К Римлянам 9
1 Истину говорю во Христе, не лгу, свидетельствует мне совесть моя в Духе Святом,
Я кажу правду в Христі, не обманюю, і моє сумління підтверджує це через Святого Духа:
2 что великая для меня печаль и непрестанное мучение сердцу моему:
у мене в серці велика печаль і невпинний біль.
3 я желал бы сам быть отлученным от Христа за братьев моих, родных мне по плоти,
Адже я бажав би бути проклятим [і відлученим] від Христа заради моїх братів, моїх рідних за тілом,
4 то есть Израильтян, которым принадлежат усыновление и слава, и заветы, и законоположение, и богослужение, и обетования;
тобто за народ Ізраїлю. Їм належить усиновлення, слава, заповіти, законодавство, служіння та обітниці.
5 от них и отцы, и от них Христос по плоти, сущий над всем Бог, благословенный во веки, аминь. (aiōn g165)
Їхніми є патріархи й від них за тілом Христос – Бог над усіма, благословенний навіки! Амінь. (aiōn g165)
6 Но не то, чтобы слово Божие не сбылось: ибо не все те Израильтяне, которые от Израиля;
Але це не [означає, ] що Слово Боже не збулося. Адже не всі, хто походить з Ізраїлю, – це Ізраїль.
7 и не все дети Авраама, которые от семени его, но сказано: в Исааке наречется тебе семя.
І не всі нащадки Авраама є його дітьми. Бо [написано]: «Через Ісаака буде названо тобі нащадка».
8 То есть не плотские дети суть дети Божии, но дети обетования признаются за семя.
Тобто не тілесні діти є дітьми Божими, а діти обітниці вважаються нащадками.
9 А слово обетования таково: в это же время приду, и у Сарры будет сын.
Бо ось якими були слова обітниці: «У призначений час Я повернуся, і у Сарри буде син».
10 И не одно это; но так было и с Ревеккою, когда она зачала в одно время двух сыновей от Исаака, отца нашего.
І не тільки це, але й Ревека [отримала обітницю], завагітнівши від нашого батька Ісаака.
11 Ибо, когда они еще не родились и не сделали ничего доброго или худого дабы изволение Божие в избрании происходило
Бо коли [близнюки] ще не народилися й не зробили нічого доброго чи поганого (щоб намір Божий у вибранні залишився
12 не от дел, но от Призывающего, сказано было ей: больший будет в порабощении у меньшего,
не від учинків, але від Того, Хто кличе), їй було сказано: «Старший служитиме молодшому».
13 как и написано: Иакова Я возлюбил, а Исава возненавидел.
Як написано: «Якова Я полюбив, а Ісава зненавидів».
14 Что же скажем? Неужели неправда у Бога? Никак.
Що тоді скажемо? Невже Бог несправедливий? Зовсім ні!
15 Ибо Он говорит Моисею: кого миловать, помилую; кого жалеть, пожалею.
Бо Він каже Мойсеєві: «Я помилую того, кого хочу помилувати, і зглянуся над тим, над ким хочу зглянутись».
16 Итак помилование зависит не от желающего и не от подвизающегося, но от Бога милующего.
Отже, це залежить не від того, хто хоче, і не від того, хто біжить, а від Божої милості.
17 Ибо Писание говорит фараону: для того самого Я и поставил тебя, чтобы показать над тобою силу Мою и чтобы проповедано было имя Мое по всей земле.
Бо Писання говорить фараонові: «Я поставив тебе для того, щоб показати через тебе Мою силу й щоб ім’я Моє звіщалося по всій землі».
18 Итак, кого хочет, милует; а кого хочет, ожесточает.
Отже, [Бог] милує, кого хоче, і, кого хоче, робить черствим.
19 Ты скажешь мне: “За что же еще обвиняет? Ибо кто противостанет воле Его?”
Хтось мені скаже: «Чому тоді Він звинувачує? Бо хто здатний противитися Його волі?»
20 А ты кто, человек, что споришь с Богом? Изделие скажет ли сделавшему его: “Зачем ты меня так сделал?”
Але хто ти, людино, щоб сперечатися з Богом? Чи виріб скаже тому, хто його створив: «Чому ти зробив мене таким?»
21 Не властен ли горшечник над глиною, чтобы из той же смеси сделать один сосуд для почетного употребления, а другой для низкого?
Хіба гончар не має влади над глиною, щоб із тієї ж глини зробити одну посудину для почесного вжитку, а іншу – для звичайного?
22 Что же, если Бог, желая показать гнев и явить могущество Свое, с великим долготерпением щадил сосуды гнева, готовые к погибели,
А що, коли Бог, бажаючи проявити [Свій] гнів і виявити Свою силу, з великим терпінням щадив посудини гніву, підготовлені до знищення,
23 дабы вместе явить богатство славы Своей над сосудами милосердия, которые Он приготовил к славе,
щоб виявити багатство Своєї слави посудинам Його милосердя, які Він заздалегідь підготував до слави, –
24 над нами, которых Он призвал не только из Иудеев, но и из язычников?
нам, покликаним не тільки з-поміж юдеїв, але й з-поміж язичників?
25 Как и у Осии говорит: не Мой народ назову Моим народом и не возлюбленную - возлюбленною.
Як сказав у Осії: «Я назву Моїм народом не Мій народ і нелюбу – улюбленою»,
26 И на том месте, где сказано им: вы не Мой народ, там названы будут сынами Бога живаго.
а також: «Там, де їм було сказано: „Ви не Мій народ“, їх будуть називати синами живого Бога».
27 А Исаия провозглашает об Израиле: хотя бы сыны Израилевы были числом как песок морской, только остаток спасется;
Ісая проголошує про Ізраїль: «Навіть якщо кількість синів Ізраїля буде як морського піску, врятований буде лише залишок.
28 ибо дело оканчивает и скоро решит по правде, дело решительное совершит Господь на земле.
Бо Господь швидко та остаточно виконає Своє Слово на землі».
29 И, как предсказал Исаия: если бы Господь Саваоф не оставил нам семени, то мы сделались бы, как Содом, и были бы подобны Гоморре.
І як сказав Ісая раніше: «Якби Господь Воїнств не залишив нам нащадка, ми б стали як Содом й були б подібні до Гоморри».
30 Что же скажем? Язычники, не искавшие праведности, получили праведность, праведность от веры.
Що тоді скажемо? Язичники, які не прагнули праведності, здобули її – праведність, яка походить від віри.
31 А Израиль, искавший закона праведности, не достиг до закона праведности.
А Ізраїль, який шукав Закону праведності, не досягнув цього.
32 Почему? Потому что искали не в вере, а в делах закона. Ибо преткнулись о камень преткновения,
Чому? Тому що вони [шукали] не вірою, а ділами Закону. Вони спіткнулися об камінь спотикання.
33 как написано: вот, полагаю в Сионе камень преткновения и камень соблазна; но всякий, верующий в Него, не постыдится.
Як написано: «Ось я кладу на Сіоні Камінь спотикання і Скелю падіння, і той, хто вірить у Нього, не буде осоромлений».
