Luki 20
1 I kad on u jedan od onijeh dana uèaše narod u crkvi i propovijedaše jevanðelje, doðoše glavari sveštenièki i književnici sa starješinama,
Одного дня, коли [Ісус] навчав народ у Храмі, проповідуючи Добру Звістку, до Нього підійшли первосвященники, книжники та старійшини
2 I rekoše mu govoreæi: kaži nam kakvom vlasti to èiniš? Ili ko ti je dao vlast tu?
й запитали Його: ―Скажи нам, якою владою Ти це робиш? Або хто дав Тобі таку владу?
3 A on odgovarajuæi reèe im: i ja æu vas upitati jednu rijeè, i kažite mi:
[Ісус] сказав їм у відповідь: ―Запитаю і Я вас про одне. Скажіть Мені:
4 Krštenje Jovanovo ili bi s neba ili od ljudi?
Іванове хрещення було з Неба чи від людей?
5 A oni pomišljahu u sebi govoreæi: ako reèemo s neba, reæi æe: zašto mu dakle ne vjerovaste?
Вони ж стали говорити між собою: ―Якщо скажемо: «З неба», Він запитає: «Чому ж ви не повірили йому?»
6 Ako li reèemo: od ljudi, sav æe nas narod pobiti kamenjem; jer svi vjerovahu da Jovan bješe prorok.
Якщо ж ми скажемо: «Від людей», то весь народ поб’є нас камінням, бо вони переконані, що Іван був пророком.
7 I odgovoriše: ne znamo otkuda.
Тож вони відповіли, що не знають, звідки воно.
8 A Isus im reèe: ni ja vama neæu kazati kakvom vlasti ovo èinim.
Ісус сказав: ―Тоді і Я не скажу, якою владою це роблю.
9 A narodu poèe kazivati prièu ovu: jedan èovjek posadi vinograd, i dade ga vinogradarima pa otide na podugo vremena.
І почав Він розповідати людям таку притчу: ―Один чоловік посадив виноградник, здав його в оренду виноградарям та вирушив у подорож на довгий час.
10 I u vrijeme posla k vinogradarima slugu da mu dadu od roda vinogradskoga; ali vinogradari izbiše ga, i poslaše prazna.
Коли надійшов час, він надіслав одного раба до виноградарів, щоб вони віддали його частину врожаю. Однак виноградарі побили його й відіслали назад ні з чим.
11 I posla opet drugoga slugu; a oni i onoga izbiše i osramotivši poslaše prazna.
Він надіслав іншого раба, але вони й того, побивши та зневаживши, відіслали ні з чим.
12 I posla opet treæega; a oni i onoga raniše, i istjeraše.
Він надіслав третього, але вони й цього поранили та викинули з [виноградника].
13 Onda reèe gospodar od vinograda: šta æu èiniti? Da pošljem sina svojega ljubaznoga: eda se kako zastide kad vide njega.
Тоді господар виноградника подумав: «Що ж мені робити? Надішлю [до них] мого улюбленого сина, може, його поважатимуть!»
14 A vinogradari vidjevši njega mišljahu u sebi govoreæi: ovo je našljednik; hodite da ga ubijemo da naše bude dostojanje.
Але виноградарі, побачивши його, сказали один одному: «Це спадкоємець, ходімо та вб’ємо його, щоб спадщина дісталася нам!»
15 I izvedoše ga napolje iz vinograda i ubiše. Šta æe dakle uèiniti njima gospodar od vinograda?
Вони його вивели з виноградника та вбили. Що ж зробить із ними господар виноградника?
16 Doæi æe i pogubiæe ove vinogradare, i daæe vinograd drugima. A oni što slušahu rekoše: ne dao Bog!
Він прийде та вб’є тих виноградарів, а виноградник віддасть іншим. Тоді ті, хто слухав, сказали: ―Нехай не станеться так!
17 A on pogledavši na njih reèe: šta znaèi dakle ono u pismu: kamen koji odbaciše zidari onaj posta glava od ugla?
Але [Ісус], подивившись на них, запитав: ―Тоді що означає написане: «Камінь, який відкинули будівничі, став наріжним каменем»?
18 Svaki koji padne na taj kamen razbiæe se; a na koga on padne satræe ga.
Кожен, хто впаде на цей камінь, буде розбитий, а той, на кого він впаде, буде розчавлений.
19 I gledahu glavari sveštenièki i književnici u onaj èas da dignu ruke na nj; ali se pobojaše naroda, jer razumješe da njima ovu prièu kaza.
Книжники та первосвященники шукали нагоди схопити [Ісуса], але боялися народу. Вони зрозуміли, що Він про них сказав цю притчу.
20 I pažahu na njega, i poslaše vrebaèe, koji se graðahu kao da su pobožni: ne bi li ga uhvatili u rijeèi da ga predadu poglavarima i vlasti sudijnoj.
І почали вони уважно слідкувати за Ним, надіслали людей, які вдавали із себе праведних, щоб спіймати Його на слові й видати владі намісника.
21 I upitaše ga govoreæi: uèitelju! znamo da pravo govoriš i uèiš, i ne gledaš ko je ko, nego zaista uèiš putu Božijemu:
Вони запитали Його: ―Учителю, ми знаємо, що Ти правдиво говориш та навчаєш. Ти не зважаєш на людське обличчя, а правдиво навчаєш Божого шляху.
