну; и уђе велики страх у све који слушаху ово.
Як Ана́ній зачу́в ці слова́, то впав та й умер. І обгорнув жах великий усіх, що це чули!
6 А момци ушавши узеше га и изнесоше те закопаше.
Юнаки́ ж повставали, обгорну́ли його, і винесли та й поховали.
7 А кад прође око три сата, уђе и жена његова не знајући шта је било.
І сталось, годин через три прийшла й дружи́на його, про випа́док нічо́го не знавши.
8 А Петар јој одговори: Кажи ми јесте ли за толико дали њиву? А она рече: Да, за толико.
І промовив до неї Петро: „Скажи мені, чи за стільки ви землю оту продали́?“Вона ж відказала: „Так, за стільки“.
9 А Петар јој рече: Зашто се договористе да искушате Духа Господњег? Гле, ноге оних који твог мужа закопаше пред вратима су, и изнеће те.
До неї ж Петро: „Чому це ви змо́вилися споку́шувати Господнього Духа? Он ті входять у двері, що чоловіка твого поховали, — і тебе вони винесуть“.
10 И одмах падну пред ногама његовим и издахну. А момци ушавши нађоше је мртву и изнесоше је и закопаше код мужа њеног.
І вона зараз упала до ніг його, та й умерла. Як ввійшли ж юнаки́, то знайшли її мертвою, і, винісши, біля мужа її поховали.
11 И уђе велики страх у сву цркву и у све који чуше ово.
І обгорнув страх великий всю Церкву та всіх, що чули про це.
12 А рукама апостолским учинише се многи знаци и чудеса међу људима; и беху сви једнодушно у трему Соломуновом.
А руками апо́столів стались знаме́на та чуда великі в наро́ді. І були́ однодушно всі в Соломоновім ґанку.
13 А од осталих нико не смејаше приступити њима; него их хваљаше народ.
А з сторонніх ніхто приставати не важивсь до них, але люд прославляв їх.
14 А све више пристајаху они који вероваху Господа, мноштво људи и жена,
І все збі́льшувалось тих, хто вірує в Господа, бе́зліч чолові́ків і жінок,
15 Тако да и по улицама изношаху болеснике и метаху на постељама и на носилима, да би кад прође Петар барем сенка његова осенила кога од њих.
так що хворих стали вино́сити на вулиці, та й клали на ложа та ноші, щоб, як ітиме Петро, то хоч тінь його впала б на ко́го із них.
16 А долажаху многи и из околних градова у Јерусалим, и доношаху болеснике и које мучаху нечисти духови; и сви оздрављаху.
І бе́зліч люду збиралась до Єрусалиму з довко́лишніх міст, і не́сли недужих та хворих від ду́хів нечистих, — і були́ вони всі вздоро́влювані!
17 Али устаде поглавар свештенички и сви који беху с њим, од јереси садукејске, и напунише се зависти,
А первосвященик, уставши, та й усі, хто був із ним, хто належав до саддуке́йської єресі, перепо́внились за́здрощами,
18 И дигоше руке своје на апостоле, и метнуше их у општи затвор.
і руки наклали вони на апо́столів, і до в'язниці грома́дської вкинули їх.
19 А анђео Господњи отвори ноћу врата тамничка, и изведавши их рече:
Але Ангол Господній вночі відчинив для них двері в'язничні, і, вивівши їх, проказав:
20 Идите и станите у цркви те говорите народу све речи овог живота.
„Ідіть, і, ставши, говоріть до наро́ду у храмі всі слова́ цього життя“.
21 А кад они чуше, уђоше ујутру у цркву, и учаху. А кад дође поглавар свештенички и који беху с њим, сазваше сабор и све старешине од синова Израиљевих, и послаше у тамницу да их доведу.
Як це вчули вони, то в храм рано ввійшли і навчали. А первосвященик і ті, хто був із ним, прийшовши, скликали синедріо́н і всіх старших з Ізраїлевих синів. І послали в в'язницю, щоб їх привели́.
22 А кад слуге отидоше, не нађоше их у тамници; онда се вратише и јавише им
А служба, прийшовши, не знайшла́ їх у в'язниці, а вернувшись, сповістила,
23 Говорећи: Тамницу нађосмо закључану са сваком тврђом и чуваре где стоје пред вратима; али кад отворисмо, унутра ниједног не нађосмо.
говорячи: „В'язницю знайшли ми з великою пильністю за́мкнену, і сторо́жу, що при две́рях стояла; а коли відчинили, то ніко́го всере́дині ми не знайшли!“
24 А кад чуше ове речи поглавар свештенички и војвода црквени и остали главари свештенички, не могаху им се начудити шта би то сад било.
Як почули слова ці начальник сторожі храму та первосвященики, не могли зрозуміти вони, що́ б то сталося.
25 А неко дође и јави им говорећи: Ено они људи што их бацисте у тамницу, стоје у цркви и уче народ.
Та прийшовши один, сповістив їх, говорячи: „Ось ті мужі, що ви їх до в'язниці всадили були, у храмі стоять та й навчають наро́д“.
26 Тада отиде војвода с момцима и доведе их не на силу: јер се бојаху народа да их не побије камењем.
Пішов тоді старши́й сторо́жі зо слу́жбою, та й привів їх без насильства, бо боялись наро́ду, щоб їх не побили камінням.
27 А кад их доведоше, поставише их пред сабор, и запита их поглавар свештенички говорећи:
Припровадивши ж їх, поставили перед синедріоном. І спитався їх первосвященик, говорячи:
28 Не запретисмо ли вам оштро да не учите у ово име? И гле, напунисте Јерусалим својом науком, и хоћете да баците на нас крв овог човека.
„Чи ми не заборонили з погрозою вам, щоб про Те Ім'я́ не навчати? І ото, ви своєю наукою перепо́внили Єрусалим, і хочете кров Чоловіка Того припрова́дити на нас“.
29 А Петар и апостоли одговарајућу рекоше: Већма се треба Богу покоравати неголи људима.
Відповів же Петро та сказали апо́столи: „Бога повинно слухатися більш, як людей!
30 Бог отаца наших подиже Исуса, ког ви убисте обесивши на дрво.
Бог наших отців воскресив нам Ісуса, Якому ви смерть були заподі́яли, повісивши на дереві.
31 Овог Бог десницом својом узвиси за поглавара и спаса, да да Израиљу покајање и опроштење греха.
Його Бог підвищив Своєю прави́цею — на Начальника й Спаса, щоб дати Ізраїлеві покая́ння і про́щення гріхів.
32 И ми смо Његови сведоци ових речи и Дух Свети ког Бог даде онима који се Њему покоравају.
А тих справ Йому свідками ми й Святий Дух, що Його Бог дав тим, хто слухня́ний Йому“.
33 А кад они чуше врло се расрдише, и мишљаху да их побију.
Як зачули ж оце, запалилися гнівом вони, та й ра́дилися, я́к їм смерть заподі́яти?
34 Али онда устаде у скупштини један фарисеј по имену Гамалиило, законик, поштован од свега народа, и заповеди да апостоли мало изиђу напоље,
І встав у синедріо́ні один фарисей, Гамалії́л на ймення, учитель Зако́ну, поважаний від усього наро́ду, та й звелів на часи́нку апо́столів ви́вести.
35 Па рече њима: Људи Израиљци! Гледајте добро за ове људе шта ћете чинити;
І промовив до них: „Мужі ізраїльські! Поміркуйте собі про людей цих, що́ з ними робити ви маєте.
36 Јер пре ових дана уста Тевда, говорећи да је он нешто, за којим пристаде људи на број око четири стотине; он би убијен, и сви који га слушаху разиђоше се и пропадоше.
Бо перед цими днями повстав був Те́вда та й казав, що великий він хтось, і до нього пристало з чотириста люда. Він забитий, а всі ті, хто слухав його, розпоро́шились та оберну́лись в ніщо́.
37 Потом уста Јуда Галилејац, у дане преписа, и одвуче доста људи за собом; и он погибе, и сви који га слушаху разасуше се.
Після нього повстав, під час пе́репису, Галіле́янин Юда, та й багато людей потягнув за собою. Загинув і він, а всі ті, хто слухав його, розпоро́шились.
38 И сад вам кажем: прођите се ових људи и оставите их; јер ако буде од људи овај савет или ово дело, поквариће се.
І тепер кажу́ вам: Відступіться від цих людей, і занеха́йте їх! Бо коли від людей оця рада чи справа ця бу́де, — розпаде́ться вона.
39 Ако ли је од Бога, не можете га покварити, да се како не нађете као богоборци.
А коли те від Бога, то того зруйнувати не зможете, щоб випа́дком не стати і вам богобо́рцями!“І послухались ради його.
40 Онда га послушаше, и дозвавши апостоле избише их, и запретише им да не говоре у име Исусово, и отпустише их.
І, покликавши зно́в апо́столів, вибили їх, наказали їм не говори́ти про Ісусове Йме́ння, та й їх відпустили.
41 А они онда отидоше од сабора радујући се што се удостојише примити срамоту за име Господа Исуса.
А вони поверта́лися з синедріо́ну, радіючи, що сподоби́лись прийняти знева́гу за Йме́ння Го́спода Ісуса.
42 А сваки дан у цркви и по кућама не престајаху учити и проповедати јеванђеље о Исусу Христу.
І щоденно у храмі й домах безупинно навчали, і звіщали Єва́нгелію Ісуса Христа.