22 Treba li nam æesaru davati haraè, ili ne?
Чи годиться нам платити податок Кесареві, чи ні?
23 A on razumjevši njihovo lukavstvo reèe im: šta me kušate?
Зрозумівши їхню хитрість, [Ісус] сказав їм:
24 Pokažite mi dinar; èij je na njemu obraz i natpis? A oni odgovarajuæi rekoše: æesarev.
―Покажіть Мені динарій! Чиє на ньому зображення та напис? Вони відповіли: ―Кесаря!
25 A on im reèe: podajte dakle što je æesarevo æesaru, a što je Božije Bogu.
Тоді Він сказав: ―Тож віддайте Кесареві Кесареве, а Богові – Боже!
26 I ne mogoše rijeèi njegove pokuditi pred narodom; i diviše se odgovoru njegovu, i umukoše.
Вони не змогли впіймати Його на слові перед народом і, здивовані Його відповіддю, замовкли.
27 A pristupiše neki od sadukeja koji kažu da nema vaskrsenija, i pitahu ga
Тоді підійшли [до Ісуса] деякі садукеї, які кажуть, що немає воскресіння [з мертвих], і запитали Його:
28 Govoreæi: uèitelju! Mojsije nam napisa: ako kome umre brat koji ima ženu, i umre bez djece, da brat njegov uzme ženu, i da podigne sjeme bratu svojemu.
―Учителю, Мойсей написав нам: «Якщо чийсь брат помре та залишить дружину бездітною, то нехай його брат візьме дружину померлого та підніме нащадка своєму братові».
29 Bijaše sedam braæe, i prvi uze ženu, i umrije bez djece;
Було семеро братів. Перший одружився та помер бездітним.
30 I uze drugi ženu, i on umrije bez djece;
Потім другий
31 I treæi je uze; a tako i svi sedam; i ne ostaviše djece, i pomriješe;
і третій одружувалися з вдовою, і так усі семеро. Вони померли, не залишивши дітей після себе.
32 A poslije sviju umrije i žena.
Після всіх померла й жінка.
33 O vaskrseniju dakle koga æe od njih biti žena? jer je ona sedmorici bila žena.
Отже, при воскресінні чиєю дружиною вона буде? Адже всі семеро мали її за дружину.
Ісус відповів їм: ―Люди цього віку одружуються та виходять заміж. (aiōn g165)
35 A koji se udostoje dobiti onaj svijet i vaskrsenije iz mrtvijeh niti æe se ženiti ni udavati; (aiōn g165)
Але ті, що будуть достойні того віку й воскресіння з мертвих, не будуть одружуватись і не виходитимуть заміж. (aiōn g165)
36 Jer više ne mogu umrijeti; jer su kao anðeli; i sinovi su Božiji kad su sinovi vaskrsenija.
І померти вже не зможуть, а будуть як ангели, бо вони є синами Божими та синами воскресіння.
37 A da mrtvi ustaju, i Mojsije pokaza kod kupine gdje naziva Gospoda Boga Avraamova i Boga Isakova i Boga Jakovljeva.
А те, що мертві воскресають, показав Мойсей при полум’ї вогню тернового куща, коли назвав Господа Богом Авраама, Богом Ісаака і Богом Якова.
38 A Bog nije Bog mrtvijeh nego živijeh; jer su njemu svi živi.
Він є Богом не мертвих, а живих! Для Нього всі живі!
39 A neki od književnika odgovarajuæi rekoše: uèitelju! dobro si kazao.
Деякі з книжників сказали: ―Учителю, Ти добре сказав!
40 I veæ ne smijahu ništa da ga zapitaju. A on im reèe:
І більше ніхто не наважувався ставити Йому запитання.
41 Kako govore da je Hristos sin Davidov?
Потім [Ісус] запитав їх: ―Чому вони кажуть, що Христос є сином Давида?
42 Kad sam David govori u psaltiru: reèe Gospod Gospodu mojemu: sjedi meni s desne strane,
Сам же Давид каже в книзі Псалмів: «Господь сказав Господеві моєму: „Сядь праворуч від Мене,
43 Dok položim neprijatelje tvoje podnožje nogama tvojima.
доки Я не покладу ворогів Твоїх, як підніжок для Твоїх ніг“».
44 David dakle njega naziva Gospodom; pa kako mu je sin?
Давид називає Його Господом, як Він може бути його Сином?
45 A kad sav narod slušaše, reèe uèenicima svojijem:
Коли весь народ слухав, [Ісус] промовив до учнів:
46 Èuvajte se od književnika, koji hoæe da idu u dugaèkijem haljinama, i traže da im se klanja po ulicama, i prvijeh mjesta po zbornicama, i zaèelja na gozbama;
«Стережіться книжників: їм подобається одягатись у довгі одежі, вони люблять привітання на ринках, перші місця в синагогах та почесні місця на бенкетах.
47 Koji jedu kuæe udovièke, i lažno se mole Bogu dugo. Oni æe još veæma biti osuðeni.
Вони з’їдають доми вдів, але прикриваються довгими молитвами. Вони отримають суворіше покарання».
